Як не прикро, війна забирає найкращих, які, ризикуючи собою, захищають цілісність нашої держави і особисту безпеку кожного її громадянина. Втрати непоправні, і ми не маємо морального права забувати Героїв, які не побоялися подивитися в очі ворогу. Таким був і наш краянин Олександр Шеметюк, пам’ять якого вшанували в рідній школі.
Вчора, 8 травня, в ОНЗ «ЗОШ І-ІІІ ступенів села Пнівне» було урочисто відкрито меморіальну дошку мужньому воїнові АТО Олександрові Шеметюку, уродженцеві села Волиця. Пам’ятний знак встановлено при вході у школу, адже молоде покоління має знати свою історію та ціну волі – вдячність і національну самосвідомість необхідно виховувати змалку.
Нагадаємо, що Олександр Шеметюк пішов у зону антитерористичної операції добровольцем. Не зміг лишитися байдужим до долі держави і, всупереч благанням батьків та друзів, 1 лютого 2015 року став до лав Збройних Сил України у складі 14-ї бригади 3-го взводу інженерно-саперного батальйону. Рік видався напруженим, де тільки не був Олександр: ремонтував військову техніку, проходив навчання на полігонах Львівської, Рівненської областей, служив у Дніпропетровську, Миколаєві, воював на передовій. Тримався мужньо і жодного разу не пожалівся – беріг рідних. Бій під Красногорівкою, що на Донеччині, став фатальним. 26 грудня 2015 року сержанта Олександра Шеметюка не стало. До закінчення служби йому лишалося всього місяць…
На превеликий жаль, ми не можемо повернути час назад і запобігти втраті, неможливо також зцілити душевний біль рідних, замінити їм сина, батька, товариша. Однак у наших силах зберегти пам’ять про Героїв і закарбувати в свідомості нащадків їхні імена, адже завдяки їх подвигу ми живемо у суверенній державі, відчуваємо себе захищеними і маємо надію на перемогу у ненависній «гібридній» війні. Склонімося з подякою та щирою молитвою, нехай самопожертва таких, як Олександр Шеметюк, не буде забута!
Іванна ШЕМЕТЮК, село Пнівне.
