Сьогодні газета презентує нову рубрику “Стиль життя”. Вона розповідатиме нашим читачам про цікавих людей району. Багатьох з них ми знаємо в обличчя, але водночас навіть не здогадуємося, що вони доволі унікальні.
Сьогоднішній гість редакції — камінь-каширець Олександр Тищук: бізнесмен, затятий рибалка, винахідливий кухар. Він власноруч заготовляє грушеву сушку у великій кількості, консервує безліч видів тушкованої продукції, вирощує овочі, ловить рибу неймовірної ваги, смачно готує її та збирає Іван-чай на зиму.
— Олександре Адамовичу, не з чуток знаємо про те, що вашим кулінарним здібностям щодо приготування рибних консервів можуть позаздрити досвідчені майстри. Також доводилося чути, що ви — неперевершений майстер заготівлі фруктів, зокрема, їх сушіння.
— Цьогоріч я насушив 150 літрів різноманітних сортів грушок. І це не межа, наступного року планую висушити утричі більше. Упродовж минулого року ми з дружиною заготовили близько трьохсот банок тушкованих саме рибних консервів, запасали мед, фруктові настоянки, компоти. Оскільки маю особливу любов до грушок, я зчепив у лісах камінь-каширщини близько п’ятдесяти видів дерев.
Усі ці дари заготовлюємо у власному заміському будинку, серед незайманої природи. Влітку ми з дружиною збирали лікарські трави для лікувальних чаїв, які зігріватимуть нас холодної зими.
Звісно, усієї продукції ми не в силах спожити самотужки. Відтак щороку перед Різдвом Христовим я спаковую їстівні подарунки у ящики та відправляю друзям до святкового столу. Це неабияк тішить мене самого, бо певен, що мої близькі оцінять натуральну продукцію, виготовлену з особливим натхненням та любов’ю.
— Риболовля — це особлива тема у вашому житті. Що означає для вас цей процес? Яку найбільшу вагу мала риба, яку вдалося вивудити останнім часом?
— О! Про це можна говорити не вгаваючи. Минулої зими я спіймав щуку вагою майже десять кілограмів. Ми її зафарширували, а згодом дегустували усім дружнім колективом на роботі. Чи не найбільше задоволення мені приносить готування риби за різноманітними рецептами, які вишукую в інтернеті. Крім того, можу поділитися своїм найулюбленішим способом приготування страви — линка, смаженого у кукурудзяному борошні.
Загалом за будь-яких обставин шукаю можливості порибалити, бо вважаю це найкращим видом відпочинку та неоціненним для психологічного здоров’я. Адже, коли проводиш час серед мальовничої природи, біля наших місцевих колоритних озер, серце радіє та зупиняється час.
— Олександре Адамовичу, не можу оминути увагою іншого боку вашого життя — бізнесового. Пригадайте, з чого усе почалося?
— Наприкінці вісімдесятих років минулого століття було популярним відвідувати країни Балканського півострова. Я їздив туди з батьками, відтак мав можливість спостерігати, як люди заробляють гроші. Придбати товар дешевше і продати його з націнкою — це була нова практика в радянському суспільстві, яку раніше називали спекуляцією. Я вирішив спробувати. Привезені з тодішньої Югославії жувальні гумки примудрявся реалізовувати ще у школі.
— Ви — один із зачинателів телефонного бізнесу у місті. Як ви до цього прийшли?
— Ще у шкільні роки, відвідуючи гурток радіотехніки, я мріяв придбати собі, як щойно розбагатію, телевізор з пультом управління, а також радіотелефон. На другому курсі інституту купив омріяні пристрої. Через три роки по тому мені вдалося справити собі цілу радіостанцію, яку успішно розмістив у автомобілі. Її вартість, пригадую, становила близько двох тисяч доларів. Того часу це була незбагненна сума.
— Олександре, рецепт успішного бізнесмена, яким він є?
— За будь-яких умов треба залишатися людиною. Якщо тобі вдалося заробити певний капітал — поділися з ближнім, біднішим, з тим, хто дійсно має гостру потребу. Це, на мій погляд, є запорука успішності та гармонійний баланс в природі. Ось така моя мудрість.
Спілкувалася
Леся Мінібаєва.
