Прочитавши в газеті “Полісся” від 3 вересня ц.р статтю “Яке майбутнє у ДП “Камінь-Каширськагроліс?”, мене вразив цинізм Івана Вовка, що не має меж. У цій публікації під час діалогу з журналістом він говорить, що володіє контрольним пакетом акцій підприємства, як орендодавець, і зазначає, що ще дві сотні людей володіють майновими паями. Виходить, у п. Вовка акції, а в працюючих паї. Згідно Статуту Камінь-Каширського спеціалізованого лісогосподарського підприємства майно не акціонувалося, а було проведено лише розпаювання майна між працівниками, яке визначено Установчим договором від 4 травня 1996 року, що є невід’ємною частиною Статуту, в залежності від стажу роботи на даному підприємстві, у списку якого 306 працюючих, хоча на той час їх налічувалося близько 400 чоловік, а не приблизно 200, як говорить Іван Вовк.
Далі Іван Вовк зазначає, що майнових паїв не викуповував. Тоді де взялися акції, якими він володіє, адже підприємство на той час називалося Камінь-Каширським спеціалізованим лісогосподарським, а не акціонерним, бо на майно акції не випускалися. На той час практика розпаювання майна лісогосподарських підприємств мала місце в усій області і лише ковельське підприємство “Тур” випустило акції на своє майно і видало їх усім членам колективу, після чого було переіменоване в акціонерне підприємство.
Іван Вовк говорить, що майнових паїв він не викуповував. Це правда, бо їх ніхто з членів колективу не продавав і не дарував йому. Але Іван Вовк без відома членів колективу створює ТзОВ “Камінь-Каширський спецлісгосп”, яке засвідчено нотаріально 26 березня 2009 року, і одноосібно виступає розподільником статутного капіталу підприємства та стає власником майна на суму 567939 грн, що становить 74,47% від загального об’єму. Тут щось не так з арифметикою, бо на час розпаювання майна його вартість становила 1,5 млн. грн. за тодішнім курсом гривні до долара США.
Тепер Іван Вовк пропонує лісгоспові викупити базу і віддати людям майнові частки (паї). Проте сам І. Вовк не викупляв і не повертав майнові частки (паї) та незаконно користувався колективним майном, за що відкрито кримінальне провадження за № 42014030090000003 від 9 квітня 2014 року за фактом вчинення кримінального правопорушення згідно ч.2 ст.364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми) Кримінального кодексу України.
Іван Вовк був призначений директором Камінь-Каширського спеціалізованого лісогосподарського підприємства 27 березня 2001 року, а розпаювання рухомого (вантажні і легкові автомобілі, трактори, підйомно-транспортні механізми) та нерухомого (переробні цехи, гаражі, допоміжні приміщення, контори) майна підприємства проводилося у 1996 році, А в розмові із журналістом Вовк зазначає “те, що моє, то моє”. Але аж ніяк ми не можемо побачити і знайти вашого, пане. Якщо вами було заплачено 400 тис. грн. державі за нерухоме майно, то й будуйте ви самі свої відносини з державою і не перекладайте свою проблему на колектив лісгоспу. А ось частки повертати людям не держава повинна. Кожний член колективу вирішує сам як поступати з майновим паєм. Адже на кожну частку паю повинні розподілятись прибутки, отримані внаслідок трудової діяльності колективу. Ви, пане Вовк, незаконно привласнили майно колективу, здали в оренду і ні копійки не виплатили власникам паїв упродовж 7 років користування цим майном і ні в кого не викупляли цих паїв, як засвідчує допит власників паїв у Камінь-Каширському відділі поліції.
Іван Вовк констатує, що різні звинувачення в його адресу не доведені правоохоронними органами. Але не варто передчасно себе втішати, адже розслідування за кримінальним провадженням не закрито і воно продовжується.
А тепер про збереження підприємства і робочих місць, про що говориться в публікації вустами Івана Вовка. Про яку приватизацію говорить Іван Вовк, якщо ще до призначення його директором було розподілене майно, визначено форму власності, при якій і до сьогодні працюють такі підприємства області. Після приходу Івана Вовка на посаду директора скоротився автотранспортний парк із 45 одиниць до 16, а це рахуйте скільки скорочено робочих місць. Переробні цехи з двозмінного режиму роботи були переведені на однозмінний. І знову скорочення робітників на 50%, не рахуючи скорочень в лісництвах. Отож заявляти, що рятував підприємство — повна ахінея.
Тож, як відмічено в публікації, колишні працівники лісгоспу цілком правомірно ставлять запитання: як сталося так, що без їхнього відома майнові частки (паї) були викуплені, а пізніше приватизовані разом з приміщеннями та матеріальною базою лісгоспу? Люди схильні вважати, що Іван Вовк за підробленими документами не без допомоги регіонального відділення Фонду державного майна у Волинській області одноосібно привласнив 74,5% колективного майна, а державний фонд становить 25,5% майна, що передане колективу у 1977 році. Тут напрошується запитання: як може держава продавати без причин і пояснень майно, передане колективу 32 роки тому, яке не відчужене від розпорядника?
Ось в цьому і криється весь цинізм Івана Вовка, який не рахується ні з окремими людьми, ні з колективом лісгоспу загалом.
Адам КУЯВА, один з організаторів підприємства з першого дня його створення,
м.Камінь-Каширський.
