Великою творчою пристрастю вчительки історії Раково-Ліського ліцею Тетяни Федік-Совальської є вишивання. Крім того, що вона власними руками створює атрибути національної ідентичності, зібрала колекцію прадавніх вишиванок, виготовлених жінками роду Совальських по батьківській лінії.
Експонатів вишиваного одягу значиться близько десятка, втім кожен із них багатий своєю історією, а відтак для молодих нащадків, носіїв цього прізвища, став справжньою реліквією. Найстарішою із добірки її унікального «багатства» вважається прабабусина сорочка, виготовлена 1905 року. Орнамент виконаний технікою шиття хрестиком на лляному полотні. Одягалась виключно на свята і до церкви.
— У цікавий світ минулого свого роду я поринула, навчаючись в університеті, — розповідає власниця сімейного спадку вишиванок Тетяна Федік-Совальська. — Такі історії, безумовно, дають нам сили, бо це стосується не лише походження роду, занять і звичок окремих його представників. Родовід — це ще джерело мудрих, подекуди героїчних вчинків, патріотичних подвигів тощо. Тож вважаю, що завданням наших наступних поколінь — вивчати досвід предків та продовжувати їхні традиції, зокрема що стосується вишиванок. Наприклад, мої батьки, чоловік та донька мають у своєму гардеробі по декілька сорочок, різного фасону та крою, які виготовлялися до конкретних подій чи дат. На відміну від моїх прабабусь та їхніх сестер, котрі спочатку власноруч ткали полотно, по тому зображали на ньому різноманітні візерунки в залежності чи на будень вишиванка готувалась, чи на свято, моя родина носить таку одіж лише на празники.
Залежно від призначення майбутнього вишиваного виробу, обирали відповідний колір для його основи. У повсякденному носінні краще пасував сірий, невибілений льон зі стриманими однотонним кольором оздоби, а на свято годилися білосніжні з насичено яскравою вишивкою сорочки. Зокрема, останні екземпляри переважають у колекції Тетяни Валеріївни. Свого часу хранителька минувшини прославила свої надбання в конкурсі, організованому обласною організацією Профспілки працівників освіти, де представивши зібрання культового одягу та його авторів, пані Тетяна здобула перше місце. Деякі зразки національного вбрання з приватної колекції історикиня передала в музей Раково-Ліського ліцею.
Леся МІНІБАЄВА.
