Чому влада не квапиться з виділенням земельної ділянки учаснику АТО?
У лютому виповнився рік, як мій 27-річний син Ігор зі зброєю в руках разом із тисячами українських патріотів захищає Україну від проросійських бойовиків на Донбасі. Сьогодні він під щоденними обстрілами у Пісках на околицях Донецька ризикує життям, але дає надійну відсіч ворогові із зенітної установки. Ігор, як і кожен воїн, стомлений виснажливими боями, мріє про демобілізацію і відпочинок. Але командування повідомило, що служба затягнеться щонайменше на 2-3 місяці.
Восени минулого року від імені сина я звернувся у Камінь-Каширську міську раду із заявою про виділення земельної ділянки для зведення житла. Здав належні документи, після чого мені сказали: «Чекайте, ми вам зателефонуємо». Жду. Через деякий час заходжу і цікавлюся що ж вирішено. Мені відповіли: «Відомості занесли в комп’ютер. Ждіть». Жду. Через якийсь час навідався знову. «Замерзло, не заб’ємо кілочки. Ждіть», — відповіли мені. Чекаю далі. Ось і весна вже прийшла. Знову іду в міськраду, а мені відповідають: “Ще не проголосували депутати, немає документації. Ждіть, не будьте гарячі”. Міський голова Василь Бондар сказав, що не раніше, як за два місяці депутати голосуватимуть за це питання.
Після цього так мені стало образливо за наших чиновників. Виходить, що щоразу, як я приходив у міськраду, мені брехали, щоразу вигадували якусь причину. А насправді ще ніхто і пальцем не поворухнув. Чому у міськраді таке ставлення до захисників Батьківщини? Як на мене, то тим, хто щодня дивиться смерті у вічі на війні, земельні ділянки треба виділяти у найкоротші терміни — за тиждень-два, а не тягнути кота за хвіст уже більше півроку. Бо своїх дітей жоден чиновник не послав на війну. Тож про чужих синів їм байдуже? Чи, може, чиновники не поспішають спеціально, ждуть якоїсь “дяки”?
Прикро, пане Бондар, що у вас і вашої команди так “турбуються” про учасників АТО. Вони не заслужили такої зневаги.
Михайло Порфирович Христинець,
м. Камінь-Каширський, пенсіонер.
