Пара грудківських лелек, гніздо яких разом із пташенятами минулоріч обвалилося з електроопори на землю, повернулася в рідний край після піврічної розлуки.
Останніх п’ятнадцять років жителі приміського села Грудки із щирим подивуванням спостерігали за тим, як міцніли подружні стосунки між червонодзьобими пернатими красенями, що оселилися по сусідству з ними на вулиці Козачій. Весь цей час перед очима селян розвивався сюжет неймовірної романтичної історії, котра змушувала людей повірити у силу кохання та справжню пташину вірність.
На перший погляд, життя цієї лелечої пари з Грудок нічим не відрізнялося від інших. Напровесні, опісля піврічної відсутності, вони поверталися додому, підремонтовували своє гніздечко, виводили потомство і на початку осені гуртом подавалися в далеку мандрівку до теплих країв. І так повторювалося знову і знову. Однак минулого літа пару спіткало велике горе. Чимале гніздо, яке з турботою ладнали укупці стільки літ, не витримало і з електроопори полетіло додолу. Разом із пташиною домівкою попадали і трійко його мешканців – неокріплі підлітки-лелечата. Ще довго у розпачі кружляли дорослі бузьки над кубельцем. З небесної висі розносився довкола їхній гіркий, тужливий, мов плач, клекіт, відгукуючись пекучим болем у серцях свідків цієї трагічної події. Та не маючи змоги допомогти нащадкам, згодом бузьки подалися геть.
А що ж малеча? На щастя, все минулося майже благополучно. Чому майже? Бо один буслик унаслідок падіння загинув на місці. Його двох родичів завдяки небайдужості селян і професійним діям лікаря-ветеринара Сергія Євчука, що швидко підоспів на поміч, вдалося урятувати.
Багато грудківців перейнялися долею бідових пташенят і спільно почали виходжувати останніх, підгодовувати рибою, тощо. Найпаче піклуванням про пташенят займалися Надія і Петро Костючики, які згодились прихистити їх у себе. Зігріті теплом людської любові та опіки, під кінець літа лелечата окріпли, загоїлися їхні рани і незабаром ті вирушили у вирій, на пошук батьків. І відтоді їх у селі ніхто не бачив.
Що ж до гніздечка, то стараннями енергетиків на місці зруйнованого постав металевий каркас. Через трохи його перенесли на інші опору, так як на зазначеній ділянці виконувалися планові роботи.
Промайнула осінь, за нею — зима. І ось перші лелечі ключі з’явилися на виднокраї, бузьки почали вертатися до рідних осель. Звісно, журналістам стало цікаво, а як склалася доля лелечої родини. Чи прилетіли постраждалі від прикрого випадку бузьки?
У телефонній розмові пані Надія Костючик повідала, що дорослі птахи не минули свого краю і вже обладнали кубельце. Щоправда, знову спорудили його на старому місці. Напевне, спрацював принцип: “Своє душу гріє”. Про долю двох врятованих лелечат жінці нічого невідомо. Можливо, ті помандрували далі шукати кращої місцини для гніздування.
Олександр ПРИЙМАК.
