Сіє зернові, займається ягідництвом, розвиває тепличне господарство. За такими основними напрямами працює наразі фермерське господарство «Юско». Про нього жителі нашої громади, вочевидь, уже чули, адже цієї весни воно фігурувало у кількох земельних дискусіях. Втім зараз ті непорозуміння виносимо, образно кажучи, за дужки — засновник та керівник господарства Роман Скоць розповідає про те, як намагається розвинути сільськогосподарську справу на Камінь-Каширщині.
Роман Зіновійович живе на Київщині. Там, як зауважує, успішно займається диспетчеруванням вантажних перевезень. Цю справу поволі передає своїм дітям, тож вирішив паралельно зайнятися тим, що з дитинства близьке його серцю, – сільським господарством. Він народився і виріс у Гуті-Камінській у багатодітній сільській сім’ї, тому добре знає, яка то праця. Але береться до неї тепер із новими сучасними підходами.
— Землі у нашому поліському краї не дуже родючі, а тому багато років вони просто не використовувалися: ні селянами одноосібниками, ні фермерами, ні великими господарствами. У результаті вони позаростали чагарниками і навіть лісами-самосівами. Інтерес до землі був втрачений, можливо, ще й тому, що така була державна політика. Але я переконаний, що земля не повинна пустувати, — категоричний у своїй позиції Роман Скоць.
І саме тому він готовий до багатьох труднощів, аби запустити розвиток аграрної справи на Камінь-Каширщині. А труднощів, які пов’язані із обробітком землі, вистачає. Що ж стосується тих непорозумінь, які виникають із селянами, має іншу думку.
— На жаль, наші люди в деякій мірі живуть за певними стереотипами. Але сьогодні так не може бути. Погано, що ми маємо настільки несформований ринок землі. Через це самі люди багато чого втрачають, не розуміючи цього. З часом, сподіваюсь, все наладиться тож продовжуємо працювати на позитивний результат, — зазначає фермер.
Зараз, як розповідає Роман Зіновійович, він проводить зустрічі з людьми, говорить, щоб попередити будь-які конфлікти із селянами і успішно завершити посівну. Ще восени він засіяв близько 100 га озимини, а цієї весни уже продовжує посів ярої пшениці та гречки. Слугують цьому землі, які орендує біля сіл Ворокомле, Воєгоща та Пнівне.
— І державна адміністрація, і органи місцевого самоврядування закликають аграріїв цьогоріч максимально, де це можливо, засівати та засаджувати всі землі, аби країна не зіткнулася із продовольчою кризою. Бо ж через військові дії на значній частині сільськогосподарських площ України сьогодні не можливо проводити посівні кампанії, — коментує Роман Скоць, демонструючи скільки фермерське господарство підготувало для цього зерна.
Частину з нього довелося закупити — а це зерно ярої пшениці. Частина ж – врожай, зібраний господарством минулого року. Агроном Юрій Миколайович висловлює сподівання на хороші намолоти гречки. Каже, вона непогано родить на наших землях.
— Поля на Камінь-Каширщині треба розкислювати, вапнувати. І робити це варто через кожні кілька років. Інакше врожаї втрачатимуться. Цього року, для прикладу, на площі поблизу Пнівне ми внесли 27 тонн вапна. Там близько 80 відсотків — кислі грунти. Взагалі ми перш ніж використовувати землю під якусь культуру вивчаємо її особливості, щоб знати, як ефективніше її засадити чи засіяти. Бо одне — покорчувати чагарники, виробити поле технікою, а інше — виростити на ньому хороший врожай, — зважує Роман Зіновійович.
Фермер демонструє техніку, яку придбав для обробітку полів. А вона досить потужна. Як каже, «в одному тракторі 300 кінських сил». Фермерське господарство має все необхідне, щоб викорчувати, зорати, задискувати, посіяти, змолотити. І навіть техніку, якою відновлюють дороги до полів. У це довелося вкласти чималі кошти. І, зізнається пан Скоць, якби не інший бізнес, з якого залучив на все це кошти, то насправді нічого і не було б.
— Підтримку держави наразі маємо лише на словах. Отримати кредитування реально може господарство, яке вже з досвідом роботи. І щоб на нього розраховувати, мусимо показати свою рентабельність, мати 400-500 гектарів землі, та стажу більше 3 років. Ми ж працюємо лише другий рік, — зауважує.
Тим не менше планів через труднощі у господарства не меншає. Принаймні на вирощуванні зернових зупинятися воно не збирається. От, приміром, у Пнівне ще минулого року «Юско» на викуплених 5 ділянках посадило малину. Цьогоріч планують вже збирати перший врожай.
— Теж довелося вкласти чимало праці і грошей. Бо ж треба було площу підготувати, закупити саджанці, колонку пробити, завести електроенергію, зробити крапельний полив, — розповідає Роман Зіновійович, звертаючи увагу на те, що намагалися при цьому наслідувати кращі практики.
І саме успішний досвід інших у ягідницькій справі підштовхує їх і до встановлення у Камінь-Каширській громаді морозильного обладнання. Найімовірніше це буде у Камені на території колишнього консервного заводу, яку сьогодні орендує фермерське господарство.
— На превеликий жаль, потужності заводу безповоротно втрачені, його приміщення і територія були настільки запущені, що ніхто і повірити не міг, що тут можна навести лад. Але ми спробували. Розчистили від «джунглів», відновили деякі споруди, зробили відведення води, щоб не підтоплювало. І, до речі, вийшов непоганий став, якого можна було б зарибнити, — зауважує фермер.
Він також розглядає можливість запустити і переробну лінію на місці. Але поки це лише в планах. Бо ж через війну ситуація на ринку стала ще більш нестабільною. І оскільки особливою важкою виявилася посівна, із реалізацією цих планів, найпевніше, доведеться зачекати. Мовляв, через значне здорожчання добрив господарство понесло непередбачувані витрати.
— Щоб підживити озиму пшеницю, ми закупили 10 тонн мінеральних добрив. За минулорічними цінами мали б заплатити за них 75 тисяч гривень, а вийшло, що витратили на це за цьогорічними цінами 285 тисяч гривень, — підсумовує Роман Скоць.
А тому, каже, все більше схиляється до думки зайнятися ще й тваринництвом. Мовляв, це дасть можливість вирощувати екологічно чисті продукти. Та знову ж проблема з місцем розташування ферми.
— У нас є 30 голів свиней. Вчимося, набуваємо досвіду поки що на невеликих кількостях. Щоб збільшити поголів’я, мусимо ще й місце підшукати, а це нелегко, бо маємо витримати всі санітарні вимоги. Ось, здавалося б, тут можна було б щось із запланованого та й реалізовувати, але ні, не вийде. Бо місцева влада свого часу впритул до території колишнього заводу пороздавала ділянки під забудову. Тепер будинки поряд, і санітарні норми не витримуватимуться. Тому тут поки найоптимальніший вихід, і ми до нього вдалися, розвиток тепличного господарства, — запрошує до теплиць, де повним ходом кипить робота.
При вході нас зустрічає Роман Романович, який так би мовити спостерігає за процесом. Це син Романа Зіновійовича. Батько бачить, що йому до вподоби таке господарювання, тож залюбки його залучає.
У теплиці – квіткова краса. Тут якраз все набирає росту, цвіте та пахне. А керує у квітковому царстві Людмила Скоць. Про те, як вона зі своїм чоловіком Анатолієм розвинула цю справу, а це було ще до створення фермерського господарства «Юско», ми уже розповідали читачам. Тож, не сумніваємось, і тут все буде не гірше.
Трохи далі Роман Зіновійович демонструє саджанці огірків. А в іншій теплиці у розпалі робота з пересаджуванням салатної зелені. Каже, планують вирощувати овочі. Нині налагоджують співпрацю із магазинами, де згодом продаватимуть вирощені продукти.
Одним словом, фермерське господарство налаштоване працювати в усіх можливих напрямках та розвиватися. А ще налагоджувати співпрацю із місцевими жителями.
— Ми хочемо, щоб люди мали роботу у рідному краї, а не виїжджали на заробітки за кордон, — запевняє пан Скоць.
І вже констатує, що у ФГ працевлаштовано 5 осіб на постійній основі, та ще кілька працюють за договорами. Сплачує «Юско» й чимало податків та інших платежів. Наприклад торік, за словами Романа Скоця, ця сума сягнула поверх 300 тисяч гривень. Тому діяльність господарства, стверджує фермер, важлива для економічного розвитку краю. Та як воно працюватиме далі і чи вдасться йому реалізувати заплановане, з часом побачимо.
Тетяна ПРИХОДЬКО.
