Хтось із філософів сказав, що час спроможний знищити все на світі, окрім людської пам’яті, яка не підвладна ні часові, ні відстані. Історія невблаганно забирає у свої архіви роки. Ось уже цілих сімдесят чотири наскладала їх у скриньці пам’яті про Другу світову. Саме стільки минає від тієї щасливої весни, коли найдорожчим словом стало “мир”, а найсвітлішим — “перемога”! Безліч людських доль перемелено у жорнах воєнного лихоліття, аби ці святі поняття з’явилися у нашому житті…
Страшно навіть уявити ті випробування, яких довелося зазнати нашим батькам, дідам і прадідам. Історики й досі лічать, скільки їх не повернулося додому, полягло смертю хоробрих на всіх фронтах. Нам, живим, треба схилити низько до землі голови перед усіма загиблими у тій жорстокій війні. І немає значення, чи це був солдат радянської армії, як мій батько, чи вояк ОУН-УПА, як мій хрещений батько, чи той, хто висаджував у повітря мости і ворожі ешелони у тилу ворога, як мій рідний дядько — усі вони самовіддано боролися за Україну, всі вони наші, всі — полеглі смертю хоробрих. І цинізмом, ідеологічною спекуляцією є зараз ділити їх на “своїх” і “чужих”, топтатися по їхніх душах. Вони, усі без винятку, заслуговують на найбільшу увагу, любов і шану, бо житимуть доти, доки ми їх пам’ятатимемо, зберігатимо їхні образи у наших спогадах і серцях. На мою думку, ми повинні відзначати 8 травня як День пам’яті і примирення, а 9 травня — День Перемоги.
Добігає кінця страшна і сумна епоха тих, хто на собі виніс неймовірні страждання й муки, заподіяні ненависною війною. Сьогодні в основу офіційної ідеології Кремля покладено шовіністичний штамп, який закарбувався у свідомості більшості росіян: “Мы всех освободили, все нам по гроб обязаны…” Ще в перші роки після війни “старший брат” почав процес привласнення перемоги над Гітлером, відсунувши на другий план інші народи, а то й узагалі навісивши на них ярлики посібників гітлерівців. Хоча при цьому усі знають, що Російська визвольна армія під командуванням генерала Власова, котра брала участь у війні на боці Гітлера, налічувала у своїх лавах близько 800 тисяч солдатів.
А з приводу пихатої заяви В.Путіна, що “Росія перемогла б у війні і без України, тому ми країна переможців” слід пам’ятати інше, про що свідчать історичні факти. Війна прокотилася територією України двічі — спершу із Заходу на Схід, а потім назад, щоразу несучи смерть, руїну і голод. Цілком чи частково було зруйновано понад 714 великих і малих міст, понад 28 тисяч сіл, знищено 200 тисяч промислово-виробничих об’єктів, 40 відсотків будинків, внаслідок чого без житла залишилося близько 10 мільйонів осіб. За оцінкою історика С.Кульчицького, демографічні втрати у війні становили 14 млн 275 тис, в тому числі фронтові — понад 3 млн. Ми фактично прийняли на себе основний удар гітлерівської воєнної машини, суттєво пом’якшивши його для Росії.
Українці були вмілими і мужніми воїнами. Навіть незважаючи на неупереджене ставлення до них високого командування, з 9284199 нагород, одержаних до 1 листопада 1947 року представниками 133 народів та національностей СРСР, на українців припадає 1710766 орденів і медалей. Звання Героя Радянського Союзу удостоєні 2069 українців. Серед 113 двічі Героїв Радянського Союзу — 32 синів України, а в числі тричі Героїв — наш славний земляк Іван Кожедуб.
Наші єдинокровні брати спрямовували палаючі літаки на ворожі ешелони, закривали собою амбразури дзотів, тримали оборону до останнього, штурмували фактично голими руками фашистські укріплення на правому березі Дніпра. Слава їм! Отже, то була і українська Перемога, яка навіки залишиться не лише великою моральною цінністю, а й невигойним болем. Але за неї, звісно ж, треба подякувати і росіянам, білорусам, грузинам, татарам, вірменам, узбекам, казахам… А також полякам, англійцям… Півсвіту билося з фашизмом.
Лише зі США СРСР отримав (журнал “Грані”, 1985 р., №2) 427824 вантажівки “Студебекер”, 50501 джип “Віліс”, цілий флот у складі 595 суден (105 підводних човнів, 77 тральщиків, 28 фрегатів, 202 торпедних катери, 3 криголами), 136000 тонн вибухівки. Крім того зі США надійшло 13303 БТР і тягачів, 9681 винищувач, 3732 бомбардувальники, 423107 телефонних апаратів, 35041 армійський мотоцикл, 1981 локомотив, 11155 вагонів, більше 3820000 тонн тушонки, масла та шоколаду, більше 3000000 тонн авіабензину, більше 15000000 пар шкіряного взуття (армійського), 200000 радіостанцій, 2000 мостових кранів, 2292 польові хлібозаводи на залізничних платформах, 473000000 артилерійських снарядів, більше 50000 наметів штабних, шпитальних, 400 радіолокаторів, хірургічних інструментів та обладнання на суму 60 млн доларів, 13000 універсальних зенітних гармат та багато чого іншого. Значну допомогу також надали Британія, Англія, Канада, Австралія, Південно-Африканський Союз, Нова Зеландія.
А ви, пане Путін, кажете, що росіяни самі могли здолати гітлеризм, тож і знамено Перемоги належить тільки їм.
… Сьогодні на українську землю знову прийшов ворог. Путінські окупанти нині топчуть нашу кримську землю, чинять злочинну наругу над українцями та кримськими татарами, зневажають їхні права й свободи, вбивають і катують наших воїнів на Донбасі. Але Україна однаково ніколи не стане колонією Росії.
Будувати нове майбутнє неможливо без переосмислення свого минулого, відмови від стереотипів, нав’язаних багато років тому “старшим братом”. Саме це Україна, хоч і з запізненням, намагається робити сьогодні — вчиться дивитися на свою історію власними очима.
8 травня — День пам’яті та примирення, традиційне для Європи свято, до якого приєднується і наша країна.
9 травня — День Перемоги над нацизмом. Це перш за все день ушанування пам’яті загиблих під час однієї із найкривавіших трагедій в історії людства, що стала наслідком боротьби двох тиранів — Гітлера і Сталіна — за світове панування. Низько схиляємо голови і вклоняємось вам, Герої, до землі, живим і мертвим. З Днем пам’яті та примирення! З Днем Перемоги, шановні ветерани всіх формувань!
Віталій НЕСТЕРУК, голова районного відділення Всеукраїнського об’єднання
ветеранів.
