Людина створена для краси. Їй даровано не лише сприймати естетично досконалі речі рецепторно, але й творити власне, неповторне. Це на прикладі доводить наша героїня: медичний працівник за освітою, митець – в душі.
Інна Філюк із Рудки-Червинської (на фото) вишиває вже не один рік. Починала з ікон, а зараз створює живописні картини. Свого часу пробувала в’язати, вишивати бісером, але це видалося їй нецікавим – вишивка притягувала до себе магнітом. Жінка зізнається, що її «тримає» інтрига, сподіваний результат: ти починаєш з білого полотна, слідкуєш, як зображення «виростає», змінюється, і отримуєш від цього насолоду. А ще зачаровує гра тонів і плавність «зображення», якої позбавлена, наприклад, робота з бісеру.
– Не можу чітко пояснити цю любов, але знаю одне: мені це дуже подобається, цікаво. Вишивка знімає напругу, допомагає відволіктися від буденності. Це мої ліки, моя зона комфорту, – довірливо ділиться майстриня. – Для неї завжди є настрій.
Інна не шукає легких шляхів, тому вишиває болгарським хрестиком. На таку роботу іде більше часу та матеріалів, однак її переваги незаперечні: картини виглядають яскравіше, контрастніше, а візерунок виходить щільним і випуклим. Крім того, таким хрестиком вишивають одиниці, адже перевагу зазвичай надають класичній техніці. Видно, що жінці подобається щось неординарне, не таке як у всіх. Вона вимоглива до свого вибору, поставлених цілей і результатів.
Парадоксально, але у юнацькі роки в школі на уроках трудового навчання Інні не вдавалося осягнути суті вишивання: цей процес видавався заплутаним та нудним. Натомість сьогодні вона не уявляє себе без цього заняття і завжди намагається знайти для нього час. Звичайно, з огляду на ритм життя, найпродуктивніше вишивається у зимовий період. Тоді Інна може просидіти за улюбленою справою до 6 годин у день, якщо не більше.
– Вишивати можу годинами. Якщо робота добре піде, то складно відірватися, хіба що вже застане темна ніч, або спина заболить. Тоді з нетерпінням чекаєш наступного дня, – розповідає з блиском в очах.
З сюжетів вишитих Інною картин стає зрозуміло, що вона не лише естет, який прискіпливо вибирає схеми з огляду на композицію зображення, гармонію відтінків, але й романтик. З-під її голки «оживають» засніжені вершини, романтичні будиночки на березі річки, кораблі в морській далечині… Найбільше мене вразила кольорова палітра та масштабність полотна, на якому вигаптувані коні на тлі зимового пейзажу (на фото). Скільки терпіння і любові у цих стібках! Інна каже, що любить холодні відтінки, проте від кожної з її робіт, без сумніву, віє теплом і затишком.
Ручна робота зараз дуже популярна і багатьом майстриням вдається поєднувати хобі із заробітком. Наша героїня не ставить перед собою такої мети – вишиває здебільшого для себе, для душі. Було, виставляла дещо в Інтернеті, але роздумалася. Така робота виходить дуже дорогою: лише на матеріали витрачається до тисячі гривень, мало хто в селі захоче (чи зможе) її купити. Для майстрині ж вона безцінна. Відтак жінка радо дарує заряджену позитивом та теплом вишивку рідним на знакові для них події, прикрашає свій дім.
Направду, здалеку важко збагнути, що заховані під склом картини є вишиті, а не намальовані. Приглядаєшся і починаєш розуміти ту непояснену пристрасть і силу майстерності. Дійсно, це надихає і причаровує водночас, тож нехай кожен віднайде свою пристань для душі.
Іванна ШЕМЕТЮК,
село Рудка-Червинська.
