Зараз уже навряд чи когось здивуєш аксесуарами ручної роботи. Прикраси для волосся, брелочки, сережки, браслети, вишиті сорочки тощо роблять сучасних модниць оригінальними й помітнішими у натовпі. Однак в історії розвитку хендмейду варто віддати належне місце й пандемії коронавірусу, яка підштовхнула мисткинь до пошуків нових способів самовираження. Найперше – до ексклюзивного оформлення захисних масок. Наприклад, наша героїня з Любешова Ольга Поліщук (на фото) вишиває їх стрічками, нагадуючи, що проявити яскраву індивідуальність можна у будь-якій ситуації.
Ольга – десятикласниця Любешівського ліцею, залюблена у рукоділля. Вона змалку шиє, вишиває хрестиком, бісером, гладдю, рококо, в’яже гачком, спицями, плете макраме, створює мережки. А з п’ятого класу її фаворитом стала вишивка стрічкою. Ці любов і знання перейняла від вчительки Олени Кондрацької в будинку школяра. Вона й нині “підкидає” дівчині ідеї, показує нові техніки. Цікаво, що вишивка шовковими стрічками була особливо популярна серед англійських рукодільниць другої половини 19 століття і таке оздоблення одягу свідчило про високий статус у суспільстві. З часом техніка дещо занепала, нині ж – отримала нове життя. Тож, вважай, юна любешівчанка – одна з відроджувачок давнього європейського мистецтва.
Першою її роботою був рушник. Далі подушечки, картини, сукні, кофтинки, джинси… Навіть щоденника собі розшила. Тепер майстриня оздоблює вишиванку. Каже, робота стрічкою виглядає як реальна, тож дехто навіть називає її 3Д-вишивкою. Більше того, таким узором можна оригінально і красиво врятувати улюблену річ від утилізації. Наприклад, сховати пляму. Або ж просто додати до образу яскраві акценти.
Рукодільниця зізнається: немає дня, щоб не тримала стрічки в руках. Витрачає на улюблену справу щонайменше по 3 години. Хоча, насправді, дуже складно поєднувати домашні обов’язки, навчання і заняття в музичній школі, ще й лишати час на відпочинок. Однак саме ця зайнятість надає сенсу кожному дню, а стрічки – радість. Аби створити новий виріб, потрібно підготувати відразу 3 малюнки, а схемами Ольга обмінюється з друзями з інших міст і навіть країн, позаяк хобі значно розширило географію її знайомств. Харків, Лондон, … На майстер-класи їздила у Львів, Київ.
Колись купувала стрічки тільки метражем, тепер – на гуртівнях. Тож має вдома багато видів і кольорів цього матеріалу. У роботі інколи поєднує кілька технік: вишивку стрічкою зі стебловим швом або із французьким вузликом, ниткою чи бісером.
– Напевно, кожен з сім’ї щось мене навчив, адже бабуся в’яже спицями, тітка – гачком, двоюрідна бабуся вишиває гладдю, у тата теж є рукодільниці в родині. Щоправда стрічкою вишиваю тільки я. Загалом, в Україні небагато майстрів цікавляться цим. Більшість боїться стрічок, бо кожну треба викладати з міліметровою точністю, бентежить гра глянцевого й матового кольорів, чи не втратить виріб свій колір. Але якщо з ним поводитися правильно, то ніяких проблем не виникне. Я ж намагаюся не повторювати узори. Тому, наприклад, маски – цілком унікальні, – розповідає про своє захоплення юна майстриня. Аби підкреслити авторський «почерк», дівчина вигадала своїм роботам нік, за яким її легко ідентифікувати – onetta_brend. Натомість для вибагливих панянок вона підготувала парні маски для мами і доньки.
З дитинства Ольга мріяла бути стоматологом, але з часом, коли в її житті з’явилася стрічка, погляди змінилися. Зараз майбутній випускниці поки що складно визначитися з вподобаннями у світі професій, але вона впевнена в одному – стрічки з її життя не зникнуть.
Іванна ВЕЛИЧКО.
