Незалежна громадсько-політична газета

Звідки черпають натхнення Володимир Лис і Надія Гуменюк

VLUU L210  / Samsung L210Днями в актовій залі районної бібліотеки для дорослих відбулась творча зустріч із майстрами літературного слова, лауреатами багатьох вітчизняних нагород Надією Гуменюк і Володимиром Лисом. Відоме подружжя волинських письменників завітало до нашого міста, щоб презентувати як нові напрацювання, так і давно відомі читацькому загалу книги, а ще віч-на віч поспілкуватися із тутешніми шанувальниками свого таланту. Під час заходу вони яскраво, часом із добрим гумором, розповіли присутнім про свій життєвий і творчий шлях, розкрили кілька секретів успіху, а також торкнулися важливих запитань, що турбують сучасне українське суспільство.
Гарним зачином зустрічі стало вокальне вітання від учасників народного аматорського фольклорного колективу “Криниця” із села Видерта, котрі виконали для шанованих гостей кілька автентичних поліських пісень про кохання та непросту дівочу долю. Слухаючи ці ліричні мотиви, одразу зауважуєш їх надзвичайну духовну близькість до творчості Надії Гуменюк. Можливо тому, що письменниця, як і її талановитий чоловік, черпають натхнення з рідної Волині, її культури, мови. Власне про творчість того дня мовилось багато. Найперше до слова був запрошений Володимир Лис. “Корінний полішук”, – так весело величає себе сам Володимир Савович.

 

VLUU L210  / Samsung L210Володимир Лис – український журналіст, письменник, драматург, член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників, кількаразовий лауреат Всеукраїнського конкурсу “Коронація слова”, конкурсу радіоп’єс, обласних конкурсів і проектів, тощо, а ще відомий на Волині та за її межами народний синоптик. Народився у 1950 році на хуторі поблизу села Згорани, що в Любомльському районі. 

На літературній ниві він дебютував саме як автор драматургічних творів: п‘ять його п‘єс свого часу були поставлені на сценах знаних театрів України, а також звучали в радіоефірі. Сьогодні автор не полишає цієї справи. Найновіша спроба Лиса – вистава за мотивами роману “Століття Якова”, що її нещодавно презентували глядачам у Волинському обласному музично-драматичному театрі імені Тараса Григоровича Шевченка.
Перу Володимира Савовича належать романи “Айстри на зрубі”, “І прибуде суддя”, “Камінь посеред саду”, “Маска”, “Острів Сильвестра”, “Продавець долі”, “Романа”, “Графиня”, “Століття Якова”, “Діва Млинища”, “Соло для Соломі”, синоптична розвідка під назвою “Таємна кухня погоди” та інші. До речі, остання книга вже стала справжнім практичним довідником для великої кількості його послідовників. Як жартує сам Лис, деякі романи написав “из чисто хулиганских побуждений”.

 

Про цього чоловіка та його закоханість у свою малу батьківщину можна говорити довго. Кожна його книга просто переповнена волинською тематикою, на їх сторінках діють місцеві персонажі, чутно притаманний лише цим краям говір. Саме на цьому маленькому клаптику землі відбуваються і найбільші життєві драми, інколи такі знайомі більшості із нас, особливо вони близькі для Володимира Лиса, котрому під час довгих років праці на журналістській ниві доводилось їх спостерігати доволі часто.
– У своєму житті я написав багато малих і великих творів, різняться вони й тематично, але врешті-решт дійшов до висновку, що справді на отому хуторі під Згоранами, де я виріс, на отому невеличкому шматку нашого прекрасного Полісся, я почерпнув для себе дуже багато, – ділиться спогадами з присутніми Володимир Савович. – Мене досить часто запитують звідкіля взявся цей діалект, як я створював образи персонажів. Відповідаю, що просто я там народився, і це увійшло в мою плоть і кров. На жаль, зараз місцеві люди вже не розмовляють такою говіркою.
Письменник дуже тішиться, що розповідь про наших “поліщуків” таки вдалося втілити спочатку на сторінках книги, а потім і на телеекранах. Мається на увазі роман “Століття Якова”, відеоверсія котрого була представлена українським глядачам минулого року. Хоча зізнається, що екранізація йому подобається не повністю, адже у серіалі показано не наше Полісся, та й самі герої трішки видозмінені, відсутній і тутешній колорит.
– Постановники пішли своїм шляхом у творенні фільму. Зйомки відбувалися на Чернігівщині, багато чого вони переінакшили, до прикладу, у молоді роки мій Яків показаний з бородою, хоча у книзі зовсім інакше, навіть хотіли, щоб тутешні поліщуки розмовляли російською мовою, бо їх так зрозуміють на сході України. Я на це не пристав. Тому радий, що у підсумку фільм вийшов саме українською мовою, – зазначає письменник.
Щодо друкованого варіанту цього роману, то сьогодні він викликає просто шалений інтерес у читачів. Його шукають на полицях книгарень, перевидають збільшеними тиражами, про історію боротьби за власну душу та кохання поліського селянина Якова говорять як звичайні перехожі, так і знані критики. Хтось каже, що ця книга володіє якимось особливим духом. Можливо і так. Чим особливо пишається Володимир Лис — так це тим, що для читачів Яків став дійсно живим.
Далі секретами своєї літературної діяльності поділилася із присутніми Надія Гуменюк. Вона зізналася, що їй до вподоби такі камерні зустрічі, де у невеликому залі присутня не дуже велика кількість людей, адже так між автором і читачами відчувається дійсно духовне єднання.
– Спочатку була поезія, – пригадує Надія Павлівна. – Вірші почала писати дуже рано, ще літери не виводила, а вже щось римувала. Не знаю, мабуть лише одному Богу відомо, чому маленька дитина ось так відразу починає говорити римами. Мабуть, щось у цьому є. Дуже великий відрізок у моєму житті займає література для дітей. Я за освітою педагог, добре розбираюсь в дитячій психології. На початку 90-их років дитячої, сучасної української книжки майже не було, не існувало бачення, як її творити. Вирішила спробувати себе у цьому жанрі. Потому були довгі роки праці журналістом, багато цікавих зустрічей, тем.
Але викласти увесь обсяг на сторінках газети я не могла, тому вирішила обрати інший шлях. Так стала писати прозові твори.
Як стверджує письменниця, за останні десятиріччя українська література помітно еволюціонувала, свідомість людей змінилася, стала більше патріотичною. – Якщо раніше важко було достукатися до видавництв із творами, у яких описується наша волинська тематика, то тепер вона бажана, її хочуть читати. Про свої книги вона розповідає з живим інтересом, каже, що для багатьох людей вони стали справжнім відкриттям, та й їй особисто дозволили дізнатися дуже багато цікавого.

НаVLUU L210  / Samsung L210дія Гуменюк – український журналіст, поетеса, автор прозових та публіцистичних творів, дитяча письменниця. Лауреат премій “Благовісник”, “Агатангела Кримського”, перший лауреат премії “Родини Косачів”, переможниця літературних конкурсів “Золотий лелека”, “Ярославів Вал”. І це далеко неповний перелік заслужених нагород, що їх отримала ця проста, добра і щира людина, яка своїми книгами бажає виплекати у читачів чесність, доброту, повагу одне до одного.
Вона є автором збірок поезій “Країна світла”, “Каріатиди”, “Однокрил”, “Тайнопис тиші”; романів “Коханий волоцюга”, “Енна. Дорога до себе”, “Вересові меди”, “Танець білої тополі” та інших. Найбільше Надія Гуменюк цінує свої дитячі твори. Адже, за її словами, “писала їх з любов’ю”. 

 

Так оповідаючи про роман “Вересові меди” письменниця пригадала, як у звичайному рейсовому автобусі почула розповідь про головний символ твору – верес. Про те, як поліські жінки під час світових воєн знищили сотні ворогів, труячи їх відваром із цієї рослини.
– Ми знаємо багато чого, що було у інших, та інколи майже зовсім забуваємо про своє, – з сумом констатує письменниця. – Ви здивуєтесь, та одна читачка щиро дякувала мені за верес, бо, виявляється, за своє життя не знала, як виглядає ця рослина.
Якщо запитати, хто головний герой останніх книг Надії Гуменюк, тут відповідь однозначна – сильна, вольова людина, у більшості жінка та її історії, які мало нагадують солодаві жіночі мелодрами. Вони описують радше трагічну жіночу долю, людське життєлюбство, боротьбу з перешкодами, часом каліцтвами.
Таким, зокрема, є зовсім новий твір “Етюд із метеликом”. До слова, у Камені-Каширському Надія Гуменюк презентувала його вперше серед усіх міст Волині. На завершення пані Надія зачитала добірку своїх поезій, які присутні оцінили гучними оплесками. Гарним підсумком зустрічі стала пісня “Два кольори мої”, яку під гітарний супровід акапельно виконав дует працівників РБК. Потому усі бажаючі змогли придбати книги з автографами авторів.
Олександр Приймак.
Фото автора.

VLUU L210  / Samsung L210

Please enter banners and links.

ПУБЛІКАЦІЇ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *