камінь-каширка одягнула всю родину
Мисткиня із Каменя-Каширського Інна Зрум має хист до вишивки ще з раннього дитинства. Техніці “викладати” на полотні перші взірчасті мотиви хрестиком її навчила бабуся. А почалося все із маленьких полотняних серветок. Згодом для свого весільного обряду вишила рушники. Тепер шафа умілої господині повниться сотнями одиниць колоритних виробів, кожен з яких має свою історію та пов’язаний здебільшого із сімейними подіями.
Понад десяток років тому пані Інна захопилася вишивкою бісером. Серед колоритних робіт рукодільниці чого лишень немає — від картин та іграшок на ялинку до цілих сімейних комплектів вишиваного одягу. Є чимало виробів на релігійну тематику. Усі ці речі, каже вишивальниця, вишиті з використанням якісних матеріалів, що не втрачають форми, кольору та блиску, а отже вони довговічні.
— Кожна майстриня прагне, аби її вишивані речі викликали приємні емоції, — розповідає вишивальниця. — А для цього потрібно мати не лише вправну руку, а й використовувати в роботі якісний бісер. Він є скляний, пластмасовий, матовий, блискучий, пофарбований. Проте тут важливо вибрати стійкий матеріал, забарвлення якого не буде змиватися або обсипатися в процесі експлуатації. Я використовую чеський бісер, — ділиться досвідом майстриня.
Серед її вдалих виробів — власноруч вишитий одяг для найрідніших членів немалої родини. Її вишиваний гардероб, переконана, є ексклюзивним, аналогів якому не знайти попри схожість схем та візерунків, що їх пропонують виробники.
— Перед тим, як виготовити ту чи іншу річ, я, звісно, орієнтуюся на готовий зразок. Втім завжди імпровізую з кольорами. Поєднання відтінків намистин добираю на власний смак. Це і є моєю “фішкою”, — каже рукодільниця.
Пані Інна розповіла, що останнім часом майстрині вдаються до манери нанесення на полотно узорчастих композиції, характерних вишивці східних країн. Схожий сюжет має місце на вишитому одязі сімейства пані Інни. Так, на рукаві у стилі “бохо”, що прикрашає сорочку нашої співрозмовниці, зображені символи родинного дерева. На переконання авторки, це слугує своєрідним родинним оберегом.
По-новому оздоблює вишивальниця і чоловічі сорочки — у стилі “мінімалізм”, та виводить орнамент на спині.
Щоб, скажімо, та ж сорочка виглядала гарно, треба підібрати і якісне полотно. Інна надає перевагу габардину, бо такий одяг, каже, не мнеться і довго тримає форму. А ось на речах із шифону вишивка має особливо витончений вигляд — святковий та елегантний.
У гардеробі старших чоловіків сімейства, зауважує пані Інна, найбільше вишиванок. Чоловік Віктор має шість сорочок різних кольорів. Не меншою їх кількістю може похизуватися і син Василь. Колекція наймолодшого із Зрумів — Віті — поки що найскромніша. А от донька Анна має безліч суконь та блузок на будь-який стиль і смак.
Серед згаданих виробів є чимало речей, виготовлених комплектом з ідентичним орнаментом. Якраз у таких образах Зруми відзначають сімейні свята.
Леся МІНІБАЄВА.
Фото із сімейного архіву Зрумів.
