Нещодавно директор школи Любов Дем’яник з учнями 7 класу підготувала і провела незвичайний урок літератури рідного краю «Своїх героїв треба знати в обличчя». На захід запросили воїнів-афганців Володимира Федосійовича Митчика та Івана Васильовича Митчика, учасників АТО Андрія Миколайовича Гаврилевського та Ігоря Сергійовича Сотника, а також родичів загиблих учасників АТО — Катерину Федорівну Склезь (мати Склезя Сергія Андрійовича), Олену Петрівну Сотник (мати Сотника Івана Андрійовича), Ілону Валеріївну Федорук (сестра Дем’яника Сергія Валерійовича). Діти спілкувалися з живими свідками війни, рідними справжніх героїв України. Вони мають знати патріотів, які захищали честь, свободу, мир, цілісність України. Про наших славетних земляків потрібно пам’ятати і передавати пам’ять наступним поколінням. 2014-2017 роки, на жаль, за трагічних і болісних обставин дали українцям нові імена.
Про історію України з найдавніших часів розповіла вчитель Валентина Василівна Найдич, про літопис життя народу-великомученика впродовж усього періоду існування держави донесли до відома учнів викладачі Наталія Миколаївна Сацик, Світлана Макарівна Стоцька, Людмила Василівна Дем’яник. Завідуюча сільської бібліотеки-філії Лариса Степанівна Сотник оповіла про волинських письменників, які в своїх творах висвітлюють означену тему, а також оформила книжково-ілюстративну виставку «Тих днів не стерти з пам’яті людської». Зі сльозами на очах всі присутні слухали твори у виконанні Івана Андрійовича Козіка, Софії Михалик, братів Митчиків та інших. Місцевий священик отець Стефан звершив заупокійну літію за невинно убієнними воїнами та своїм добрим словом намагався розрадити матерів, у серцях яких не заживають рани, і гіркі сльози ллються з їхніх очей. Бо єдине, що залишилося, – молитися за душі полеглих.
Семикласники звернулися до депутатів сільради з проханням назвати нові вулиці іменами загиблих героїв, біографія яких пов’язана з селом.
Людмила Дем’яник, підсумовуючи урок, зазначила, що усі ми повинні з розумінням ставитися до тих, хто нині знаходиться на Донбасі, на передовій, в окопах, заступивши собою шлях ворогові. Вони жертвують здоров’ям, життям, благополуччям своїх родин. І ми всі схилімо перед ними голови, підтримуймо, чим можемо: молитвою, добрим словом. І пам’ятаймо, що найбільше добро і щастя — це мир!
