Якщо ви запитаєте у пересічного жителя району хто такі лебці, вам відразу ж дадуть відповідь:” Це мешканці сіл Грудки і Осівці. Нерідко, жартуючи, люди говорять «з лебцями краще не зв’язуватись», або «скрізь ці лебці». Своєрідний авторитет, сформований десятиліттями, вже давно став звичним для жителів цих сіл. Так чи інакше, але хто б не потрапив на гостину на Лебщину, той враз переконається у тому, що це люди щирої поліської вдачі, щедрої української душі, завзятого козацького духу і, звичайно, особливої «лебської ментальності». І хай би хто там що не казав, проте вони горді тим, що народились саме на Лебщині, бо для них Лебщина – то «особлива нація».
Звідки ж пішла ця загадкова назва, що характеризує мешканців одного із наймальовничіших куточків нашого району? Із видання Володимира Денисюка «Літопис Камінь-Каширщини» довідуємося, що це слово походить від назви озера Ольблє, що і до нині розділяє між собою два села. Одна із перших письменних згадок про село Грудки датується 9 грудня 1523 року. Князь Андрій Сангушко-Кошерський придбав маєток Ільблє, як сказано, з полями, сіножатями, ставком, млином і половиною озера Лебським (Ільбським). У 18 ст. село належало домініканському костелу, селяни відробляли на ксьондза панщину. Тоді відрізняли дві назви – Ольблє Руське і Ольблє Лядське, останнє знаходилось по другу сторону озера. Населення цих сіл у 19 ст. називали «лебедями», їх жителі несли службу при Камінь-Каширському замку.
Існує безліч легенд про походження сіл, але особливої уваги заслуговує легенда про мальовниче озеро, що, як вже було сказано, розділяє села-сусіди. Колись на місці озера стояла церква. Одного дня сталось диво — земля зрушилась і церкву поглинуло провалля, а на її місці утворилось озеро. Сьогодні із протилежних берегів можна побачити, як виблискують на сонці куполи Михайлівської церкви із Грудківської сторони, та церкви святої Параскеви зі сторони Осівців. Поміж духовною величчю грає хвилею озеро та тішить своєю красою. Серед мешканців сіл живі ще очевидці тих подій, коли селяни викупляли озеро у польського пана Бобрика. Зокрема, зносили хто що міг: той гроші, той кожуха, той шапку… Гордяться сьогодні своїм неабияким даром природи невгамовні лебці. Озеро вабить неглибоким піщаним берегом, чистою та м’якою водою і, звичайно, зручним розташуванням.
А ще надзвичайно приємно усім жителям Грудок, що сьогодні велику увагу щодо створення благоустрою біля озера акцентує новообраний сільський голова Іван Іщик. Молодий та завзятий очільник громади вміло співпрацює з молоддю, знаходить різні шляхи для розвитку інфраструктури села. Маючи хорошу підтримку від фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», Івану Васильовичу чимало вдалось зробити: берег озера обладнано новенькими альтанками, дитячим майданчиком, спортивними тренажерами; задля підтримки порядку та гігієни біля берега встановлено баки для сміття. Далі у планах – облаштування волейбольної площадки і, найголовніше — ремонт дороги, що веде від початку села прямісінько до озера. «Хотілося б, аби до нашого озера приїздило все більше і більше відпочиваючих», — ділиться планами на майбутнє Іван Васильович.
А нещодавно на березі Ольбля гостей і справді було багато. У селі давно стало традицією у найблагодатніші дні літа влаштовувати народні гуляння. У свій час це були театралізовані дійства на купальські свята, а з часом свято почали відзначати по закінченні Петрівчаного посту — 12 липня, у день святих апостолів Петра і Павла. Не дивно, що гуляння набули назви «Лебські забави». І цьогоріч грудківці по-особливому з нетерпінням ждали цього дня. А готувалися до свята, як то кажуть, усім миром.
Гуляння розпочалися із веселої розважальної програми для наймолодших мешканців. На прилеглій території сільського будинку культури розгорнулося імпровізоване містечко майстрів «Веселини у Галини», що вміло організувала завідувач місцевої бібліотеки Галина Цюрик. Діти мали змогу помалювати на асфальті на тему «Мої веселі канікули», повправлятися у різних видах декоративно-прикладного мистецтва, а також показати свій хист у жанрі декламації віршів. Спортивно-розважальну частину свята для дітей розгорнули працівники РБК.
Другу частину розважального дійства продовжило урочисте відкриття. Біля імпровізованої сцени на березі озера ще завчасу стало людно. Пахло димом, свіжозвареною юшкою з укропом, звідусіль долинали мотиви народних піснеспівів. Село майоріло вишиванками, а озеро величаво вітало своїх гостей, і хвилювалось, і тішилось, і грало мальовничими барвами. І ось дитячий фольклорний ансамбль села Грудки закликає всіх присутніх до кривого танцю, ведуча Алла Глущук запрошує до сцени фольклорні колективи району, сільського голову та особливу гостю –- кандидата у народні депутати Ірину Констанкевич. Добра та достатку бажала Ірина Мирославівна кожному жителю, процвітання славному селу, успіхів та наснаги аматорським артистам, що завітали на гостину до своїх сусідів. Вдячні господарі обдарували вельмишановну гостю запашною поліською хлібиною на вишитому рушникові.
Сільський голова у свою чергу щиро дякував усім гостям, вітав односельців, вручав відзнаки та нагороди активістам села, хлопцям із футбольної команди і, звичайно, не оминув увагою найкращого юшковара Надію Найдич, яку в селі називають “Кокотихою”. Щедро слали свої вітання сусіди, які завітали на свято: народний аматорський фольклорний колектив «Приданки» із села Гута-Боровенська, народний аматорський фольклорний колектив «Криниця» із села Видерта, фолькльорні колективи із сіл Ворокомле та Осівці, а також місцеві артисти, фольклорний колектив «Криниченька».
І линула задушевна народна пісня, завзято виборювали першість юнаки у народних розвагах: на швидкість надкушували огірки, перевозили на тачках дівчат, ходили по траві на лижах, перетягували воза, лазили на стовп за подарунками…
Свою концертну програму представили і артисти районного будинку культури. З-поміж змістовних та запальних композицій особливо до душі глядачам припала пісня, що була адресована тим грудківцям і тим українцям, котрі сьогодні боронять східні кордони держави від ворога-агресора і проросійських банд бойовиків. «Коли настане день, закінчиться війна», «Обійми мене так лагідно і не відпускай» — співалося словами відомого українського співака В’ячеслава Вакарчука . І в очах кожного загорілася віра, що зовсім скоро прийде жаданий мир на нашу українську землю, батьки, сини, дочки повернуться до своїх сімей і запанують любов та злагода у кожній українській родині.
Висловлюємо щиру вдячність всім, хто взяв участь у підготовці та проведенні свята: благодійному фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», депутату обласної ради Анатолію Буську, начальнику відділу культури РДА Євгенії Сидорчук, фольклорним колективам району, працівникам РБК.
До слова. Випадково на святі «Лебські забави» побувала гостя із Полщі – журналістка і фольклорист пані Ганна Кондратович. Її зачарувала щирість та гостинність поліщуків, мальовничість краю і легенда про озеро, а також розповідь про те, як колись наші прадіди викупили його у польського пана.
Олена Козік, село Грудки.
