З ухваленням Верховною Радою закону про ринок землі розпочнеться фактично безконтрольний розпродаж найбільшого національного багатства. Адже закон дозволяє іноземцям купівлю сільськогосподарських угідь. Також він визначає максимальний розмір земельної ділянки для купівлі в одні руки — 210 тисяч гектарів! При цьому можливість участі в земельному ринку фермерів і невеликих сільгосптоваровиробників досить примарна і приведе до їх банкрутства і закриття. А це може негативно вплинути на продовольчу безпеку країни!
Я, як і мільйони українців, переконаний: питання щодо введення земельного ринку громадяни країни повинні вирішувати шляхом референдуму. Наша земля повинна належати тим, хто на ній живе і працює — українцям — і приносити доходи в бюджет України.
Згідно з останнім соціологічним опитуванням, 73 відсотки українців висловлюються проти продажу землі, 81 відсоток — проти продажу її іноземцям, 74 відсотки — за земельний референдум.
З означеного питання я висловив свою думку на сторінках тижневика за 10 жовтня ц.р. А ось що думають з цього приводу жителі Камінь-Каширщини, які відгукнулися на публікацію.
Анатолій БУСЬКО, депутат Волинської обласної ради:
— Останні кілька років Україна є одним із головних постачальників агропродукції до Євросоюзу. Цього року за даним показником ми вийшли на третє місце, випередивши такого аграрного гіганта як Китай. Перша позиція тут залишилася за США, друга — за Бразилією. Разом з тим наша країна відзначилась і сумнівним лідерством. Ми є на останньому місці в Європі за рівнем державної підтримки агропромислового комплексу, ліквідувавши навіть Міністерство аграрної політики і продовольства України! І все для того, щоб легше було впроваджувати урядовий законопроєкт про обіг (ринок) земель сільськогосподарського призначення, який не відповідає національним інтересам і є аморальним.
Для мене, як для віруючої людини, ця реформа однозначно неприйнятна, оскільки жодна релігія світу не визначає землю товаром.
Спершу треба забезпечити прозорість цього ринку, його дуступність для селянина, який працює на землі. Необхідно розробити новий документ, до процесу роботи над яким широко залучити аграріїв і представників громадськості. А керівництво держави повинно ініціювати проведення всеукраїнського референдуму.
Без згоди народу ініціатори ринку землі не мають жодного права забирати в нього землю. Бо це призведе до перетворення людей на рабів. Хай власники землі продають її державі, котра й розпоряджатиметься нею — здаватиме в оренду.
Володимир БОГУТА, пенсіонер, м.Камінь-Каширський:
— Сьогодні ми мусимо усвідомити, що так званий ринок землі — це не просто помилка необачних реформаторів, а злочин проти власного народу, майбутніх поколінь. Необхідно домогтися законодавчої відміни цього зла, щоб не втратити найголовніше — землю, село, Україну!
Земля — це не товар, який Верховна Рада хоче загнати в базарні лоти. Земля — це фундамент держави, її основа і могутність, а господарем на ній мусить бути, як записано в Конституції України, тільки український народ. На моє переконання, питання ринку землі необхідно виносити на загальний всеукраїнський референдум.
Богдан КАЛЮХ, депутат Камінь-Каширської міської ради:
— Вважаю, що власником землі повинна бути тільки держава. А тим, хто на ній живе і прагне господарювати, треба здавати її в довгострокову оренду. Та олігархи і продажні чиновники вищого ешелону влади всупереч волі народу, але на догоду МВФ і транснаціональним корпораціям хочуть скасувати мораторій на продаж сільгоспугідь і запровадити ринок землі, щоб якомога швидше за безцінь загребти до своїх рук наші чорноземи. А те, що селяни на своїй землі стануть наймитами, їх не обходить.
В одні руки можна буде купити 15 відсотків кожної області. Це означає, що в принципі 6-7 людей можуть стати власниками одного регіону. Продавати в одні руки 210 тисяч гектарів землі — це 0,5 відсотка території України. Це два Києва. Виходить, що Україну можуть розділити між собою 200 найбагатших олігархів.
Вважаю, що землю потрібно не продавати, а здавати в оренду, створювати нові господарства. Для прикладу, в Польщі 1,5 млн господарств, а у нас лише 28 тисяч. Необхідно надавати фермерським господарствам довгострокові кредити, створювати нові робочі місця, щоб молодь займалася фермерством, а не виїжджала за кордон.
Важливо перейти від продажу сільськогосподарської сировини до ринку готової продукції, що потроїть наш валовий внутрішній продукт.
Михайло ОЛІФЕРЧУК, голова Гуто-Боровенської ОТГ:
— У вересні ц.р. в місті Києві відбувся форум щодо продажу земель сільськогосподарського призначення, делегатом якого від нашого району і області був і я. Усі делегати форуму категорично проти продажу земель сільськогосподарського призначення іноземцям.
Делегати форуму вважають, що перш ніж вести розмову про прийняття закону щодо ринку землі, треба знати, у кого ця земля сьогодні, хто незаконно, порушуючи Конституцію України, ухвалював постанови, приймав рішення, видавав укази, виділяв землі, крав їх і сприяв їх розкраданню.
А також необхідно створити державний банк для закупівлі у людей землі за ринковою ціною, а потім передавати її у довгострокову оренду.
Питання ринку землі потрібно виносити на всеукраїнський земельний референдум.
Юрій ЛУК’ЯНЧУК, депутат районної ради:
— У статті 13-ій Конституції України чітко написано: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об’єктами права власності українського народу.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст.14).
Необхідно визначити соціально-економічний уклад розвитку України: чи це фермерські господарства і господарства сімейного типу, чи панування великих агроформувань. Тільки після визначення концепції розвитку можна підходити до вирішення земельного питання.
На мою думку, землі сільськогосподарського призначення, які не використовуються, зобов’язана викупити тільки держава з подальшою передачею їх ефективному власнику на умовах довгострокової оренди. Необхідний обсяг фінансів слід передбачати у державному бюджеті.
Я категорично проти продажу землі сільськогосподарського призначення, оскільки це рівнозначно продажу держави.
Світлана ДЕМ’ЯНИК, вчителька ЗОШ І-ІІІ ступенів села Грудки:
— Про продаж землі та ще й іноземцям не може бути й мови. Наважитися на такий крок, як продаж рідної матінки-землі, може тільки затятий ворог свого народу.
За роки незалежності в державі продано майже все. І що, ми від того краще зажили?
Ніхто не може бути власником землі. Землю ніхто не створював, вона як сонце, повітря і вода є спільним надбанням і її привласнювати не має права жоден пройдисвіт.
Якщо дозволимо гендлювати землею сільськогосподарського призначення, то на українському селі (і не тільки на ньому) можна буде ставити хрест. Дай, Боже, помилитися. Не допустімо цього!
На мою думку, питання ринку землі потрібно виносити на всеукраїнський земельний референдум.
Степан СКЛЕЗЬ, голова Клітицької сільської ради, у минулому фермер:
— Ринок землі — не спасіння! Він стане відкритою ареною для аферистів, де не знайде свого місця справжній хлібороб. Навіщо купувати землю? Хочеш господарювати — бери її в оренду, купуй трактори, комбайни і працюй. Збагачуй себе трудом своїх рук.
Весь світ живе працею, а не паразитизмом. А паї селян, які не в змозі їх обробляти, потрібно продати державі за світовими ринковими цінами.
Я вважаю, що питання про ринок землі потрібно виносити на всеукраїнський земельний референдум.
Наше завтра не стане кращим. Україна, якщо з-під її ніг виб’ють землю, впаде. Рятівників нема, зате вдосталь грабіжників, які пруть, аби загарбати землю, із зубів будуть виривати колгоспні паї. А ми цього хочемо? Не думаю, але таке може бути.
Віталій НЕСТЕРУК.
