Громаду, із понад п’ятитисячним населенням, яка проіснувала півтора року, хочуть оптимізувати шляхом приєднання до ОТГ, котра навіть не створилася.
Уряд не вніс Гуто-Боровенську ОТГ до фінального перспективного плану Волинської області. Села, які до неї входять, включили до складу Камінь-Каширської.
Відтак минулої п’ятниці представники громади у ході мирної протестної акції, що проходила під стінами Кабінету Міністрів України та Офісу Президента, висловили незгоду цьому рішенню влади.
Вони вважають новий перспективний план наступом на самоврядний статус уже діючих тергромад, зокрема своєї. Мовляв, він є помилковим і таким, що не враховує інтереси їхніх жителів.
Свою позицію селяни намагалися донести у вуха чиновників, але, схоже, до них вкотре не прислухалися. Бо конструктивного діалогу із речниками Кабміну чи Офісу Президента того дня не відбулося. Тому додому учасники пікету поверталися з гнітючим осадом на душі, однак із намірами боротися за право бути.
“Нас знову хочуть зігнати в одне стійло”
Зі стартом у 2015 році реформи децентралізації, що мала на меті змінити зашкарублий адміністративно-територіальний устрій України на гнучкий, надавши громадам перспективи для вільного розвитку, чимало людей сподівалися змін на краще. Тому пішли шляхом добровільного об’єднання та почали працювати. Першою в нашому районі доєдналася до цього процесу Гуто-Боровенська громада. За півтора року існування вона не тільки не розгубила того, що отримала у спадок, а й досягла помітних успіхів. Дохідна частина бюджету показує зростання, дороги в селах ремонтуються, розвивається соціальна інфраструктура, освітня, культурна галузь, “неперспективні” села потрохи стають на ноги. Яскравий приклад тому – маленьке село Стобихва із населенням у трохи більше трьох десятків мешканців, яке нарешті за довгий час отримало вуличне освітлення. І таких прикладів ще назбирається чимало. Здавалося б, коли люди нарешті повірили, що можуть працювати самостійно, власними силами творити щасливе майбутнє для своїх дітей, їм жорстоко ламають крила.
Та повертатися до минулого життя громада не бажає. Люди незгідні ставати частиною Камінь-Каширської ОТГ. Вони називають дії посадовців антиреформаторськими, не розуміють, чому ті хочуть забрати у них можливості для подальшого розвитку, чому намагаються знищити досягнуте важкою працею, повернути до старого формату існування в рамках того ж району. Який, переконані, взяли й просто трохи урізали, подали під новою обгорткою, але суть формату залишилася та ж.
Голова громади Михайло Оліферчук негативно оцінює такі кроки центральної влади, адже, на його думку, вони порушують основні принципи Закону “Про добровільне об’єднання територіальних громад” та не відповідають суті децентралізаційної реформи. Примусовий загін громад в одне стійло, вважає Михайло Іванович, ні до чого доброго не призведе. А навпаки, знову поверне у ті реалії зубожіння, із яких такими зусиллями почали потрохи вибиратися. Він додає, що це спричинить зворотній процес, централізацію, зосередження фінансових ресурсів на верхівці управлінського олімпу, але аж ніяк не на місцях, у руках жителів громад, які краще за чиновників знають, куди спрямувати власні кошти.
– Якщо влада дійсно хоче завершити реформу децентралізації та зробити щось корисне для людей, то утворені раніше громади потрібно зберегти. Інакше відбудеться централізація, повернення до того, що було. Отримаємо бідну Україну. Сьогодні фінансовий ресурс дозволяє нашій громаді працювати, платити людям заробітну плату, осучаснювати заклади загального користування, зміцнювати навчальну базу шкіл, закуповувати оргтехніку, ремонтувати дороги, облаштовувати вуличне освітлення, фінансувати пожежну команду, медицину на селі, допомагати краянам, які потрапили у скруту, мають особливі потреби. У цьому році, зокрема, 60 тисяч гривень виділили “первинці” на покриття витрат на оплату комунальних послуг, закупівлю медикаментів учасникам АТО, 30 тисяч гривень – на придбання медобладнання Камінь-Каширській ЦРЛ. У нас є гроші, щоб втілювати соціальні, благодійні проєкти, які спрямовані на підтримку українських воїнів-захисників. Я сам пройшов АТО, тому знаю, наскільки для них вона цінна. Також плануємо закупити пожежні помпи на кожне село… Теперішню ситуацію не порівняти з тією ситуацією, яку мали раніше. Ми за ті півтора року зробили більше, ніж сільські ради спромоглися за попередні десятиліття. Адже тоді не було фінансової спроможності. Левова частка податків ішла на район і район вирішував, як розподіляти кошти від надходжень. Села, котрі знаходилися на периферії, взагалі могли нічого не отримати у підсумку, а тому поступово занепадали. Тепер нам намагаються нав’язати старі механізми управління. Годі! Ми жили при слабких сільських радах, які заробляють лише на зарплату своїм працівникам, і знаємо, до чого це призводить, – категорично заявляє Михайло Оліферчук.
“Ніхто не прислухається до думки людей”
Не хоче знищення Гуто-Боровенської ОТГ й ще одна її представниця Світлана. Жінка впевнена, що громада цілком життєздатна, спроможна у фінансовому плані та має перспективи для розвитку, які може втратити у новому форматі об’єднання. На думку співрозмовниці, робиться це на догоду комусь. Так як і при розробці, а згодом затвердженні перспективного плану територій громад Волинської області, думки жителів цієї ОТГ не врахували. Адже жодної комунікації з ними не відбувалося. Влада самовільно прийняла рішення за людей, поставивши перед фактом. Де ж тоді самоврядування, про яке говорить закон?
– Вважаю, громада має право на існування. Впродовж минулого року усі ми змогли переконатися в тому, що є величезний поступ. Нарешті у нас з’явилися вільні кошти, які спрямовуємо на розвиток населених пунктів. Цього десятиліттями не мали. За 2019-й вдалося акумулювати в бюджеті 6,5 мільйона гривень. Вони пішли безпосередньо на місця, на розвиток сіл, у школи, будинки культури, витрачені на ремонт доріг, інші проєкти. За кошти інфраструктурної субвенції придбали трактор, начіпний грейдер, щоб самотужки підтримувати в належному стані місцеві автошляхи. Мільйон триста тисяч гривень становлять цьогоріч залишки освітньої субвенції. Майже мільйон наразі використано на закупівлю для шкіл комп’ютерного обладнання, телевізорів, оргтехніки, меблів, тощо. Вперше за стільки років ми здатні видавати гроші на матеріальні допомоги людям, які потрапили у скрутне становище. До цього доводилося шукати спонсорів, випрошувати копійки по світу. Ви самі можете переконатися, якими красивими стали наші школи, скільки грошей потрачено на їх утримання. Директори щиро дивуються цим зрушенням. Безперечно, неможливо досягти неперевершених результатів за такий короткий час. Проблеми накопичувалися десятиліттями. І їх неможливо розгребти відразу. Та ми працюємо, осучаснюємося. Мешканці нашої громади дійсно повірили в те, що ця реформа для людей. А тут усе перевертають з ніг на голову, вирішують не порадившись із ними. При напрацюванні перспективного плану думки громади, керівництва ніхто не враховував. Про те, що відбувалися такі обговорення ми дізнавалися із соціальних мереж, а остаточне рішення прочитали на сайті Кабінету Міністрів України. Хіба це нормальна комунікація? Нас знову доєднають до району тільки під назвою Камінь-Каширська ОТГ. Так ми там вже були. Знаємо, як це ходити, просити кожну копійку і не факт, що тобі її дадуть… Стільки праці людської вкладено, стільки фінансів, головне люди побачили результат. А зараз виходить, що громада неспроможна. Хоча все навпаки. Неодноразово писали звернення до Кабінету Міністрів України і в обласну адміністрацію. Чітко доводили, чому маємо право на існування. Та нас ніхто не хоче чути, бачити. Планомірно нищать. Натомість громади із набагато меншим рівнем доходів залишають. Дайте нам можливість працювати, лиш тільки! Ми бажаємо, щоб наші діти мали нормальні умови для навчання, проживання у форматі існуючої громади, – аргументує свою позицію співрозмовниця.
Олександр ПРИЙМАК.
