Приватизоване дивним чином майно держпідприємства “Камінь-Каширськагроліс” його колишній директор, а згодом голова райдержадміністрації Іван Вовк закріпив на правах приватної власності за ТОВ “Камінь-Каширський спецлісгосп”, директором якого нині є його дружина Алла Вовк.
Саме в такій ситуації сьогодні опинилося державне підприємство “Камінь-Каширськагроліс”. Є колектив та ліси, про які слід піклуватися, але немає власних приміщень та матеріальної бази, бо ті завдяки оборудкам колишніх керівників лісгоспу були успішно продані у приватну власність. При цьому без відома людей, які у цьому ж майні мали власні пайові частки.
Нещодавно відбулися збори колективу державного підприємства “Камінь-Каширськагроліс”. На них були присутні перший заступник начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Сахнюк, заступник начальника Волинського ОУЛМГ Лідія Туранська, виконуючий обов’язки ДП “Камінь-Каширськагроліс” Володимир Корецький, а також нинішні та колишні багаторічні працівники цього підприємства. Найголовнішим питанням, яке постало на цих зборах, звісно ж стало обговорення долі приміщень та матеріальної бази підприємства. Адже вся нерухомість та практично вся спецтехніка ДП «Камінь-Каширськагроліс» перебуває у приватній власності і за неї лісівникам доводиться сплачувати колосальну орендну плату юридичній особі під назвою ТОВ “Камінь-Каширський спецлісгосп”.
До слова, якщо не полінуватися та пошукати відомості про цю приватну структуру в мережі інтернет, то можна віднайти досить цікаву інформацію для роздумів. Так, як стверджує портал “Бізнес України”, ТОВ “Камінь-Каширський спецлісгосп” було зареєстроване ще 31 липня 1996 року. Тут же вказане й ім’я керівника цієї загадкової бізнес-структури — Борис Олексійович Карпік. Щоправда, як давно ця інформація була викладена у вільний доступ та наскільки вона актуальна, достеменно сказати не можна, адже на веб ресурсі “Ua-region.infо” згаданий вище Борис Карпік вже значиться як бухгалтер, а керівником ТОВ “Камінь-Каширський спецлісгосп” вже є Алла Станіславівна Вовк — дружина колишнього очільника РДА та багатостраждального ДП “Камінь-Каширськагроліс” Івана Вовка. Ось тут у всіх і напрошуються цілком логічні висновки стосовно того, звідки в усій цій катавасії ростуть ноги.
Як відомо, ще у 2014 році за фактом зловживання службовими особами Камінь-Каширського лісогосподарського підприємства, внаслідок чого незаконно привласнені майнові частки (паї) його нинішніх та колишніх працівників, було відкрите кримінальне провадження проти колишнього очільника підприємства, а пізніше — голови райдержадміністрації Івана Вовка. Ця кримінальна справа і досі перебуває в обласній прокуратурі і поки що крапки в ній не поставлено. Як то кажуть, віз і досі там… А тому всім майном, яким користується державне підприємство, сьогодні володіє така невідома більшості жителям району юридична особа як ТОВ «Камінь-Каширський спецлісгосп», якому, як зазначено вище, державне підприємство регулярно сплачує щомісячну орендну плату за контору лісгоспу та шести лісництв. І от в нинішніх та (особливо) в колишніх працівників лісового господарства виникло справедливе запитання: як склалося так, що без їхнього відома ці частки були викуплені, а пізніше приватизовані разом з приміщеннями та матеріальною базою лісгоспу? Адже ці прості чорнороби-трудяги лісгоспу розбудовували всю цю базу власними силами, недоотримували зарплатню, а вкладали кошти у розвиток підприємства. Стомлені пошуками справедливості, власники паїв задали ці запитання й присутнім на зборах представникам управління.
— Ми не знаємо, на якій основі пройшла приватизація всієї цієї матеріальної бази, — говорить один з активістів у боротьбі за повернення майна підприємству, нині колишній працівник лісгоспу Степан Павлович Ліпич, — на якій основі це можна було зробити. Це ж треба було вкладати кошти, кошти немаленькі. Де ці гроші? Хто це все і як приватизував, хто віддавав наші паї? Ми ж нічого не знаємо. Приватизація пройшла незаконно, адже ніхто не збирав ніяких зборів, а підписи про передачу паїв, як встановила прокуратура, були фальшиві, тобто сфальсифіковані. Ніхто з нас не давав згоди на продаж паїв, у нас ніхто й нічого не питав.
Заступник начальника Волинського ОУЛМГ Лідія Туранська відповіла, що всі ці запитання слід ставити не державному підприємству «Камінь-Каширськагроліс, а ТОВ «Камінь-Каширський спецлісгосп», який формально і володіє цим майном:
— Щоб ви мали загальне уявлення зокрема про те, яку орендну плату ДП “Камінь-Каширськагроліс” платило ТОВ “Камінь-Каширський спецлісгосп”, я зачитаю присутнім деякі цифри. Так, у 2014 році орендна плата становила 236 тис. гривень, у 2015 за оренду нерухомості, устаткування та транспортні засоби сплачено 447 тис. гривень, а за І півріччя 2016 року — 241 тис. грн. Загалом ця сума складає 925 тисяч гривень.
Озвучені цифри викликали дискусію в залі. У свою чергу Степан Ліпич зазначив, що за попередні роки суми значно вищі і про це має дані й обласна прокуратура.
Перший заступник начальника Волинського ОУЛМГ Віктор Сахнюк відмітив, що проблему приміщення та матеріальної бази слід вирішувати в першу чергу.
— Ви на сьогодні є державним підприємством, яке не має ані будівлі, ані спецтехніки. Тільки люди і ліс. Хочу запевнити, що попри чутки, жодної реорганізації вашого лісгоспу не буде. Як і сьогодні він й надалі буде державним. Проте підприємство повинне працювати рентабельно. Тоді можна буде або викупити це приміщення, або збудувати нову контору, як це було зроблено в Маневицькому лісгоспі.
Ця теза викликала у залі хвилю обурення, бо ж люди не розуміли, чому лісгосп має купувати те, що й так по праву належить його колективу. Щоб припинити довгі дискусії, слово взяв інженер з охорони захисту лісу ДП “Камінь-Каширськагроліс” Сергій Віруцький, який спробував розставити всі крапки над «і»:
— Я хочу прояснити ситуацію, бо ніхто її не може прояснити так, як треба. Останнім часом ходить багато чуток про те, що нібито наше підприємство буде реорганізовано чи приєднано до ДП “Камінь-Каширське лісове господарство”. Однозначно підприємство буде працювати в тому ж складі, що й сьогодні. Залишаються всі на робочих місцях. Наразі вирішується тільки питання, чому в останні роки у нас не було жодного розвитку. Як сіли в болото, так і сиділи. Тут обласним керівництвом стверджується, що ми повинні собі створити матеріальну базу. Можливо, наголошую на слові «можливо», нам доведеться працювати на іншій базі. Але яким чином здійснювалася приватизація цих приміщень, ні управління, ні ми відповісти не можемо. Те, що тут були зловживання, всі знають, але в цьому мають розбиратися компетентні органи — поліція, прокуратура. На даний же час ми лише можемо цю матеріальну базу за рахунок власних коштів викупити, або ж чекати, доки слідством буде доведена шахрайська схема її приватизації. Тоді все це майно буде автоматично повернене нам у власність.
На цьому, врешті-решт, й розійшлися. Проте остаточних відповідей на свої запитання представники колективу так і не отримали. Залишається лише надіятися на те, що їх нададуть компетентні органи і люди дізнаються чому одне з найпотужніших підприємств району залишилося без приміщень. І від цих висновків, очевидно, залежатиме не лише подальша доля лісгоспу, а й тих людей, які в ньому працюють.
Сергій Шиліпук.
