Мама загиблого на Донбасі Миколи Королька — Віра Королько — запитує, чому на стенді, що встановлений у центрі Каменя-Каширського, не знайшлося місця для написання прізвища її сина, який теж віддав життя за Україну.
Не так давно навпроти універмагу в Камені-Каширському з’явився інформаційний стенд пам’яті, присвячений загиблим у російсько-українській війні землякам. От тільки чомусь на ньому вказали імена лише семи воїнів, які полягли у кривавому протистоянні: Герасимика Дмитра, Дем’яника Сергія, Приймака Сергія, Склезя Сергія, Сотника Івана, Шеметюка Олександра, Цепуха Сергія. Це з прикрістю для себе зауважила Віра Королько, мама полеглого Героя Миколи Королька із Тоболів. Чому і як так сталося? Відповіді на це Віра Лазарівна і родичі взялися дізнатися від представників влади району. У райдержадміністрації їм пояснили, що на стенді перелічені імена уродженців лише тих населених пунктів, які нині входять до складу Камінь-Каширської міської територіальної громади. А ось Микола Королько народився у селі Тоболи, яке тепер віднесене до Прилісненської ОТГ. А це вже інша громада.
Цілком можна зрозуміти біль і розпач матері, яка втратила сина. Адже в багатьох людей, які, так би мовити в темі, може скластися думка, що і Микола Королько, і так само Микола Павляшик із Качина, прізвище якого також відсутнє на стенді, не гідні, не заслужили, аби їх згадали у загальному списку покійних Героїв. Однозначно — це недалекоглядність влади, тих, хто приймав рішення про встановлення такого стенду, на якому, до речі, навіть не зазначено, що тут перелічені імена Героїв із тих населених пунктів, що належать саме до Камінь-Каширської територіальної громади.
З іншого боку, є особливі, важливі і з тонким психологічним підтекстом рішення, які органам місцевої влади доречно приймати після спільного узгодження і обговорення. Навіть тоді, якщо переважне право в ухваленні такого рішення належить конкретному органові влади. Разом із тим потрібно постійно пам’ятати і про те, що місто Камінь-Каширський тепер є не лише центром однойменної громади, а й, що не менш важливо, ще й центром укрупненого району. А відтак, якщо згаданий стенд вирішено розміщувати у центральній частині міста, на людному місці, то на ньому годилося б написати імена усіх полеглих Героїв з усіх населених пунктів новоутвореного великого району у розрізі громад. Це було б правильно, гідно, шанобливо, свідчило б про те, що ми тепер одна велика родина як у радісні миті, так і в горі та біді. Це було б ще одним прикладом того, що ми навіть у таких речах шукаємо єдності.
Ось так із хорошої, здавалося б, ініціативи отримуємо вкотре проблему. Нехай цей повчальний урок у майбутньому спонукає владу міркувати глобальніше і глибше.
Олександр ПРИЙМАК,
фото автора.
