Наш земляк Микола Дяк, який працює лікарем у Волинському обласному онкодиспансері, а у вільний час займається футболом, цьогоріч дебютував на міжнародному рівні. Наразі він у складі української збірної грає на чемпіонаті світу з футболу серед лікарів у Чехії.
Отож, про те, як йому вдається поєднувати лікарську справу та футбол, що спонукає і надихає до занять спортом — в інтерв’ю, яке наш кореспондент взяв у Миколи Дяка напередодні його виходу на футбольне поле у матчі зі збірною Казахстану.
— Спершу розкажіть, як потрапили до складу збірної лікарів України з футболу.
— Поганяти м’яча люблю з дитинства. Спочатку грав з однолітками на стадіоні Камінь-Каширського училища, згодом відвідував спортивну школу, знаходив час на футбол навіть під час студентських років, хоча це було не завжди легко.
Інтерес до футболу в лікарів України є досить високим. Майже у кожній області створені свої збірні. Приміром, цьогоріч збірна Волині здобула срібло в Житомирі на всеукраїнському турнірі з футболу серед медичних працівників.
— Тож вас запросили до збірної України як кращого гравця?
— Тренер побачив мої успіхи і запросив у збірну. Я б не сказав, що я кращий, але в збірній були проблеми з нападниками. А моя манера гри якраз вписувалася у командний стиль. Хочу сказати, що з Каменя-Каширського нас запросили двох. Але Микола Абрамчук, який зараз працює у Любомлі, через певні сімейні обставини не зміг взяти участь. До речі, минулоріч він їздив на чемпіонат світу з футболу в Австралію і привіз звідти срібло.
— Пане Миколо, для спортивних журналістів ви стали справжньою зіркою на цьому чемпіонаті. У “Фейсбуці” можна почитати багато хороших відгуків про вашу гру, зокрема, як ви своїм голом із-за меж штрафного майданчика наприкінці поєдинку розвіяли надію австралійської команди на перемогу і звели рахунок матчу до нічиєї. У чому криється секрет вашого успішного дебюту?
— Футбол — це колективна гра. Багато значить і підтримка тренера своєї команди. Без цього результату на полі важко досягти. Ми пишаємося тим, що є українцями, що виходимо на поле в формі кольорів національної збірної. Особливо я дуже радів, коли забив свій перший гол у матчі з командою Венесуели.
А взагалі чемпіонат світу з футболу серед лікарів — це не тільки спортивний захід. Це і гарна можливість у вільний час поспілкуватися з лікарями із інших куточків світу. Адже на полі — ми суперники, а за межами — колеги.
— Розкажіть більше про цей світовий турнір? З якою метою він проводиться?
— Чемпіонат світу з футболу серед лікарів започаткував професор-пульмонолог Феран Морелм з Барселони у 1995 році. Спочатку це були товариські зустрічі, що трималися буквально на емоціях та бажанні об’єднати лікарів, захоплених футболом. З року в рік чемпіонат ріс і розвивався, тож тепер це справжнє спортивне змагання світового рівня, яке проводиться щорічно. Цьорогіч, для прикладу, в боротьбі за звання найкращого лікарського футбольного колективу світу беруть участь збірні Чехії, Аргентини, Австралії, Австрії, Каталонії, Угорщини, Південної Кореї, Колумбії, Ірландії, Швеції, Литви, Бразилії, Німеччини, Мексики, Канади, Росії, Великої Британії, Узбекистану, Венесуели, Казахстану та, зрозуміло, України.
— Хто особисто вас найбільше надихає на гру?
— Сім’я — дружина і діти. Для мене найважливіше — їхня підтримка.
Спілкувався Олесь Федорович.
