Незалежна громадсько-політична газета

Мистецьке вміння з покоління в покоління

1

У сім’ї Менделів із села Видерта пісенний та музичний дар успадкували і діти, й онуки

Свою родину Василь Ананійович Мендель називає такою, що несе музично-співочу національну культуру та традиції. Адже так повелося, що мистецькі таланти від найстарших її членів передаються до дітей та онуків. У них піснею дарують радість. І сьогодні своїми творчо-сімейними історіями подружжя Василя Ананійовича та Ніни Микитівни Менделів ділиться з журналістами «Полісся».

Пів століття музичного досвіду

Про музичні здобутки героя нашого матеріалу та його вихованців давно відомо навіть поза межами району. Серед тутешньої когорти митців Василя Ананійовича знають як професійного музиканта, котрий віртуозно володіє грою на різноманітних духових інструментах, уміло виконує композиції за допомогою акустичних пристроїв. Він же багаторічний керівник духового оркестру, викладач музики та дяк Свято-Миколаївського храму села Воєгоща (з 1991-го року і донині).
Як каже музикант: «Улюблена справа ще зі шкільної парти радує та дає натхнення на життя».
— Коли я навчався у п’ятому класі, наш тодішній учитель співів камертоном перевіряв усіх учнів на наявність музичного слуху. Та виявилось так, що гаму до-мажор я, один з небагатьох, виконав, як справжній знавець мелодійної справи. Згодом пішов навчатися музичної грамоти до школи мистецтв. Відтоді музика міцно увійшла в моє життя, тому завше сприймаю її як повітря, яким дихають. Навіть під час строкової служби в армії не полишав мистецтво: там очолював оркестрове виконавство. Таку ж місію творив і опісля. Відслуживши, повернувся додому та став керувати духовим оркестром. За радянських часів вони діяли у селах при кожному колгоспі задля збагачення національної культури. Крім того, через роки, мав неоціненний досвід роботи і в музичній школі в райцентрі. Саме там, разом зі своїми вихованцями, відчув і смак перемог на мистецьких конкурсах в області, — зазначає Василь Ананійович.

Він грає, а вона йому підспівує…

У яке б русло доля не повертала музиканта, він усе ж керувався покликом своєї тонкої мистецької душі.
— І дружину собі шукав таку, щоб і їсти уміла зварити, і співала гарно! — жартома розповідає духовик.
Утім, каже, так і сталося.
…Дружина Ніна Микитівна впродовж 15-ти років є учасницею місцевого народного аматорського фольклорного ансамблю “Криниця”. У складі творчого колективу жінка неодноразово ставала переможницею різноманітних співочих конкурсів. Минулого року, до прикладу, ансамбль “Криниця” став володарем гран-прі на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі народної творчості “Червона калина”. А нині творча натура пані Ніни з нетерпінням очікує на завершення карантину, аби нарешті зустрітися з колегами-вокалістками для відновлення репетицій.

Творчий талант перейняли діти та онуки

Музично-педагогічна діяльність Василя Менделя, як мовиться, «не відпочивала» на його дітях. Усі троє так чи інакше мають стосунок до мистецтва. Старший син Роман свого часу співав у церковному хорі у Видерті. Середній Тарас навчався у Львівській консерваторії та впродовж кількох років був співаком Київського оперного театру. Нині він є незмінним учасником професійного хору, що діє у жіночому монастирі Святої Анастасії у селі Ковалівка на Київщині. Тим часом донька Катерина, як і її брат, має також вищу музичну освіту та викладає співи.
Живе талант і в наймолодших нащадках — онуках. Одинадцятирічний Артем та його молодша восьмирічна сестра Ангеліна опановують гру на сопілці, під керівництвом свого дідуся Василя Ананійовича.
Тож, коли на свята у домі найстаршого Менделя збирається уся мистецька родина, тоді за творчою традицією заводять пісню. Усі гуртом, професійно, розклавши по партіях, звучать в унісон.
Леся Мінібаєва, село Видерта.

Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!

unnamed (3)

Please enter banners and links.

ІНТЕРВ'Ю

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *