«Не люблю піаритися ні з трибуни обласної ради, ні через засоби масової інформації, але, звичайно, як депутат зобов’язаний публічно звітуватися», — підкреслює із самого початку Леонід Стефанович. Він — багаторічний керівник будівельної фірми «Житлобуд-2», заслужений будівельник України, а також депутат Волинської обласної ради від Камінь-Каширського району. Леонід Степанович — один із чотирьох представників депутатського корпусу облради від району, які завжди відстоюють інтереси поліського краю.
— Проблемних питань, які доводиться вирішувати на засіданнях робочої групи, на сесіях, завжди багато. Але коли вони стосуються інтересів Камінь-Каширщини, я завжди їх підтримую обома руками, — наголошує депутат. Леонід Степанович хоч і не є родом із нашого району, і взагалі не має з ним родинного споріднення, все ж, каже, що завжди переживає за нього, намагається підтримувати його жителів. Так, із депутатського фонду цьогоріч він спрямував кошти на лікування та допомоги приблизно для семи десятків своїх виборців. Зазначимо, що останні два роки на ці цілі передбачається кожному депутатові обласної ради по 100 тисяч гривень.
— Вперше познайомився з цим поліським краєм, коли будував школу у Житнівці. Тоді вже відчув певну особливість його мешканців – тут не всім все байдуже. Згодом закладалась капсула на школу в Оленине. Сподівалися, що зведення навчального закладу розпочнеться невдовзі і у цьому селі, але обставини склалися по-іншому, — пригадує Леонід Степанович. Тож сьогодні він намагається в інших справах лобіювати інтереси жителів Камінь-Каширщини. Зокрема, на останній сесії підтримав виділення коштів Гуто-Боровнській ОТГ на освітлення та контейнери для сміття.
— Леоніде Степановичу, у переліку тих об’єктів, що ви будуєте, знаходиться і школа у селі Осівці. Вона будується уже 4 роки. На початку жовтня тутешні батьки висловили свій протест з приводу того, що школа майже готова, а їхнім дітям доводиться навчатися у старій аварійній. Що ще треба доробити у новобудові? Якими найбільш реальними є терміни здачі в експлуатацію приміщення?
— Школа готова майже стовідсотково. Залишилося доробити останні штрихи. Сьогодні проводимо світло. Та маємо ще купити у виробниче приміщення верстат. Меблі вже стоять, готові і бібліотека, і кухня. Окрім того зробили мініфутбольне поле зі штучним покриттям. Доробляємо гараж для шкільного автобуса. Але велику частину робіт ми виконали у борг.
— Напевне, можна сказати, що якби «Житлобуд-2» не ризикував у деякій мірі та не працював у борг, то сьогодні цей навчальний заклад ще не був би у такій готовності?
— Саме так. Залишилося небагато: отримати гроші і оформити документи. Якби я і моя фірма, мої колеги, які є субпідрядниками, не вірили в те, що ця школа має добудуватися, і чекали би, коли прийдуть гроші, то навчальний заклад і в цьому році не був би готовим. Цьогоріч мали виділити 22 мільйони гривень. І з початку року, і навесні, і влітку ми працювали без цих коштів з наміром завершити об’єкт. Сьогодні із тих 22 мільйонів «Житлобуд-2» отримав лише 6 мільйонів. Я вірю, що уряд повернеться обличчям до людей і виділить решту.
— Іще однією проблемною школою в районі є Стобихівська. Цього літа вже відбувся тендер, підписаний договір про будівництво навчального закладу з його переможцем. А ним стала харківська фірма. Однак тепер ведеться мова, що до будівництва залучатимуть, зокрема, «Житлобуд-2». Чи можете розповісти хто, коли і як насправді має будувати школу в цьому селі?
— Ми не брали участі в тендері на будівництво цієї школи. Але так складається, що будувати її будемо ми. Маємо намір укласти договір з тією фірмою, що виграла тендер, і будемо субпідрядником. Сьогодні держава виділила 4,5 мільйона і ми маємо в цьому році їх освоїти. Деякі питання щодо проєкту ще не закриті, але з листопада маємо розпочати будівництво. До нового року реально освоїти виділені кошти. Вони підуть на земляні та фундаментні роботи. Неправильно буде, якщо кошти повернуться назад у бюджет.
— Ви є членом постійної комісії обласної ради з питань промисловості, транспорту, зв’язку, паливно-енергетичного комплексу, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства. Тож чи доводилося вам брати участь у вирішенні ще якихось актуальних для Камінь-Каширщини питань, окрім будівництва шкіл?
— Скажу, що цьогоріч багато уваги приділялося покращенню стану доріг Волині. Зроблено чимало. Не оминули, звичайно, і Камінь-Каширщину, — узагальнено каже депутат переводячи мову на те, що поряд з цим важливими є проблеми, зокрема, медичної галузі, які потребують обов’язкового вирішення. Це стосується і приведення у належний стан лікарень, і оснащення їх потрібним медичним обладнанням. На питання, чи можна якимось чином пролобіювати інтереси Камінь-Каширської ЦРЛ у Волиньраді з метою додаткового фінансування, Леонід Степанович каже, що реально. Для цього потрібно лише створити спеціальну групу із фахівців, яка б вивчила потреби медичного закладу та внесла конкретні пропозиції. До речі, депутат Леонід Стефанович разом із колегами-депутатами Анатолієм Філюком, Валерієм Дунайчуком, Анатолієм Буськом спрямували депутатський запит до Волинської обласної державної адміністрації щодо повернення до питання про створення четвертого госпітального округу на Волині на базі Камінь-Каширської ЦРЛ.
— Леоніде Степановичу, сьогодні є актуальним і досить дискусійним питання створення Камінь-Каширського повіту. На вашу думку, чому сусіди не хочуть з нами об’єднуватися?
— Треба навести відповідні аргументи, які б переконали всіх, що саме так має бути. І вірю, що здоровий глузд переможе. Я вважаю, що із усіх ймовірних центрів четвертого північного повіту на роль центру найбільше підходить Камінь-Каширський. Більше того, він цього заслуговує. Сусіди кажуть, що в них кращі показники економічного розвитку. Але що таке економіка в одному районі? І в Маневичах, і в Камені-Каширському основні її показники залежать від лісових господарств та їх діяльності. Економіка районів буде розвиватись тоді, коли вона почне розвиватися в державі. Для мене ж основним аргументом того, що четвертим повітом на Волині має бути саме Камінь-Каширський, є передусім його жителі. Саме такі люди, як на Камінь-Каширщині, є резервом нашої потужності. І це сьогодні – головне. Потенціал камінь-каширців надзвичайно великий. В цьому я переконався, будуючи школи в цьому районі. Особливо з великою повагою ставлюся до осівчан, які дружно пліч-о-пліч стали до будівництва навчального закладу для своїх дітей. І коли здаватиму школу, обов’язково всім їм вклонюся.
Тетяна ПРИХОДЬКО.
