У Камені-Каширському на подвір’ї Свято-Миколаївського храму з’явилася фігура Покрови Пресвятої Богородиці – покровительки християнського роду.
Тепер сюди у будь-яку хвилину можуть приходити військовослужбовці, їх рідні та інші містяни, аби попросити у Неї заступництва для наших вої-нів, помолитися за здоров’я чи упокій українських захисників. Цю зону ще удо-сконалять та довершать, але вже зараз тут можна запалити лампадку та залишити прапорці із написами назв підро-зділів, імен загиблих бійців чи тих, хто потребує Божої опіки в бою, допомоги на лікарняному ліжку, є зни-клим безвісти. За них будуть також молитися усі, хто навіда-ється в це міс-це, незалежно від конфесійної приналежності.
В Україні традиція встановлення фігур Святої Діви Марії притаманна зазвичай Львівщині, Івано-Франківщині, Тернопільщині. Тут їх часто можна побачити не лише біля культових споруд, але й навіть на приватних подвір’ях. На теренах Волині, де більшість релігійних громад є православними або протестантськими, таку меморію зустрічаємо лише деінде. На Камінь-Каширщині, наприклад, є фігури хреста та Богоматері у Раків Лісі, Божої Матінки — поблизу пожежної частини у райцентрі (на перехресті, що веде до костелу) та у холі районної лікарні. Усі вони різняться розписом і барвами.
«Фігура Богородиці, яку встановили на території Свято-Миколаївської церкви до свята Покрови, виконана із дотриманням православних стандартів: синя туніка (що означає людське начало), червона накидка (царське, божественне), в руках білий омофор (символ чистоти). Такі позиції кольорової гами уособлюють те, що Діва Марія народилася звичайною жінкою й непорочною стала матір’ю сина Божого, Спасителя світу. Хто був, наприклад, у православній Греції, той натрапляв на подібні скульптури у святих місцях.
Меценатом нашої меморії стало подружжя Анатолія та Наталії М’якот. Зараз вони проживають за кордоном, але хотіли б залишити в рідному місті таку релігійну пам’ятку. Фігура розташована на незначному ландшафтному підвищенні, довкола неї можна буде залишати прапорці від імені бригад чи окремих воїнів, які потребують молитви. Тут кожен має можливість помолитися за наших братів і посестер, які воюють із мокшанським агресором. Запалити лампадку за здоров’я, і за душі, які пішли до Господа у засвіти. Ми ще дооблаштуємо цю зону. Це має бути особливе місце, наш спільний пагорб плачу і надії, смирення і співчуття, міцності духу і віри. Тож кличемо до цього молитовного єднання усіх небайдужих християн незалежно від конфесій», – зазначає настоятель храму і капелан Володимир Мицько.
Іванна ГАЙДУЧИК.
