Стобихівська сільська громада не відступає від своїх обгрунтованих вимог. І, схоже, влада нарешті змушена до них дослухатися.
На усіх шкільних подвір’ях району минулого понеділка було гамірно і святково у зв’язку з початком нового навчального року. Лише у Стобихівці школа, немов сиротина, виглядала своїх вихованців, які знову, як і минулоріч, не прийшли на шкільну лінійку. Причина все та ж — напередодні батьки ухвалили рішення, що діти не підуть на навчання, доки в селі не розпочнуть будівництво нової школи.
Попри відсутність дітвори біля стобихівської школи теж вистачало гомону. Як і минулого року нині тут знову зібралися батьки дітей, аби вкотре засвідчити свій протест бездіяльності і байдужості влади до однієї з головних проблем села — Стобихівці потрібна нова школа, бо в нинішній тісно наче в рукавичці! Прийшли і вчителі школи, але її двері були замкнені. Директора не було. За словами директора школи Анатолія Хельчика, рішенням батьківських зборів було ухвалено передати ключі і печатку на зберігання сільському голові.
Невдовзі на місце події прибули з райцентру поліцейські. Очевидно, що їх сюди викликали районні чиновники. Як пояснив начальник райвідділу поліції Валентин Чих, поліцейські мають дати кваліфіковану оцінку діям жителів села. “Якщо в їхніх діях будуть ознаки кримінального порушення, то буде порушене кримінальне провадження”, — зазначив Валентин Іванович. Наперед зазначимо, що якихось безладів селяни не чинили. Вони спокійно, хоч інколи й емоційно спілкувалися між собою, з тележурналістами багатьох місцевих і центральних телеканалів.
Згодом, лише через дві години після початку протесту прибули у Стобихівку і голова райдержадміністрації Валерій Дунайчук та голова райради Віктор Сус. Директор школи Анатолій Хельчик розповів “Поліссю”, що голова районної ради, комунальною власністю якої і є школа, на правах господаря відімкнув заклад, після чого з’явилася можливість зайти всередину. Керівники району оглянули заклад, погомоніли про ситуацію, що склалася. Школу, за словами Анатолія Хельчика, замкнув знову ж таки Віктор Сус і передав ключі голові сільради.
Напередодні, як розповів директор школи, начальник відділу освіти Віктор Пась виділив автобус і запропонував батькам стобихівських дітей возити останніх на навчання у карасинську чи радошинську школу. Однак 3 вересня на таку пропозицію не відгукнулися жодна дитина і жоден з батьків. Щоправда, сам Анатолій Хельчик особисто повіз внучку на свято першого дзвоника у школу села Радошинка.
Керівники району залишилися вкрай невдоволеними у зв’язку із ситуацією, що склалася в Стобихівці. “Ви вже не директор школи! Так було сказано мені цього понеділка. Я ж відповів на це не без долі жарту: я не був директором 10 днів, коли не мав ключів. А зараз я директор, бо ключі в мене”,— розповів Анатолій Хельчик.
Ось таким видалося “свято дня знань” у Стобихівці.
Варто нагадати читачам, що подібним чином воно пройшло і минулоріч, хіба що без поліції. Вимога все та ж — діти не можуть далі навчатися у такій тисняві та ще й у дві зміни. А через рік їх не помістиш і в три зміни.
З тих пір, тобто від минулого першовересня, мало що змінилося у даному питанні. Спершу були неодноразові візити керівників району і відділу освіти до батьків стобихівських дітей з надією вмовити людей піти на поступки. Далі — спілкування з обласною владою. І коли нарешті всі чиновники збагнули, що село не поступиться своїми обгрунтованими вимогами, стобихівцям було пообіцяно нову школу, на котру ще раніше навіть виготовлено проектну документацію. Зрозуміло, проект застарів, тож потребував оновлення. Але, як не прикро, і до сьогоднішнього дня ця робота ще не завершена. Хоча новопризначений губернатор Олександр Савченко ще у квітні з оптимізмом пообіцяв, що до початку нового навчального року у Стобихівці буде закладено фундамент під новий навчальний заклад. На жаль, цього владі не вдалося зробити. Тож напередодні початку навчального року, 28 серпня, голова облдержадміністрації, передчуваючи настрої селян, зважив за потрібне особисто поїхати у Стобихівку і пояснити ситуацію щодо затримки з будівництвом школи. А причина цього, за словами очільника області, об’єктивна — проект проходить експертизу.
– Ми переробили проект шестирічної давності, який навіть не був прив‘язаний до землі, а відповідно був недійсним. Наразі він на експертизі в Києві. Пройде експертизу, оголошуємо тендер і будемо закладати фундамент. Кошти на сьогоднішній день на це є. І в листопаді фундамент буде завершений, а якщо все вдасться, то і до кінця жовтня, – пообіцяв Олександр Савченко.
Голова ОДА також повідомив, що проект вдалося здешевити – з 117 млн грн до 80 млн грн. Нова школа буде великою та просторою, розрахованою на 350 учнів. За словами керівника найвищої виконавчої гілки влади в області, вже за 3-4 роки є надія її відкрити.
Коли керівник виконавчої влади Волині поїхав, батьки стобихівських дітей продовжили обговорювати ситуацію, що склалася. Врешті вони прийшли до спільного рішення, що діти не підуть до школи, поки не стане очевидним початок будівництва нового навчального закладу.
Наразі голова батьківського комітету школи, який також очолює і благодійний фонд «Стобихівський пролісок», Сергій Сухацький каже, що батьки не визначилися, як довго дітям доведеться не відвідувати навчальний заклад.
«Для нас найголовніше – життя наших дітей. І допоки від влади не почуємо конкретики у розв’язанні піднятого нами питання, доти учні перебуватимуть вдома. Ми втомилися чути лише обіцянки», – говорить Сергій Сухацький.
А стурбованість батьківської громадськості Стобихівки є більш ніж переконливою. У школі, у класах якої спроможні сісти 80 – 90 дітей, сьогодні потрібно потіснити їх аж 250. Вже зараз на черзі до навчального закладу 206 малюків. Село, у якому проживає 1460 людей, розбудовується, зростає і кількість населення. Тому потреба у новій школі назріла не сьогодні і не вчора. Але кожна влада, як і сьогоднішня донедавна, дивилася на цю проблему крізь пальці. Сьогодні, як показала стобихівська громада, такий стиль управління викликає у людей протест. Тож настав час не лише тішити душі людей солодкими обіцянками, а й конкретними справами. Вперед, до праці!
Петро ТРОФИМЧУК.
