Збір грошей на лікування в Інтернеті, пластикові скриньки в магазинах, люди, які просять про допомогу на вулиці – благодійність продовжує набирати обертів, і, як свідчать статистичні дані, більше 70% українців хоч раз, але жертвували кошти. Камінькаширці – не виняток. Все б нічого, якби з геометричною прогресією не збільшувалася кількість охочих відхопити ласий шматок: шахраї з легкістю користуються бідами інших людей. Наступна історія – гіркий, але повчальний приклад.
15-річна Валерія потребувала пересадки кісткового мозку. В Україні таких операцій не роблять, тому батьки шукали порятунку за кордоном. На щастя, дівчину взяли на лікування у Стамбулі. Зрозуміло, що це зовсім недешеве задоволення, тож сім’я змушена була звертатися за допомогою до інших: ярмарки, пости в мережі тощо. Так, навесні, коли Валерія уже проходила лікування в Туреччині, до її батька звернулися представники благодійного фонду «Добра бджілка». Чоловік надав організації необхідні документи, і скриньки для збору коштів для Валерії розставили у багатьох локаціях, зокрема і в Львівській області. Водночас у Луцьку та Ковелі їх не було. Тоді необхідно було назбирати 15 тисяч доларів.
– І тут фонд притих. Ми на лікуванні, чоловік на роботі, ніхто збором не цікавився. Але через 5-6 місяців ми згадали про це і фонд перерахував мені на карту 30 тисяч гривень: сказали, що це все за весь період. Ми подякували за допомогу і припинили збір, адже за цей час назбирали грошей самостійно (а збір ішов на реабілітацію після трансплантації кісткового мозку), – розповідає мама Наталія. – Однак Олегу – чоловіку, який вів переговори – цього було мало. Він просив подякувати через відео. Я відмовилася і подякувала письмово. Також додала фото та довідку з клініки, що ми дійсно з березня і по цей час перебуваємо тут на лікуванні. Я зайшла на сайт, щоб подивитися, хто і як їм дякує у такий спосіб – а там нічого, лише декілька постів з фотографіями. Чому раніше цього не зробила? Не знаю, хвилювало зовсім інше.
Власне, з цього моменту і розпочалося найцікавіше: через кілька днів чоловік Наталії побачив у магазині відерко з фотографією доньки та інформацією про повторний збір. Як виявилося, подібні «бокси» були розміщені чи не в кожному ковельському магазині. Тепер «необхідна» сума вказувалася в гривнях – 375 тисяч. Водночас напис промовисто повідомляв: «Допоможіть продовжити збір на лікування». Зрозуміло, що сім’я про це нічого не знала і ніяких зборів не ініціювала. Крайніх знайти не вдалося: Олег обіцяв все виправити, переконував, що нова співробітниця сплутала дані про дітей, а потім сказав, що цією справою займається інша людина. «Інша людина» звернула все на славнозвісного Олега. Наталія не розгубилася і поширила інформацію про самовільний збір в соціальних мережах. Завдяки «великій силі фейсбуку» виявилося, що подібні скриньки є в Луцьку і навіть в камінь-каширських «Артемці» та «Лідері», що й привернуло увагу журналістів.
– Так, ми не догледіли. На жаль, хворих, які потребують дороговартісного лікування, дуже багато. Наша країна не завжди і не всім спроможна допомогти, тому люди вимушені звертатися будь-де і в будь-який спосіб, щоб врятувати своїх рідних. А коли ти кидаєшся на пошук грошей, збираєш документи, моніториш лікарні, країни, ціни, ефективність лікування, у додаток – на тобі ще хворий, який потребує постійної уваги і догляду, – ти саме те, що треба шахраям. Як не прикро, не лише ми потрапляємо в такі неприємні ситуації, – підсумовує Наталія. – Найбільші збори ідуть не від великих сум, а по 1, 2, 5 чи 10 гривень. Не кожен може перерахувати значну суму на банківський рахунок, а малі – соромно. А тут бокс в магазині – решта є, кинув і тішишся, що хоч якось допоміг, не пройшов повз.
Зрозуміло, що ця історія вкотре змусила задуматися над тим, чи варто кинути у скриньку гроші, чи ні, і як відрізнити шахраїв від представників осіб, які дійсно потребують допомоги. Наталія наголошує: якщо відсутні реквізити батьків – варто засумніватися. Тож вона наполегливо радить не соромитися, телефонувати і перепитувати.
Натомість «перевірені» благодійники стверджують: солідні фонди досить рідко працюють на вулиці, хоча і в реальній благодійній організації може прилаштуватися псевдоволонтер. Водночас кожен має право перевірити у волонтерів документи (хоча, як показує практика, люди цього не роблять). В ідеалі, представники БФ повинні мати нотаріальну довіреність, наказ від директора організації про цілі, на які відбувається збір, виписку з Єдиного державного реєстру (за нею можна перевірити організацію), договір з батьками хворої дитини, їхні дані, довідки з лікарні, бажано – кошторис, а також інформаційний лист про зібрані суми з прізвищами дітей, яким допомогли, та контактними даними їхніх батьків. Крім того, скринька обов’язково має бути опломбованою.
Наступне. В Українському форумі благодійників, який об’єднує доброчинні організації з досвідом, кажуть, що інформацію неодмінно потрібно перевіряти в Інтернеті. Якщо в БФ засновник і директор – та сама особа, немає правління і ще й нульовий податковий звіт – є підстави досліджувати ретельніше, адже це «тривожні дзвоники». Якщо одні й ті ж страшні фото повсюди, на усіх сайтах з текстом на кшталт «ДОПОМОЖІТЬ! ВРЯТУЙТЕ!» – не варто перераховувати кошти. Також можна перетелефонувати, запросити якісь звіти. Для благодійного фонду це є обов’язком, а для приватного збору – це гарний тон, оскільки жертвувач має право знати, куди витрачаються кошти. Тим більше, що для подібних організацій не існує поняття комерційної таємниці: все має бути прозоро (виняток – персональні дані). Також можна запросити описовий звіт – звіт про активність фонду. Звичайно, його може не бути в організації на першому році діяльності, але за два-три роки роботи – це обов’язкова річ. І ще: за даними експертів, від зібраної у скриньку суми до адресата зачасту доходить не більше 20%, решта осідає на різноманітних ланках «доброчинного» ланцюжка. Непокоїть і те, що волонтерство – неприбуткова діяльність і жодної зарплати бути не може, натомість у реальному часі досить часто говорять про 10% від зібраної суми, або конкретно визначені нагороди за день роботи.
Звичайно, усі ризики передбачити неможливо і кожен має самостійно вирішувати як вчинити. Однак, якщо ви дійсно хочете допомогти – не полінуйтеся хоча б частково перевірити відомості, аби кошти пішли тому, хто цього дійсно потребує.
Іванна ШЕМЕТЮК.
