Так вважають господарники Полісся, які не поспішають
збувати за безцінь плоди своєї важкої праці
Нинішній сезон видався досить стресовим для господарників. Кілька хвиль заморозків навесні, низькі температури в травні та на початку літа, зливи не зовсім позитивно вплинули на потенційний урожай. Попри це, ще в липні деякі аграрії та економісти прогнозували падіння ціни на картоплю на 40-50%. У той час, коли у західних регіонах багато насаджень знищили дощі і паводки, на півдні України ця культура вродила. І все ж у завбачливих поліщуків завжди знайдеться кілька тонн «другого хліба» на продаж. Однак зараз сподівання на заробіток у краян примарні, адже ціна мінімальна, та й продати не кожен має куди і кому.
Тих, хто займається картоплею так би мовити в промислових обсягах, в районі одиниці. У наших краях масовим вирощуванням цієї культури славиться хіба що Седлище, де найзатятіші аграрії орендують землю і садять навіть по кілька гектарів. Хоча й тут спостерігається скорочення площ. Зокрема, Віталій Ф. зізнається: цьогоріч посадив не більше 80 соток. У порівнянні з попередніми роками це – дрібниця, але був змушений вдатися до цього кроку, бо невигідно: прибуток не завжди покриває затрати. У картоплю для отримання доброго результату треба багато вкласти: підготувати ґрунт, підживити, посадити, обробити від шкідників, обробити землю протягом сезону, викопати, зберегти, оплатити оренду землі і, за потреби, послуги найманих робітників. Не менш важливими для урожайності є погодні умови – тут людина практично безсила. Наостанок, аби справа була успішною, потрібно мати канали збуту. Найкраще – це роздрібна мережа та переробники. Однак виходів на них краяни не мають. Попри великі запаси, доводиться продавати традиційно – перекупникам. Однак, зізнається Віталій, частину старого урожаю змушений був викинути – не вдалося реалізувати. І це попри те, що, кажуть завжди, вантажівок у Седлищі вистачає.Співбесідники повідомляють, що нині не в кожному селі можна втрапити на перекупника. На це є кілька причин. По-перше, низька ціна. Селяни вважають знущанням пропоновані їм 5 гривень за кілограм картоплі і притримують урожай до «кращих часів». По-друге, у деяких населених пунктах заїжджих перекупників «віднадили» місцеві, котрі тепер знайшли для себе вигідніших «постачальників». Як наслідок ні ті, ні інші не з’являються у селі. Натомість охочі продати картоплю змушені чекати, або шукати можливості завезти свій товар у чужі села. А це, зауважимо, додаткові витрати. У підсумку, з пропонованих 5 гривень селянинові лишається 1 гривня чистого доходу, максимум – 2, за умови, що він все робить своїми силами. Про це говорили з Анатолієм Гоциком з Карасина, який раніше садив до 1,5 гектара картоплі. Намагався підзаробити на цьому, обробляв власноруч та й діти допомагали. Зараз, як і всі, скорочує площі. З цьогорічних 70 соток має 14 тонн картоплі для продажу. Каже, що 5 гривень – не дуже добра ціна, але краще, ніж нічого. «Можна вижити», — каже господар. Тож 2 тонни уже продав. Загалом, Анатолій Остапович ніколи не поспішає і продає поступово, аби не прогадати з ціною. Коли реалізує урожай за осінь, а коли й лишить на весну. У принципі, так роблять багато краян, сподіваючись на краще. Однак поки що ситуація не дуже обнадійлива. Особливо, якщо порівнювати з минулим роком. Так, у 2019-му картоплю почали масово приймати ще в кінці серпня. За сезон ціна таки підскочила з 7,50 до 12 гривень (в середині жовтня). Наразі ж тепер і пізніше почали купувати, і ціна тримається непорушно ось уже майже місяць. Тож спрогнозувати, що чекає селян далі, складно. Водночас багато краян, які не мали можливості виїхати на заробітки за кордон через епідемію коронавірусу, все ж сподівалися отримати прибуток з господарки. Але, схоже, великого заробітку не передбачається.
Іванна ВЕЛИЧКО.
Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!
