Таку позицію висловили громади Пнівненської та Тоболівської сільських рад, а також представники Гуто-Боровенської ОТГ, на громадському обговоренні звіту з оцінки впливу планованої діяльності комунального підприємства «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради по видобуванню бурштину на ділянці «Камінь-Каширська-2», яке відбулося 29 серпня у селі Пнівне. Люди бояться, що після видобувних робіт бурштинокопачів земля залишиться непридатною для господарювання на ній. Діалог був напруженим і наостанок люди сказали: «Їдьте тихенько додому. Ми вас почули, ви почули нас. Ми проти, дякуємо за увагу».
Чи ж дослухається Міністерство екології та КП «Волиньприродресурс» до думки простих людей?
Зустріч продемонструвала, що у суспільстві високий рівень недовіри до «Волиньприродресурсу». Далеко не всі присутні погодилися вказати свої дані під час реєстрації, побоюючись, що їхні підписи використають як згоду на видобуток бурштину. Крім того, не всі стерпіли вислухати прибулих гостей до кінця: дехто вийшов із залу під час виголошення основних тез доповіді, значна частина громади демонстративно покинула приміщення клубу під завісу обговорення. Однак були й такі, що чекали відповідей на найважливіші питання до останнього. Зокрема, декілька найбільш стурбованих громадян намагалися донести позицію людей у безпосередній розмові з представниками «Волиньприродресурсу» та Міністерства екології та природних ресурсів України. Напружена розмова подекуди ризикувала перетворитися у сварку.
Представник Національного екологічного центру України Ігор Шупель та заступник директора КП «Волиньприродресурс» Анатолій Капустюк неодноразово наголосили, що обговорення – це обов’язкова процедура, закріплена у законодавстві. На ній не вирішується, чи буде уже проводитися видобуток бурштину, не ухвалюються жодні рішення. Мета зустрічі – вивчити громадську думку і внести у протокол відповідні зауваження та пропозиції. Натомість люди підготувалися до діалогу і зустріли поважних гостей не зовсім привітно. Відтак, із залу пролунало багато актуальних і, водночас, гострих запитань. Однак, схоже, не всі відповіді заспокоїли громаду. Зокрема, каменем спотикання стала проблема лісових та водних ресурсів. Ще більше «зачепила» аудиторію перспектива не бути почутими «зверху», адже представник міністерства зазначив, що зауваження громади (а їх нарахували 35) будуть враховані повністю, враховані частково, або аргументовано відхилено. Ось цих “притягнутих за вуха” аргументів люди і бояться найбільше. Кажуть, страшно, що буде далі.
Найстрашніше – лишитися без води
«Нас запевняють, що не буде жодного екологічного впливу. Але ж внаслідок кар’єрного видобутку порушаться усі шари ґрунту. У нас вода близько до поверхні, «стоїмо» на плавунах. Як результат, лишимося без води. Друге. Вода і без того низької якості, з’являється осад. Якщо порушити систему, що ж буде далі? І третє: ми ще не оклигали після Чорнобиля. За офіційною статистикою, кожен 46-й волинянин – онкохворий. То що ж буде з нами далі, що буде з дітьми?» – допитувалися старожили села.
У відповідь присутніх запевнили, що воду нікуди вивозити чи перекачувати не збираються і технологія видобутку не несе жодної шкоди водній сітці. Словом, вода «повернеться». Попри це, один із слайдів презентації промовисто повідомляв: «Питні потреби. Привізна фасована питна вода з торгівельної мережі». Зрозуміло, що люди не оминули увагою цей суперечливий факт. Зокрема, один із місцевих жителів повідомив, що побував на Рівненщині у місцях, де видобувають бурштин: по селах у криницях вода повністю зникла. Для задоволення своїх потреб люди змушені її купувати.
«Ми уже обпеклися на лісі»
60 відсотків площі залягання бурштину – лісові насадження. І від цього люди, м’яко кажучи, не в захваті. В умовах безробіття ліс – щедрий годувальник села, адже в літньо-осінній період активно проводиться заготівля грибів та ягід (чорниці, ожини, брусниці). Крім того, життя навчило: «Усі знають, що ліс наш, тільки заробляють на ньому одиниці. Виписати дров – це проблема, ще й ціни які. Ліс виріс, його забирають, а тобі не дадуть. І це все на наших очах. Називається, передали в лісництво для збереження. Натомість – головна ділянка, рубають суцільно, а в сільську раду – ні копійки. Знайти винних – катма, куди везуть – невідомо. Тому й люди бояться, що так буде і з цим багатством». Водночас селяни бідкаються, що через масштабні вирубки скоро навіть грибів-ягід буде ніде зібрати.
Натомість відповіді делегації були суперечливими: то лісу ніхто не зрубуватиме, то видобування проводитиметься на землях планових рубок. Водночас кажуть, що площі рубок свіжо засаджені. Поміж суперечок прозвучало, що з 7 лісництвами області уже підписано угоди про співпрацю. Люди знову занепокоїлися, чи не пов’язані активні рубки лісу останніх років з бурштином. Можливо, землю під бурштинові кар’єри готують уже кілька років? З іншого боку, як не нанести шкоду лісу, якщо він засаджений?
«Ви окреслили ситуацію, звучить гарно, але все назад не повернеться. Я теж вивчав у школі біологію і дещо знаю. Ви того самого віку ліс не посадите. Коли він виросте? На це потрібно десятки років. Крім цього, ви повністю знищите рослинний та тваринний світ, ґрунтовий покрив. Який потім буде ландшафт – нікому не відомо», – звучало також поміж невдоволених вигуків залу.
За «Волиньприродресурсом» – тінь неправди?
Пригадали люди і те, що «Волиньприродресурс» підозрювали у занижуванні кількості запасів бурштину і, відповідно, зменшенні виплат до держбюджету у 16 разів. Молодь зацікавило, чому підприємство співпрацює з фірмою-інвестором, зареєстрованою в Польщі: «Тобто, усі фінансові ресурси підуть в Польщу? А ми лишимося голі-босі!»
Заступник директора КП Анатолій Капустюк запевнив, що усі кримінальні провадження, що стосуються підприємства, закриті ще за каденції Порошенка. За його словами, це було всього лиш намагання попередньої влади, Генеральної прокуратури та Служби безпеки скасувати спеціальні дозволи Волинської обласної ради. Він повідомив, що державна комісія затвердила запаси по продуктивній товщі 12 грамів на метр кубічний, а підприємство, натомість, сплатило в держказну 47 мільйонів за спеціальні дозволи по видобутку бурштину. Анатолій Капустюк підтвердив також, що у 2017 році підприємство «Волиньприродресурс» уклало інвестиційну угоду з польською фірмою, але управління інвестицій Волинської держадміністрації не зареєструвало цю угоду по цей день. Внаслідок цього інвестор відмовився співпрацювати. Незрозумілою і напруженою також є ситуація в Галузії на Маневиччині, яку люди теж не оминули увагою.
Кому потрібен бурштин?
Просте питання селянина, відповідь на яке викликала шквал емоцій в залі: «Для наповнення бюджету області та місцевих громад». Натомість люди не розгубилися і запропонували «наповнювати» гаманці менш руйнівними способами: «Купіть у нас картоплю по 20 гривень. Купіть тюки сіна, соломи».
Що обіцяє видобуток
У Пнівне представники «Волиньприродресурсу» розповіли, що під час слухань на Любешівщині підрахували: на 1 гектарі землі можна заробити 450 тисяч. На село виходить близько 15 мільйонів. Відтак, обіцяють, гроші будуть іти в бюджет області, району і громади зокрема. Крім того, працівники отримуватимуть до 20 тисяч гривень заробітної плати. Як не дивно, стривожених людей цифри не спокусили: «Це сьогодні. Рік-два, кілька років. А як житимуть наші діти, за що?»
Заразом не варто забувати, що на землях Камінь-Каширщини глибина залягання бурштину більша, аніж в сусідніх районах. Тобто, дістати «сонячне» каміння буде значно складніше. З огляду на це пан Капустюк детальніше пояснив, як проводиться видобувна діяльність: «Знімається поверхневий родючий шар і складається окремо. Ідуть розкривні роботи на глибину ще до 4 метрів. Якщо далі не можна опрацювати екскаватором – ставляться насоси високого тиску. Площа кар’єру відпрацьовується, засипається відпрацьованою породою та повертається родючий шар». У чарівне «повернення» люди вкотре не повірили.
Для реалізації цієї копалини обіцяють також створити Українську біржу бурштину, яка, між іншим, не зароблятиме на своїй діяльності. Щоправда, кому вона належатиме, люди «прямо» не почули. Запитали також, хто буде «кришувати» бурштиновидобування. Їм пояснили, що працювати на підприємстві буде місцеве населення, а охоронятиме процес видобутку безпосередньо Нацгвардія, адже це офіційна «здобич».
За що платять?
Громада не забула також, як у 2017 році представниками «Волиньприродресурсу» з декількома громадянами було укладено угоди, які передбачають дозвіл власника на проведення розвідувальних та добувних робіт на їхніх землях. Особи, які підписали документи (а їх, за даними пана Капусняка, 15), щороку отримували по 3 тисячі гривень. Однак підприємство не може скористатися цими паями, адже 2 гектари – це мала територія для розробки, а об’єднати розкидані землі в суцільну площу не вдається. В учасників обговорення виникло питання, чому ніхто не розірве цю угоду. Відповідь не забарилася: підприємство нібито боїться підвести людей, які очікують на ці виплати. Водночас люди, підозрюють односельчани, зручно прилаштувалися: і видобувати допоки не починають, і гроші в кишеню капають.
Покажіть приклад
Дехто з присутніх зауважив, що на ділянці «Камінь-каширська-2» глибина залягання бурштину сягає 10-17 метрів, водночас на Маневиччині є ділянки глибиною 1-2 метри. Відтак, було б доречніше показати людям приклад: розробити «легші» зони (наприклад, Галузію, Лісове) і продемонструвати, що з цього вийде, чи буде підприємство дотримуватися обіцянок і наскільки правдивою виявиться інформація про нешкідливість видобування бурштину. «Ви розпочинайте на тих 65 гектарах, розробляйте, а ми подумаємо, побачимо. Тоді до нас ще раз приїдете, поговоримо. А так нема про що говорити», – підсумували представники громади. Водночас, з іншого кінця залу прозвучало безапеляційне попередження: «Немає що очікувати. Ніякого результату не буде. Не приїжджайте до нас більше!» Очевидно, частину громади не переконають навіть позитивні приклади. Водночас Анатолій Капустюк проанонсував: на громаду чекає ще не одна зустріч.
Браво, Тоболи!
Оплески залу зірвав виступ голови Тоболівської сільської ради Наталії Балик: «Думок багато, питання дуже непросте. Депутати сільської ради провели подвірний обхід і опитали 574 жителі. Нехай цифри говорять самі за себе: проти видобування бурштину на території Тоболівської сільської ради 563 людини». Копії відповідних списків було передано до Міністерства екології та природних ресурсів України, що прирівнюється до офіційного звернення громади. Відтак, тоболяни сказали «ні» і словом, і ділом.
До слова, жителі Любешівської ОТГ також виступили проти видобування бурштину. Зокрема, представники громади зазначили: «Люди не голосували, аби дати вам землю. Ви будете для нас окупантом. Якщо підете – кістками ляжемо, але вас туди не допустимо». Чи ж дослухається Міністерство екології та КП «Волиньприродресурс» до думки простих людей?
Іванна ШЕМЕТЮК.
