Згідно з нормами чинного законодавства люди цієї категорії мають право на безкоштовне забезпечення житловою площею. Проте коштів на це держава не виділяє, переклавши відповідний обов’язок на органи місцевого самоврядування.
До редакції звернувся житель Каменя-Каширського Володимир Ющик, 28-річний син якого хворий на ДЦП, має інвалідність 1 групи з дитинства. За словами Володимира Степановича, його син 26-й рік стоїть у черзі за омріяним житлом від держави і ніяк не може його добитися. Відомо, що для такої категорії громадян з обмеженими фізичними можливостями держава задекларувала ряд пільг, в тому числі право на позачергове отримання житла. Але попри те, що у законі право на безкоштовне помешкання у людей з інвалідністю є, у реальності ця норма так і залишається паперовою. Як говориться, легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж людині з обмеженими фізичними можливостями в українських реаліях отримати квартиру.
— Ще у 1992-му ми з дружиною поставили сина на чергу, — констатує батько хлопця. — За цей час куди ми лише не зверталися. І скрізь лише одні відписки, що ані у державній, ані у комунальній власності на території нашого міста вільного житла немає. Зверталися з відповідним листом ми і неодноразово до народного депутата Ірини Констанкевич. Але депутат нас перенаправила назад у міськраду. Тепер, звісно, одна надія на те, що, можливо, серед обранців міськради знайдуться совісні люди, які захочуть допомогти моєму синові. Адже такі громадяни, як він, потребують дійсно соціального захисту. Якщо немає вільних квартир, то хай виділять з бюджету гроші. Я за них сам куплю йому квартиру.
Щоб краще розібратися у ситуації, ми звернулися у Камінь-Каширську міську раду. Заступник міського голови Микола Шворак пояснив, що на сьогодні у міськраді на квартирному обліку перебуває 22 жителі, які мають право на безоплатне житло від держави.
— Син Володимира Ющика — шостий у списку. Якщо знайдемо гроші на покупку хоч однієї квартири, то як пояснити, що саме цей пільговик, а не інші жителі з черги мають право на це житло? — запитує Микола Іванович.
Та й квартирне питання в райцентрі ускладнюється тим, що сьогодні за кошти міського бюджету житло не будується вже давно. Микола Шворак зауважує, що той час, коли виділяли безкоштовно квартири рішенням виконкому міськради, вже пройшов, однак є люди, які ніби залишилися в минулому.
— Самі знаєте, що ціни на нерухомість у нашому місті дуже високі. Щоб придбати хоч одній людині з інвалідністю квартиру, треба кардинально урізати видатки інших статей бюджету. Приміром, лишити певні вулиці без ремонту, освітлення тощо. Біда в тім, що держава, передбачивши таку норму в законі, на жаль, не виділяє на її реалізацію конкретних коштів. Переклала цю справу, як завжди, на плечі органів місцевого самоврядування. Але у нас і своїх видатків вистачає. Щороку до міської ради звертаються жителі міста, яким терміново потрібні гроші на лікування чи операцію. Ось лише на одній з останніх сесій міськрада направила 50 тисяч гривень на купівлю спецхарчування дитині, яка не може їсти звичайну їжу і їй потрібне спеціальне харчування. Ці кошти для хлопчика — дійсно питання життя і смерті. А тому відмовити його мамі нам не дозволила совість, – каже Микола Шворак.
Заступник начальника управління соціального захисту населення райдержадміністрації Віталій Леонець, яке і турбується про людей, статус яких визначений суспільством, як люди з особливими потребами, зазначив, що державні асигнування зараз, як правило, йдуть на покращення житлових умов сімей загиблих воїнів АТО та інвалідів війни. У попередні роки, зокрема, були виділені кошти на придбання житла двом інвалідам АТО із Каменя-Каширського та одному з села Раків Ліс, сім’ям загиблих захисників із Видерти та Полиць.
Як вихід із замкнутого кола, на думку Віталія Федоровича, для міськради може стати прийняття цільової програми із забезпечення пільгових категорій жителів міста житлом.
— Якщо міськрада прийме таку програму, закладе на її реалізацію певну суму коштів, то можна буде сподіватися і на домогу спонсорів, районної та обласної рад, — говорить Віталій Леонець. — Головне — зробити перший крок, розпочати справу, а далі буде і результат.
Олесь Федорович.
