Майже два місяці в Україні триває національна кампанія “Лікар для кожної сім’ї”. Наразі сотні тисяч громадян України вже визначилися та обрали серед безлічі практикуючих спеціалістів своїх сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів, з якими мають бажання укласти договір про надання медичного обслуговування. Саме вони надалі будуть стежити за станом нашого здоров’я, виписувати потрібні препарати, призначати процедури, тощо. Тримають лідерство, звичайно, великі міста, тут потік “підписантів” зростає з кожним днем. Хоча загалом доволі непогана динаміка спостерігається чи не в усіх куточках країни. Зокрема і на Камінь-Каширщині, де свій вибір зробили на даний час понад чотири тисячі жителів. Як відзначають у центрі первинної медико-санітарної допомоги, поки результати – незначні, та все ж це гарний сигнал для початку. Про перші кроки впровадження медичної реформи в нашому краї та про переваги, які отримають краяни і лікарі опісля підписання спільної декларації, говоримо з головним лікарем центру первинної медико-санітарної допомоги Ігорем Солов’єм.
– Ігоре Петровичу, як ви можете оцінити готовність медичних установ району до переходу на новий рівень надання послуг?
– Скажу так, процес триває. Наразі Камінь-Каширський центр ПМСД вже зареєстрований в електронній системі охорони здоров’я: внесена інформація про наявні амбулаторії, перелік спеціалістів-лікарів, з якими громадяни можуть укласти договір. Здійснено й оновлення технічної бази. Зокрема, в рамках реалізації субпроекту “Вдосконалення медичної допомоги хворим з хворобами системи кровообігу у Волинській області” та проекту Світового банку “Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей” придбано 16 комплектів комп’ютерного обладнання, тож у кожній амбулаторії є наявні можливості для оформлення декларацій. Поки у деяких селах району існують певні технічні проблеми з доступом до мережі Інтернет, якістю зв’язку. Але, думаю, в недалекому майбутньому дане питання буде вирішено. Найважливіше те, що за сприяння депутатського корпусу райради нами успішно розпочато процедуру перетворення центру в комунальне некомерційне підприємство, чим дотримано головної вимоги кампанії для отримання державного фінансування…
Чи вплине підписання декларацій на зміну якості послуг і роботу медичних працівників? Ні. Обов’язки лікаря залишаються однакові – допомагати і рятувати життя своїм пацієнтам. Хоча вимоги до надання первинної медичної допомоги трішки змінюються. Більше уваги зосереджується на профілактичний напрямок. Адже насамперед ціль сучасного лікаря – попередити захворювання пацієнта чи розвиток ускладнень від наявних захворювань, аби людина відчувала якість життя, а не витрачала сотні, тисячі гривень на медикаменти, котрі інколи не дають бажаного результату.
Сьогодні, як ви знаєте, пацієнт має право вибрати свого спеціаліста: сімейного лікаря, терапевта, педіатра, який займатиметься його лікарським супроводом. Хоча в штатному розписі посад у нас лише лікарі загальної практики, але попередньо вони мали практику як терапевти, педіатри. І, в принципі, хто працював, скажімо, з дітьми, зможе застосувати свої знання й надалі.
– Скільки камінь-каширців вже підписали декларації?
– Станом на кінець травня підписано понад 4000 декларацій. Погоджуюся – це мало, зважаючи, що в нашому районі проживає більше 64 тисяч осіб. Але й часу від старту кампанії минуло ще недостатньо, аби говорити, що динаміка добра чи погана. Головне, наявна позитивна тенденція до її зростання. Активність в плані підписання декларацій спостерігається порівняно однакова як серед містян, так і серед сільських мешканців. Люди достатньо знають про реформу. Про неї неодноразово розповідали у ЗМІ, на телебаченні, в місцевій пресі, працівники нашого центру особисто інформували краян. Про те, як укласти декларацію з лікарем, ті могли дізнатися з інформаційних плакатів, дошок. Тому перейматися за кількість не варто. Підписна кампанія є безстроковою і триватиме поки всі українці не визначаться зі своїм лікарем. Проблема, що може назріти, – кадровий дефіцит. Чи вистачить спеціалістів на всіх бажаючих? Поки на первинці працює 30 лікарів, але серед них чимало людей пенсійного чи передпенсійного віку. Багато молодих спеціалістів не виявляють бажання залишитися працювати на місцях. Тому варто очікувати відтоку кадрів.
– Якщо людина не укладе договір, вона отримає допомогу?
– Згідно з роз’ясненнями профільного міністерства, починаючи від 2020 року лікар не буде зобов’язаний надавати послуги первинної медицини людині, котра відмовляється підписувати декларацію.
– Простішою мовою, оплата послуг відбуватиметься з його кишені?
– Загалом укладання декларації – лише один із механізмів фінансування закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу. Передбачається, що тимчасово, протягом 2018-19 років кошти для забезпечення лікувальних закладів надходитимуть паралельно, як з медичної субвенції, так і за укладеними договорами. Адже в одну мить всі пацієнти не зможуть підписати декларації, тому й потрібні механізми підтримки, ресурси, аби оплачувати працю спеціалістів, а ще – покривати вартість послуг.
З початку 2020 року для надання планової допомоги коштів не виділятимуть. До прикладу, пацієнт має підвищений тиск. Аби визначити правильний діагноз і призначити ліки, потрібно елементарно виміряти тиск, зробити кардіограму. Поки на ці речі держава передбачає кошти, які надходять в медичний заклад, або напряму до лікаря, якщо він є підприємцем. Та людям слід готуватися до того, що коли вони не підпишуть декларації, то оплата більшості послуг ляже на їх гаманець. Але в будь-якому разі невідкладну допомогу отримає кожен.
– Декларування називають “золотою жилою” для лікарів, адже відтепер “гроші ходитимуть за пацієнтом”. На практиці чи варто очікувати значного покращення в плані фінансування?
– Маємо розуміти, що великого зростання доходів лікарі не отримають. Бо в кожен штат, окрім, власне лікаря, входитиме медсестра, або й кілька. Додаймо сюди витрати на транспорт, який слід чимось заправляти і ремонтувати, утримання будівлі, плату за енергоносії, тощо… А ще необхідно привести в належний стан матеріально-технічну базу для забезпечення ліцензійних умов провадження медичної практики. Нам обіцяють підвищення зарплати. Але чи так воно буде, хто знає. Час покаже. Тому слова про “золоту жилу”, на мою думку, – це трохи перебільшено. Безперечно на державному рівні повинні дбати про фінансове забезпечення лікарів, так як кожна робота має бути фінансово вмотивована. Лікар не зобов’язаний завжди працювати лише на голому ентузіазмі, шукати засоби для ведення власної практики. Найперше він має відчувати захист, мати змогу професійно розвиватися. Те ж саме стосується і громад сіл та містечок. Якщо вони хочуть отримати якісні послуги, то повинні створити належні умови для молодих спеціалістів, аби останні хотіли їхати сюди та втілювати на практиці здобуті за роки навчання у вузах навички.
Спілкувався
Олександр Приймак.
