Незалежна громадсько-політична газета

Матусю, бабусю рідненька, ви — наш оберіг!

Село Піщане розкинулось в оточенні густих соснових і листяних лісів. Живуть тут добрі і працьовиті люди, серед яких — і шановані старожили. До них належить і моя мама Федора Карпівна Бігун. Завтра їй життєва доля відміряє дев’яносту осінь.

За плечима цієї мудрої жінки нелегке життя. Ранню юність обпалило воєнне лихоліття. Чорним крилом війна зачепила родину матері. На її очах загинули рідні люди, та й з фронту не всі повернулися. На хрупкі дівочі плечі випало немало роботи і домашніх турбот. І хоч все це в минулому, спогади не раз змусять заплакати і попросити у Господа прощення за свою слабкість.
У наших батьків народилося п’ятеро дітей. Трьом дали можливість здобути вищу освіту. На той час у селі це були поодинокі випадки. І за це ми, діти, дуже вдячні своїм найріднішим людям. Вони виховали нас добрими і справедливими, відповідальними у роботі. І сьогодні нашій мамі за нас не соромно. Жаль, але батька уже немає 18 років. Немає серед живих і старшого сина Володимира, який одним із перших був на ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи біля самісінького реактора. Рано померли ще двоє синів. Тож материнське серце завжди в тривозі і болить за всіх нас.
У селі завжди багато роботи. Але кожного літа наша мати радо зустрічала внуків, які відпочивали в неї ціле літо. Ми лише з роками зрозуміли, як нелегко було їй виконувати роботу і наших дітей доглядати. Зате зараз онуки неодноразово згадують літо в Піщаному як найкращу пору життя і завжди кажуть: “Наша бабуся — найкраща і найдобріша”. І це правда. За все своє довге життя вона нікому не причинила зла, а, навпаки, завжди старалась чимось допомогти. А скількох людей вона нагодувала, дала прихисток у своїй хаті!
Бабусю Силияниху у селі знають всі. До неї приходять учні школи, аби почути спогади про пережите в роки війни, приїжджають збирачі фольклору, аби записати народні звичаї і традиції, старовинні весільні пісні. Вона зберегла інтер’єр колишньої сільської хати. У її кімнаті, як у віночку — все в рушниках, вишитих картинах. Наша мама — це жива історія села, бо пам’ять її зберегла дуже багато.
Нам приємно, що і сьогодні люди не забувають її, відвідують і допомагають. Хочеться сказати щире спасибі за чуйність та увагу сільському голові Ростиславові Смалю, Валентині Ковч, медичним працівникам Валентині Петрівні і Раїсі Володимирівні, сімейному лікарю Наталії Юріївні, поштарці Ганні Усік, добрим сусідам і родичам.
Спасибі вам, мамо, бабусю, що життя нам дарували. Ми любимо вас і напередодні ювілею зичимо вам міцного здоров’я, Божого благословення.
Валентина КОВАЛЬ,
Харківська область.
А.БІГУН.

Please enter banners and links.

ювілеї

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *