Незалежна громадсько-політична газета

Лікарська байдужість чи недолуга медична реформа?

im578x383-медреформаЩо призвело до смерті тяжкохворої жительки Каменя-Каширського?

Обговорення цього питання минулого тижня вийшло далеко за межі району та й, очевидно, області. Випадок, про який розповів Володимир Чурак, спочатку набув розголосу у соціальній мережі Фейсбук. Потім цю історію підхопили Інтернет-видання. У редакцію газети «Полісся» чоловік особисто заніс листа, в якому детально розповів про останні години життя своєї дружини.

Володимир Романович втратив дружину і вважає, що цієї втрати могло б не бути, якби лікарі, зокрема Камінь-Каширської лікарні, відповідальніше ставилися до своїх обов’язків. Зі слів чоловіка, все розпочалося із неправильно встановленого діагнозу. Так, у 2015 році, коли його покійна дружина звернулася до лікаря-онколога Камінь-Каширської ЦРЛ із пухлиною над грудьми, він не діагностував рак, зазначивши: «Это жировик». Однак згодом, у 2017 році, в луцькому онкодиспансері дружині поставили діагноз «друга стадія раку молочної залози». Жінка почала лікування. Через тиждень після останньої хіміотерапії вдома їй стало погано. Тоді намагалися отримати невідкладну допомогу у Камінь-Каширській ЦРЛ. Про що Володимир Чурак детально розповідає у своєму листі.

«У другій половині дня моїй (уже покійній) дружині стало погано, температура +38’С, її морозить. Я викликаю швидку допомогу. Оператор відмовляється направляти швидку допомогу, бо температура невисока, тому її збивати не треба. Я пояснюю оператору, що дружина тиждень тому пройшла курс хіміотерапії, можливо її неміч пов’язана з цим. Після словесної перепалки швидка допомога нарешті приїхала. Оглянувши хвору, лікар порадив везти її в райлікарню.
Ми з дружиною зібралися, вона сама сіла в машину. Приїхали до приймального відділення ЦРЛ. Дружина своїми ногами зайшла в приймальню. Ми присіли на стільці. Дружині погіршало, вона прилягла мені на руки.
Медсестра з приймального відділення сказала, що до 20:00 вони не приймають, бо є черговий сімейний лікар в поліклініці: «Ідіть до нього». Стан дружини з кожною хвилиною погіршується. Я почав голосно вимагати, щоб покликали хоч якогось лікаря. Медсестра мені: «Чого ви тут кричите?» Вона привозить візок для неходячих. Виходить із сусіднього кабінету черговий лікар. Я йому пояснюю все спочатку, прошу допомогти. Він мені знову про сімейного лікаря з поліклініки пояснює. Моя сестра, яка приїхала разом, біжить у поліклініку, повертається через кілька хвилин у сльозах: лікар відмовилась сюди йти. Дружину я поклав на кушетку, вона мучиться, стогне. Я знову переходжу на вищий тон, вимагаючи допомоги. З’являється лікар-анестезіолог і каже: «Ви тут не кричіть». Я по телефону набираю нашого сімейного лікаря Суліка В.К., прошу приїхати, бо дружині дуже погано. Він мені відмовляє: «Володя, у мене дві тисячі пацієнтів, я до всіх не наїжджу». Лікар на місці набирає телефон до лікаря-онколога Перепелиці І.Д., пояснює йому стан моєї дружини. Я стою поруч і чую відповідь з телефону: «Там є ургентний лікар». І кидає трубку. Я прошу дати номер телефону до Бегаля М.І., ніхто не хоче давати. Я знову в крик: «Що це за секретна організація?» Правда, змилувався лікар з приймального відділення і зателефонував йому. На моє прохання Бегаль М.І. приїхав і оглянув мою дружину, яка стогнала і корчилася від болю. Лікарі вирішили покласти її в стаціонарне відділення гінекології, яке знаходиться на третьому поверсі. Ліфта немає, немає нікого, щоб нести хвору людину на ношах. По телефону узгодили і ми понесли дружину із сестрою в хірургічне відділення.
З Луцька привезли ліки для підняття лейкоцитів. Прошу медсестру ввести ліки. Медсестра хірургічного відділення проти уколу: «Без лікаря колоти не буду». Телефонує Перепелиці І.Д., який наказує без нього не колоти, бо він має підійти. Час минає, моя дружина мучиться. Я забираю шприц у медсестри, щоб вколоти самостійно. Але вже й вона погодилась і ввела цей злощасний укол. Нарешті приїжджає Перепелиця І.Д., починає писати список ліків. Я бігаю по аптеках, щоб зібрати необхідні медикаменти, бо у лікарняній аптеці не було. Привіз ліки, почали капати.
На жаль багато часу втрачено і ліки, введені занадто пізно, не допомагають. Дружина помирає о 01:30 ночі…».
В Інтернет мережі вся ця ситуація викликала досить бурхливе обговорення. Більшість людей просто засудили лікарів районної лікарні. Мовляв, це не поодинокий випадок, коли пацієнтам надають неякісну медичну допомогу і ставляться до них зверхньо та не проявляють людяності. Щоправда, один із лікарів, ймовірно не з нашого району, прокоментував її наступним чином (мовою і стилем оригіналу):
«Людяність — це та риса, яка повинна бути у кожного лікаря. Але давайте поглянемо, недбалість яких лікарів зумовила даний інцидент. Лікар приймального відділення зобов’язаний консультувати приймальне відділення, куди звертаються хворі по швидкій (тобто в даному випадку черговий лікар стаціонару, що й було зроблено, правда із затримкою на вимогу пацієнта). Зверніть увагу, що швидка не везе хворого в лікарню, якщо є необхідність в консультації сімейного лікаря, а рекомендує його відвідати в час прийому». Він також звернув увагу на те, що зазвичай сімейні лікарі приймають пацієнтів у робочий час, а до 20:00 сімейні лікарі чергують по черзі (це зроблено для того, щоб дійсно не було ситуацій, що ви потребуєте допомоги вашого сімейного лікаря, а він чи у зв’язку із тим, що поїхав кудись, чи просто за межами телефонного покриття не може вам допомогти в свій неробочий час). Іногородній лікар зазначив, що у даній ситуації «проблема більше в необізнаності пацієнта, який не розуміє, від кого йому чекати допомоги, тому і породжується негатив, а це вже питання реформи, яка постійно декларує, що все тепер роблять сімейні лікарі, хоч, як в даному випадку, сімейний лікар не має жодного відношення до приймального відділення, так як працює в сімейній амбулаторії, не лікарні, а іншому підприємстві з іншим головним лікарем і директором».
Але це все загальні твердження і думки. Журналісти «Полісся», аби уникнути упередженості і звинувачень в однобокому висвітленні події, зважили за потрібне поспілкуватися із головними лікарями Камінь-Каширської ЦРЛ та Камінь-Каширського ЦПМСД і почути, зокрема, і їхні оцінки даної ситуації.

Головний лікар Камінь-Каширської ЦРЛ Людмила Потягайло зазначила:
— Як не прикро про це говорити, але смерть хворої у даному випадку скоріш за все була неминучою. Жінка із 2017 року лікує рак молочної залози. У нас на обліку вона не перебувала, до нашого лікаря онколога не зверталася. Але з медичної документації стає зрозуміло, що захворювання з другої стадії більшість всього перейшло у четверту, що означає критичний стан. За тиждень до того, як хвора потрапила у приймальне відділення Камінь-Каширської ЦРЛ, вона отримувала хіміотерапію. Відомо з досвіду та медичних інструкцій, що хворі після цього дуже часто мають ускладнення, які несуть в першу чергу зменшення лейкоцитів у крові, що й спостерігалося у даному випадку. Зранку того дня вона самостійно здавала аналізи. Результати були дуже критичні. Тож хвора і її чоловік звернулися до обласних лікарів, котрі і проконсультували, що далі робити та які ліки приймати. З цим хвора прийшла додому. Замовили ліки. Але стан жінки почав погіршуватися. Коли вона поступила у приймальне відділення, аналізи також зробили. Вони свідчили про те, що це ускладнення після хіміотерапії: підвищення температури тіла, різка слабкість, задишка, ракова інтоксикація. Загальний стан жінки ставав все важчим і зрозуміло, що рідні почали хвилюватися та в емоційно збудженому стані шукали порятунок у різних лікарів.
Спочатку незадоволення у них викликало те, що екстрена приїхала не одразу. Потім відмова сімейного лікаря. Але питання в тому, хто ж насправді з перелічених у листі Володимиром Чураком лікарів і як мав реагувати? Оскільки пацієнтку доставили у приймальне відділення ЦРЛ, то основні обов’язки мав виконати черговий лікар. Як я кажу своїм колегам, черговий лікар на приймальному — головний лікар. Вся організація процесу лікування покладається на нього. І з нього потрібно було починати. Він повинен був все організувати, згладити ситуацію. У даному випадку пацієнтка мала серйозну хворобу і її ускладнення. Враховуючи важкість стану, вона не потребувала консультацій сімейного лікаря. Повторюся, черговий лікар повинен був провести всі дії, необхідні для госпіталізації хворої, і направити її у відповідне відділення. Звичайно, телефонувати до своїх колег не заборонено. Навіть потрібно, аби все було в користь хворому. Але неприїзд до лікарні згаданих Володимиром Романовичем лікарів не впливав на ситуацію. Так само як ліки, які на думку чоловіка могли врятувати жінці життя, якби були трохи раніше введені (ті препарати не дають миттєвої дії).
І попри те, що основну роль у цій ситуації відіграв людський фактор, в деякій мірі можна говорити і про те, що медична реформа відбулася не одразу на всіх ланках. Так, реформувати почали екстрену допомогу і їй прописали певні стандарти. Лише з часом перейшли до первинної ланки, а до профільної медицини черга по суті ще і не дійшла. А тому люди в таких ситуаціях навіть не орієнтуються від кого, де і коли можуть розраховувати на медичну допомогу. Невідкладну допомогу повинні надавати сімейні лікарі згідно з відповідними законодавчими актами, ліцензійними умовами. Сьогодні у них є автомобілі і вони мають можливість виїжджати до пацієнтів. Інше питання, що у нас в районі не вистачає цих сімейних лікарів. Тобто реформована медицина ще не працює так, як про це пише книжка.
Автор листа зазначає, що йому довелося ліки купувати в аптеках. Справа в тому, що у нас дійсно є певні проблеми із забезпеченням медикаментами. Адже на ліки для одного пацієнта в день держава виділяє лише 6 гривень. За ці кошти ми можемо забезпечити наявність найнеобхіднішого для невідкладної допомоги.
Від Володимира Чурака прозвучало серйозне звинувачення лікаря-онколога Камінь-Каширської ЦРЛ у нефаховості. Але, якщо робити оцінки виходячи з даної ситуації, то варто зазначити, що коли у 2015 році він оглядав дружину Чурака, то рекомендував пацієнтці пройти УЗД-обстеження і мамографію. Зі слів чоловіка, вона проходила мамографію і тоді підозри на ракове захворювання не було. Тому виходить, що звинуваченя необґрунтоване. Лікарі завжди кажуть, що люди самі повинні розуміти необхідність регулярного обстеження і дообстеження.

Що ж стосується відповідальності у цій конкретній ситуації. Я вивчила пояснення усіх лікарів. Вони стверджують, що з’ясували обставини стану хворої, зробили їй ЕКГ, аналізи, зробили відповідні призначення, ввели необхідні ліки. Інша справа — наскільки оперативно все це було зроблено. Я прийняла рішення і підготувала відповідний наказ щодо проведення заліків серед лікарів та середнього персоналу на знання дій при невідкладній допомозі. А чергового лікаря, яким того дня був хірург Олександр Голубка, на даний час відсторонений від чергувань на приймальному відділенні. Окрім того підготовлений лист в управління охорони здоров’я про його відповідність кваліфікаційній категорії, — підсумувала Людмила Потягайло.
Головний лікар Камінь-Каширського ЦПМСД Ігор Соловей також прокоментував ситуацію:
— За поясненнями терапевта (сімейного лікаря) Володимира Суліка, він у той день після роботи був у від’їзді і фізичної можливості прибути до лікарні на прохання Чурака не мав. Дійсно лікар тоді пояснив у телефонному режимі, що приїжджати до кожного із двох тисяч пацієнтів він не може. Розуміючи те, що хвора перебуває вже у приймальному відділенні, зауважив, що, якщо потрібна консультація сімейного лікаря, то в амбулаторії є черговий сімейний лікар і до нього можна звернутися. Таким чином звинувачення в адресу Володимира Костянтиновича можна вважати в деякій мірі безпідставними. Адже пацієнтка не зверталася з проблемами здоров’я до свого сімейного лікаря. І зокрема у той день, коли, відомо, вона робила аналізи, їх результати йому вона не повідомляла. Тому лікар не був обізнаний зі станом жінки.
З іншого боку, зрозуміло, що кожен пацієнт розраховує на максимум уваги та професіоналізму лікарів, оскільки довіряє їм найдорогоцінніше – своє здоров’я. І у багатьох випадках кожен лікар повинен не лише фахово надавати медичну допомогу, але й бути в деякій мірі психологом.

* * *
Зрештою, дана ситуація набула дійсно широкого розголосу. І, зокрема, в області на неї уже відреагували. У вівторок та середу (7-8 травня) у Камінь-Каширській ЦРЛ та Камінь-Каширському ЦПМСД працювала клініко-експертна комісія, яка вивчала дану ситуацію. Про висновки обласних експертів стане відомо згодом, про що ми також поінформуємо читачів.
Наразі, шановний Володимире Романовичу, поділяємо біль непоправної втрати — смерті дружини і від колективу редакції та читацького загалу висловлюємо щирі співчуття.
Тетяна ПРИХОДЬКО.

 

 

Please enter banners and links.

НОВИНИ, ПУБЛІКАЦІЇ
Tagged

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *