У вечірню пору, як тільки сонце зайде за горизонт, села Брониця і Кримне сяють, наче новорічна ялинка. Особливо це добре видно з сільської гори, такого собі природного підвищення біля села.
У цих поліських населених пунктах, що входять в одну сільраду, не лише освітили практично всі вулиці, а й навчилися заощаджувати електроенергію. Оскільки замість старих використали лампочки-економки та вуличні LED прожектори, то навіть у зимовий час для місцевого бюджету плата за освітлення обходилася в середньому 4-6 тисячі гривень у місяць. А це за сучасними мірками не так і багато. Коли ж день побільшає, переконаний сіль-ський голова Петро Кошелюк, то можна буде і ще зекономити.
Тепер на благо громади села з настанням сутінок “трудиться” понад 300 таких ліхтариків. Петро Кошелюк зізнався, що програму освітлення населених пунктів сільради він розпочав реалізовувати, коли був ще очільником місцевого колективного господарства. Бо переконаний, освітлені вулиці — то велике благо для людей.
— У цю пору, коли рано темніє, а на дорогах місиво грязюки, вуличне освітлення особливо потрібне. Тепер у нас у чобітках і черевичках майже всюди можна пройти, бо видно добре шлях. І платимо за таке благо цивілізації небагато, приблизно по чотири-шість тисяч гривень у місяць, — розповідає Петро Маркович.
У сільраді 12 вулиць. Якщо вірити цифрам, то в середньому на кожну з них припадає приблизно по 25 ліхтарів.
— Я говорю, що до реалізації будь-якої справи треба завжди підходити з головою. Світлодіодні лампи і вуличні прожектори сучасного виробництва більш економні і краще світять. Замінити їх одночасно на всіх електроопорах у селах — дорого і непосильно. Їх поступово використовувати ми почали ще в 2011 році. Наприклад, минулоріч для потреб сільради було закуплено 100 ламп, — ділиться досвідом сільський голова.
На виборах до місцевих рад так само майже всі кандидати у сільські голови обіцяли освітити вулиці. Та, на жаль, дехто, отримавши голоси виборців, забув свої слова.
— Звичайно, найперше ініціатива має йти від сільського голови, — переконаний Петро Кошелюк. — Керівник громади повинен радитися з людьми, а тоді шукати кошти для встановлення ліхтарів. Причому залучати не лише місцевий бюджет, а й кошти спонсорів: підприємців, інвесторів. А якщо сидіти склавши руки й чекати когось збоку, то нічого саме не зробиться і не зміниться на краще. Як кажуть, під лежачий камінь вода не тече.
Олесь Федорович,
село Брониця.
