Незалежна громадсько-політична газета

Урятував життя багатьох бійців, а себе — не зміг

ссМинулої неділі видертська земля дала останній прихисток своєму синові-Героєві Сергію Цепуху, життя якого обірвалося на сході України під Мар’їнкою від кулі ворожого снайпера.

Гіркі сльози, плач і голосіння… Згорьована мати, яка не могла отямитись від важкого горя, їхала на причепі автомобіля, припавши до домовини з тілом свого сина. Вона говорила до нього, просила всіх святих і небеса вернути їй найріднішу кровиночку, яку колись виносила під своїм серцем. Попереду машини бойові побратими і дівчата зажурено несли траурні вінки і квіти. А позаду тягнулася довга колона тих, хто прийшов провести свого земляка в останню земну дорогу. Так минулої неділі представники громадськості району, духовенство, односельчани та рідні прощалися з Сергієм Цепухом, який поліг на Донбасі.
Пізно ввечері 9 серпня під час несення служби на спостережному посту поблизу міста Мар’їнка в бійця підступно поцілив ворожий снайпер. Поранення виявилося несумісним із життям. Військовому було лише 26 літ…

с
Тіло загиблого Героя у рідний край доставили бойові побратими ще у суботу. Вони спочатку привезли його у Луцьк, де на подвір’ї кафедрального Свято-Троїцького собору помолилися за упокій його душі. А далі скорботний вантаж “200” попрямував у напрямку Камінь-Каширського району, у Видерту, де сина Сергія ждали найбільше батьки — Михайло Іванович та Галина Іванівна. Вони завжди з нетерпінням чекали, виглядали його. Пишалися, що виховали мужнього сина, котрий не ховався, як окремі, за медичними довідками і купленими висновками лікарів. І тут лиха звістка, яка обірвала всі надії та сподівання.
Вже наступного дня, після відспівування, Сергія Цепуха поховали на сільському цвинтарі у рідному селі. За фахом він був медиком, рятував поранених бійців. Працював певний час у військовому госпіталі міста Дніпра.
Незважаючи на те, що під час виконання бойового завдання військовий знаходився у засобах індивідуального захисту, ворожа куля, яка потрапила в обличчя, все-таки обірвала молоде життя.
Народився Сергій у селі Видерта, ходив тут у школу. Згодом у Рівненському державному базовому медичному коледжі здобув спеціальність фельдшера.
Восени 2012 року призваний на військову строкову службу. Через два роки після її закінчення Сергій добровольцем до військового комісаріату, після чого був прийнятий на військову службу за контрактом. Проходив службу на посаді санінструктора в 1-му полку охорони Національної Гвардії України, основне місце дислокації якого — в місті Дніпрі.
Після закінчення контракту перейшов на військову службу до Центру управління та оповіщення повітряного командування “Схід”.
Бойові товариші, згадуючи Сергія, кажуть, що він був справжнім патріотом, світлою, щирою та веселою людиною, умів підтримати у скрутну хвилину і завжди заряджав інших своїм позитивним настроєм.
Саме тому дорогою на Волинь тіло Героя привезли спершу до Центру управління та оповіщення, де командування військової частини, товариші по службі, друзі та всі, хто знав Сергія Цепуха, вшанували його пам’ять і попрощалися з ним.
“Наш бойовий товариш — 26-річний Сергій Цепух служив на Дніпропетровщині старшим сержантом взводу охорони. З середини червня цього року він був залучений до складу сил здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій області у складі 28 бригади Сухопутних військ. Своєю службою Сергій показав приклад порядності, мужності, вірності військовій присязі”, — написали у Facebook побратими загиблого воїна.
Вони пригадували, що Сергій Цепух був людиною, яка майже ніколи не змінювала своїх рішень та не відступала від досягнення мети. Він любив життя, будував плани на майбутнє, хотів створити сім’ю та прагнув забезпечити мир і спокій на власній землі для своїх співвітчизників та майбутніх дітей. Але все обірвалося в одну мить, якийсь доморощений кремлівський найманець, натиснувши на спусковий гачок гвинтівки, обірвав молоде життя захисника української землі, перекреслив всі плани.
Гарно про загиблого воїна відгукуються і у рідному селі.
“Розумний, чуйний хлопець з хорошої сім’ї. Боляче від того, що його вже нема. Це важке горе для батьків, а для села — велика втрата”, — наголосив голова Видертської сільської ради Михайло Євчук.
Останній статус Сергія Цепуха в соціальних мережах: “Воїн може змінити обладунки, але не наміри! Україна — моя душа! А я душу не продаю!”
Прикро усвідомлювати, що Книга пам’яті полеглих за Україну поповнилася ще одним іменем. Ми повинні пам’ятати всіх тих, хто більше не з нами. Бо герої житимуть доти, доки ми про них бережемо пам’ять! І це наша свята повинність. Адже завдяки вірності присязі та військовому обов’язку, мужності та жертовності цих людей ми маємо чисте небо над головою.
Нагадаємо, що це вже другий військовослужбовець, якого втратила Видерта на Донбасі. У 2014 році, їдучи у госпіталь, під ворожий артилерійський обстріл, вже будучи пораненим, потрапив і загинув мешканець села Дмитро Герасимик.
Олесь Федорович.

ссс

4с

5с

 

Please enter banners and links.

НОВИНИ
Tagged

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *