«Щоразу, коли приїжджаю у села свого виборчого округу, я заряджаюся від людей позитивною енергією. Набираюся у вас добра, людяності, щедрості. І все це додає мені сили», — зазначила відверто народний депутат Ірина Констанкевич, побувавши вчерговий раз на Камінь-Каширщині.
7 липня, у день Різдва святого Пророка і Предтечі Господнього Іоанна Хрестителя, Ірина Мирославівна відвідала села Броницю і Кримне, де взяла участь у святковій літургії з нагоди храмового свята разом із відомим краєзнавцем Олександрою Кондратович. А також побувала у селі Грудки, де відбувалося святкування Івана Купала у найкращих українських традиціях.
Депутат привітала селян та побажала процвітання їхнім громадам, миру та злагоди в домівках і в країні, достатку та благополуччя.
Найбільш болюче питання — пенсії
Брониччани та кримненці були раді бачити народного депутата у своєму храмі. Спільно вони помолилися за нашу державу та захисників, котрі на Сході країни боронять її цілісність. Спільно почастувалися на подвір’ї храму Різдва Івана Хрестителя та продовжили зустріч у сільському будинку культури.
Ірина Констанкевич розповіла селянам про свою роботу у парламенті, відповіла на їхні питання.
«Ми їдемо до людей, вони до нас звертаються з різними проблемами, і ми працюємо над цими зверненнями. Протягом двох років ми готували звернення у різні установи, організації, міністерства. Загалом їх було до 2 тисяч. Окрім того, лише у червні я зареєструвала 10 законопроектів, які стосувалися питань освіти, медицини, пенсійного забезпечення», — розповіла Ірина Констанкевич.
До слова, за даними незалежних експертів, це стало найбільшим показником серед нардепів.
Чимало місцевих жителів, як і всюди, нарікають на маленькі пенсії. Обурюються через мізер, який їм додався після перерахунків.
«Аналізуючи те, як перераховують пенсії українцям, виходить, що ті, хто був багатим, стануть ще багатшими, матимуть ще більше. А ті, хто протрудився все життя і крім стажу нічого не заробив, знову будуть обділеними», — говорили люди.
На що Ірина Мирославівна зазначила: «Дійсно, влада робить своєрідні подачки, які фактично для людини є мізерні. Ось, наприклад, під час останнього перерахунку деяким категоріям збільшили пенсії на 60 гривень. Це виглядає знущанням, якщо взяти до уваги, що є особи, які отримують зарплати по мільйону та ще й премії нараховують собі по 15 мільйонів гривень. Останній із моїх законопроектів стосовно пенсій передбачає перерахунок з метою їх підвищення для тих, хто проживає в селі і має стаж понад 40 років. Але, на жаль, уряд практично всі ініціативи депутатів щодо пенсійного законодавства ігнорує».
Активна громада — успішна громада
Громада вчасно робить висновки і не чекає, склавши руки, коли їй стане краще жити, а активно працює. На це Ірина Мирославівна одразу звернула увагу, порівнюючи багато факторів із іншими населеними пунктами. А це, зокрема, стан доріг, вуличне освітлення, стан приміщень сільради, ФАПу, школи, садочка.
«Коли громади активні і вміють працювати на хороший результат, їм хочеться допомагати. Те, що робите ви, насправді приємно вражає. А тому вас хочеться підтримувати», — зауважила Ірина Констанкевич.
Народний депутат уже долучалася до вирішення потреб громади. У 2017 році за її сприяння виділялися кошти соцеконому на заміну вікон у ЗОШ села Брониця. На це пішло близько 150 тисяч гривень. Таким чином тепер у навчальному закладі замінені вікна у всіх класних кімнатах та коридорах. Наразі громада просить допопомогти замінити вікна ще у спортивному залі. Окрім того на умовах співфінансування із фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» були придбані ноутбук для ДНЗ, озвучувальна колонка для храму. А також для потреб ФАПу — холодильник, ноутбук та принтер.
До речі, ФАП у Брониці, правду кажучи, вразив Ірину Констанкевич. Минулого року місцева громада добряче потрудилася, щоб сільський медзаклад оновити. Тут був проведений сучасний ремонт, замінений дах, на що сама громада до загальної суми зібрала своїх 25 тисяч гривень. Тепер тут чисто та затишно у кожному із кабінетів — фізпроцедур, прийому хворих, вакцинації дітей.
«Це хороший приклад для наслідування, — наголосила Ірина Мирославівна. — Дуже прикро, що високопосадовці не завжди розуміють, знають та хочуть працювати так, як ось такі громади. Візьмімо для прикладу хоча б те, що Волинь за два роки чомусь не змогла використати 10 мільйонів доларів світового банку на амбулаторії. Ці кошти повернулися назад, а могли бути використані для покращення сільської медицини».
“Нова українська школа: чи є гроші?
Водночас місцевих педагогів та батьків майбутніх першокласників хвилювало питання фінансування створення належних умов для впровадження проекту нової української школи. Цьогоріч у Броницьку школу піде 55 першокласників. Це два класи, які потрібно забезпечити меблями, оргтехнікою, дидактичним матеріалом. Відтак усіх хвилює, чи отримають вони все необхідне.
Наразі районний відділ освіти заспокоює і освітян, і батьків першокласників, що кошти є, оголошені тендери і до 1 вересня школи будуть мати меблі, ноутбуки, дидактичний матеріал. Броницьким вчителям відомо, що, зокрема, для їхньої школи передбачено 34 тис. 354 грн. на дидактичні матеріали, 40 тис. 380 грн. на меблі та 17 тис. 280 грн на оргтехніку. Це кошти з державного бюджету, які мали б використовуватися за умов співфінансування із місцевого бюджету. Однак про співфінансування мова ще не ведеться. А, за словами помічника народного депутата Світлани Сидорук, якщо порахувати все, що потрібно для нової української школи відповідно до наказу Міністерства освіти, на один клас потрібно витратити в середньому 280 тисяч гривень.
«Судячи з усього, ще всі школи Камінь-Каширщини перебувають у невідомості того, що буде із забезпеченням, — зробила висновок народний депутат з останніх зустрічей, проведених в районі. – От у Маневицькому районі ситуація зовсім інша. Там парти уже розвозять у села. При чому кошти із місцевого бюджету на нову українську школу почали виділяти, не чекаючи державних».
Тож селяни зрозуміли, що особливо тепер їм потрібно звернути увагу на освоєння невикористаної освітньої субвенції. За словами Світлани Сидорук, тепер в районі цих коштів є 2 мільйони 700 тисяч гривень і вони могли б бути використанні, зокрема, і на потреби нової української школи.
Шлях до ОТГ: іти чи зачекати?
Цікавилися місцеві жителі у Ірини Констанкевич її думкою і стосовно створення ОТГ: добре це чи погано. Мовляв, якщо це добре, то чому досі в районі не створено жодної об’єднаної територіальної громади? На що Ірина Мирославівна навела кілька прикладів:
«За задумом ОТГ — це об’єднані кілька населених пунктів, які зможуть самостійно господарювати. У мене на окрузі є кілька ОТГ і я їх порівнюю. От для прикладу Прилісненська. Голова ОТГ – активний, інціативний молодий чоловік, який зібрав бойову команду. Вони вміють рахувати копійки, вони вміють читати документи. Вони самі працюють і мені спокійно жити не дають. І це правильно. Вони стараються для громади. Але законодавство в нас ще не адаптоване до ОТГ. Тому дуже часто вони що в один бік підуть, що в інший — б’ють гулі.
Натомість інша ситуація у Любешівському районі. Там до ОТГ увійшов майже весь район, що стало своєрідною заміною любешівської РДА на ОТГ. Як там справи підуть, не знаю, але поки що голова до мене не звертається звертаються депутати.
Люди за традиційну сім’ю
Торкнулися під час розмови із народним депутатом теми і сімейних цінностей. Селянам не подобається те, що в країні тепер починають вести мову про одностатеві стосунки як норму.
«Дійсно у підручниках тепер з’явилися інші поняття про сім’ю, — зазначила Ірина Констанкевич. — Зокрема, нема «сім’ї» є «рідня», немає «батьків», а є «рідні». Вилучається поняття батьківства. Все це робиться тому, що культивуються стосунки, які в Європі стали модними, але є чужими для нас».
Ірина Мирославівна висловила свою незгоду із цим і, як повідомила місцевим жителям, уже написала відповідне звернення.
«Я за збереження сімейних цінностей» – наголосила депутат.
«Україна тому і лишилася Україною, бо вона завжди в основі мала сім’ю: батько, мати і діти», — підтримала народного депутата у цьому і відомий краєзнавець Олександра Кондратович, яка також була присутня на зустрічі із Іриною Констанкевич.
До речі, її, авторку багатьох праць з етнографії та фольклору Західного Полісся, почесного краєзнавця України, лауреата обласної премії ім. Миколи Куделі Олександру Павлівну Кондратович, а також колишню завідуючу сільського ФАПу, почесного донора України, «Матір-героїню» Людмилу Федорівну Мельницьку, сільського голову Петра Марковича Кошелюка Ірина Мирославівна відзначила подяками та цінними подарунками.
