Незалежна громадсько-політична газета

У Сошичне відсвяткували 450-ліття села

сСеред мальовничої поліської природи заховалося село Сошичне. Місцина тут дійсно красива: ошатні будинки, наче різнобарвні квітки, “зростають” на рівнинах, поряд лани колосяться запашним жовтогарячим збіжжям. А достатньо проїхати лісовою ґрунтовою дорогою південніше населеного пункту і зору відкривається оповите легендами озеро Волове око. Назване воно так через свою форму, а ще колір води, котрий поблизу берега – світлий, а чимдалі до центру стає майже чорним. І справді, якщо поглянути на водне плесо із висоти пташиного лету, то направду помічаєш схожість з воловими очима – такими ж темними та загадковими, як саме озеро. До речі, про таємниці. Кажуть, що в стародавні часи на місці водойми була гора і жили там лісові люди. Вони господарювали, ростили діток. Доки одного разу ні з того ні з сього всі пішли під землю. За лендою, так їх покарав Бог за гріхи. Коли запитати тутешніх, правдива ця історія чи вигадка, ті лише хитро примружать очі: “А хто тепер знає!”

Але давайте залишимо легенди збирачам фольклору і повернімося в сьогодення. Нині Сошичне населяє більше двох тисяч осіб. Завітавши сюди, ви завжди зустрінете на шляху посмішку і тепле слово, бо такі вони, сошичненці – щирі, привітні, роботящі, набожні, вірні сини та доньки своєї маленької батьківщини, котру безмежно люблять та про яку постійно дбають. Насамперед зауважуєш порядок, який панує на вулицях села, довкола території храму, адміністративних споруд, закладів освіти, культури, медицини, торгівлі, більшості селянських осель. Всюди чистенько, прибрано. Окремо варто згадати дерев’яну вікову церкву Різдва Пресвятої Богородиці, що є окрасою села. Завдяки зусиллям настоятеля Георгія Кузьміча та прихожан при ній створена та успішно діє недільна школа, де малеча вивчає Слово Боже, знайомиться з основами православної віри, плекає в душі добрі чесноти. 2015 року в Сошичне відкрили пункт екстреної медичної допомоги. Сьогодні на варті здоров’я краян стоять справжні професіонали: шестеро фельдшерів, одна медична сестра, п’ять водіїв. А нещодавно запрацювала оновлена поліцейська дільниця.

Великих зусиль докладають селяни, аби їхнє село стало центром об’єднаної територіальної громади. Поки процес йде з відчутними потугами, але, є надія, і цей задум їм вдасться реалізувати.

Славиться Сошичне також своїми довгожителями. Нині почесний “титул” старожила села по-праву та віку належить 93-річній Уляні Приймачук. Уляні Степанівні випала важка доля, довелося пережити багато тривог і випробувань, стати свідком воєнного лихоліття. Проте, незважаючи на труднощі, жінка завжди берегла в серці любов, доброту, з милосердям, уважністю ставилася до людей. Напевне, за це Бог і нагородив її великою, дружною родиною. Наразі пані Уляна є щасливою бабусею 14 онуків, 27 правнуків та 6 праправнуків.

Найбільше тішаться жителі, що змогли діждати та славно провести святкування визначної для них події – 450-ліття рідного села. На спільну урочистість прийшли і старі, і малі. Адже кожен хотів бути причетним до історичної миті, відпочити душею, тілом. Чого-чого, а можливостей, аби добре відпочити, у той день не бракувало. Гарне свято присутнім подарували працівники сільського будинку культури, аматори сцени, здібні учні місцевої школи. Без сумніву, надовго запам’ятаються глядачам виступи колективу “Молодички”, сімейного ансамблю Мучичів, Мар’яни Логвинюк, Юлії Шворак, Соломії Міхальової, які піснями і танцями величали свій край, його працьовитих мешканців. Опісля концерту гості мали нагоду помилуватися творіннями рук майстровитих односельців. У фойє будинку культури була організована виставка рушників, картин із бісеру. Згодом на дітей та молодь чекали цікаві атракціони, face art, святкова лотерея, спортивні змагання.

Олександр ПРИЙМАК, село Сошичне.

сс

ссс

с4

 

Please enter banners and links.

НОВИНИ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *