У той час, як більшість камінь-каширців ламають голову над питанням, де б це підзаробити копійчину, гроші, фактично, лежать у них під ногами. Мова іде про сапропель, або мул, яким упродовж століть наповнились місцеві водойми. Виявляється – це не лише капосна органіка, що все більше забруднює наші ріки та озера, перетворюючи їх фактично на болота, а ще й чудове природне добриво, сировина для виготовлення косметики, і навіть, кормів для худоби. При правильному налагодженні виробництва з видобутку та переробки згаданої корисної копалини, переконують економісти, всього за кілька років можна отримати справжні золоті гори, адже світові ціни на сапропель сьогодні коливаються в межах 300 доларів за тонну.
Мільйонні прибутки за 4 роки
Як зазначають експерти, для розвитку сапропелевого бізнесу на Волині є всі сприятливі умови: природна заболоченість території, наявність запасів рослинної біомаси, а головне, величезна кількість водойм. За підрахунками в області налічується понад дві сотні озер, з них 22 — на теренах Камінь-Каширщини. Переважна більшість цих водойм майже наполовину свого об’єму заповнені перегнилими органічними рештками, тобто сапропелем. Залягає його тут, за приблизними оцінками, аж 100 мільйонів тонн! Що становить 80% від загальноукраїнських запасів. Прикметно, що лише у нашому районі знаходиться загалом близько півтора мільйона тонн сапропелю.
Єдиний недолік – значні початкові капіталовкладення, які потрібні для запуску такого бізнесу. Однак за 4 роки, як засвідчують розрахунки спеціалістів, усі витрати окупляться з лихвою, адже рентабельність за деякими видами продукції досягатиме аж 200%. Коли ж говорити про виробничі потужності такого сапропелевого підприємства, то вони, за обіцянками, складатимуть більше 100 тис. тонн готової продукції на рік.
Недарма добуванням сапропелю вже зацікавились західні інвестори, а саме британці. 2005 року вони заснували тут спільну україно–британську компанію “Зендер-Україна”. До 2012 року компанія охопила площу Шацького, Старовижівського та Маневицького районів, а її спеціалісти розробили спеціальний продукт на основі сапропелю – “Сапрогум”, який постачається в країни Європи та Африки. До прикладу, в Іспанії на волинському сапропелі успішно вирощуюють мандарини, а закарпатські фермери – помідори, які потому масово продаються на загальноукраїнських і місцевих ринках, у тому числі і наших.
На жаль, поки що британці єдині, хто офіційно займається цим промислом не лише на Волині, а і по всій Україні. Хоча ще за часів СРСР сапропель серйозно вивчали, добували й удобрювали ним поля. Загальнодержавний видобуток на той час складав більше 1 мільйона тонн на рік. До прикладу, лише за перший рік з початку промислової розробки сапропелю на озері Синове, що на Старовижівщині, вдалося добути його 17 тисяч тонн. Наступні кілька років показники не зменшувались. Подейкували навіть про експорт цього природного ресурсу до пустельних Арабських Еміратів. Однак розвал колективних підпри-ємств у середині 1990-их років звів нанівець амбітні плани. Сапропель став нікому непотрібний і скоро про нього майже забули. Якщо говорити про Камінь-Каширський район, то незначні спроби видобутку сапропелю робилися на озері Скомор’є (знаходиться поряд із селом Стобихівка), та у підсумку все обмежилося лише дослідженнями. А шкода.
Наші сусіди вже давно зрозуміли прибутковість цієї справи. На даний час десятки підприємств активно діють у Росії, Казахстані та Білорусі. А їх продукція користується попитом від місцевих сільгоспвиробників до елітних курортів. Всерйоз взялися за побудову національного “сапропелевого” бренду і латвійці. Кілька років тому колишній депутат Європарламенту Альфред Рубік припустив, що національним брендом №1, як скажімо американський Apple, чи фінська Nokia, може стати сапропель. Як і в Україні, в Латвії озер теж вдосталь, вистачає і органіки, яка за багато сотень років накопичилась на їх дні. Таку сміливу ідею євро-депутата підтримали чиновники з міста Орге. Досить швидко було споруджене підприємство, що займається видобутком цього природного ресурсу в трьох озерах краю. Основна продукція, яку випускає підприємство – добрива. Наразі сапропель з Латвії з успіхом продають у Грузії і Йорданії, що приносить підприємливим латвійцям мільйонні прибутки. Зацікавились цим продуктом також в Саудівській Аравії, Лівії та Катарі. Через посушливий клімат й інші негативні природні прояви тут відчувається брак родючих ґрунтів. Розширювати їх площі хочуть саме завдяки сапропелю, котрим планують встелити сотні гектарів непридатних для ведення сільського господарства піщаних земель.
Сапропель — це не лише гроші, а й шанс оздоровити грунти і водойми
Ньогодні провідні науковці світу в один голос називають сапропель просто унікальним продуктом. Доведено, що він здатний підвищити вміст поживних речовин у ґрунті в десятки разів, поліпшує його структуру, а також сприяє нарощенню кількості гумусу. Переваги сапропелю перед іншими добривами ще й у його кольорі – той насичено-чорний, як наслідок активізується природний рівень поглинання сонячної енергії, земля краще прогрівається, що дозволяє отримати вищі врожаї за не зовсім сприятливих кліматичних і природних умов. А це для Камінь-Каширщини, площі якої переважно складають малородючі піщані та дерново-підзолисті ґрунти, є досить актуальним.
За спостереженнями спеціалістів сучасні добрива на основі сапропелю і торфу, так звані гумати, дозволяють збільшити врожайність навіть до 50%. При цьому вносити їх у ґрунт потрібно усього раз на 10 років. Та все ж головна перевага сапропелю — у його дешевизні. Це просто дармове добриво, адже воно у нас під ногами. Для аграріїв, та й держави загалом, використання сапропелю замість “хімії” обійдеться у десятки мільйонів зекономлених гривень, які можна буде спрямувати, скажімо, на соціальні потреби, будівництво та ремонт житла для молодих сімей, військових, сиріт чи ветеранів, програми з енергозбереження, впорядкування територій тощо.
Ще одним плюсом від провадження сапропелевого бізнесу є відчутне покращення стану екології. Технологічно правильне добування цього природнього ресурсу дозволило б очистити наші водойми від зайвої органіки, а це в свою чергу усунуло б такі проблеми, як цвітіння озер і рік, мор риби зимою, надмірну заболоченість територій тощо.
Олександр Приймак.
