Незалежна громадсько-політична газета

Камінь-каширські незрячі демонструють, як спільно долати суспільні бар’єри

 

с1Більше 40 років поспіль мешканці району з вадами зору єднаються, аби допомогти одне одному вижити в складному та загалом непристосованому до їх потреб світі. Стільки ж літ на теренах Камінь-Каширщини провадить свою діяльність і первинна організація Українського товариства сліпих. Вона за цей час стала потужною силою, що здатна знайти підхід як до керівників владних структур, так і підприємців, представників релігійних, благодійних організацій, депутатів, меценатів, тощо. А ще вміє ефективно відстоювати права членів організації на працю, соціальне забезпечення, духовно-культурні потреби, дозвілля, а також займається вирішенням базових запитів незрячих, допомагає їм інтегруватися в соціум та стати його повноправною частиною. Свого часу організація набула статусу міжрайонної, позаяк її членами стали незрячі і Ратнівщини. У зв’язку з цим збільшився й фронт робіт. Однак утосівці — не з тих, кого лякають труднощі. Вони докладають належних зусиль, щоб успішно вирішувати всі поставлені завдання.

Минулого тижня у приміщенні районної бібліотеки відбулася 38-ма звітна конференція Камінь-Каширської первинної міжрайонної організації УТОС, під час котрої делегати заслухали доповідь про здобутки організації за 2017 рік і обговорили ряд важливих питань, що турбують загал членів первинки. Традиційно на захід завітав клірик Свято-Іллінської церкви міста протоієрей Владислав Михалюк.Також поспілкуватися та підтримати незрячих Камінь-Каширщини прийшли перший заступник голови райдержадміністрації Олександр Михалік, заступник голови районної ради Сергій Дмитрук, начальник управління соціального захисту населення РДА Максим Демидюк, голова Ковельської територіальної первинної організації УТОС Світлана Осійчук,  головний бухгалтер обласної організації Надія Максимович.

За давнім українським звичаєм зустрічали шанованих гостей хлібом-сіллю – символом добра, достатку, злагоди. Отець Владислав окропив святою водицею зал, де відбувалося зібрання, побажав присутнім Господнього благословення.

 

Зроблено багато…

Розпочала конференцію керівник місцевого осередку УТОС Софія Шепшелей, яка коротко розповіла про завдання, котрі вдалося зреалізувати за цей час, а також окреслила коло проблемних питань, що потребують доопрацювання. За словами Софії Омелянівни, протягом 2017-го року утосівцями було виконано чимало роботи, зокрема в плані соціального захисту сліпих — виявлення, облік і працевлаштування людей з інвалідністю по зору; проведення серед членів організації культмасових та патріотично-виховних заходів; оздоровлення сліпих, надання їм практичної допомоги у вирішенні побутових проблем.

Попрацювати довелось справді багато, адже на сьогодні в рядах Камінь-Каширської первинки перебуває 225 осіб з інвалідністю (серед них і мешканці Ратнівського району). Більшості цих людей вже за 60, тож вони потребують постійної підтримки небайдужих, яким близькі проблеми сліпих.

При товаристві діє спецбібліотека, де незрячі можуть як прослуховувати аудіокниги, так і читати їх паперові аналоги, надруковані шрифтом Брайля. Створено ряд клубів і гуртків.Д ля незрячих організовують різноманітні культмасові заходи, літературні вечори, творчі зустрічі з письменниками, концерти. Так, нещодавно утосівці Камінь-Каширщини і Ратнівщини здійснили незабутню паломницьку поїздку в духовні центри православ’я: Свято-Почаївську лавру, Кременецький жіночий монастир, а ще побували на джерелі Святої Анни.

Повсякчас Софія Омелянівна звертала увагу присутніх і на проблему зайнятості людей з вадами зору. Наразі вони перебувають у скрутному становищі, пенсії не вистачає навіть на елементарні потреби. Тож додаткова копійка не завадить. Однак самотужки незрячим знайти роботу – справа непроста, так як роботодавці не надто поспішають працевлаштовувати їх, бо вважають, що люди з вадами зору не здатні виконати якісно роботу нарівні зі зрячими. Нехай і з труднощами, проте організація все ж намагається зламати даний стереотип: постійно налагоджує діалог із бізнесом, владою, аби через об’єднання зусиль таки вирішити трудові потреби своїх членів. Результатом цього є понад два десятки незрячих, котрі були  працевлаштовані упродовж минулого року.

 

… але попереду роботи ще більше

Проте проблемними залишаються такі напрямки, як оздоровлення, забезпечення спецзасобами, безкоштовне перевезення людей з інвалідністю по зору, брак грошових надходжень. Про це організація постійно інформує державні органи влади, громадськість, зокрема і через місцеві ЗМІ.

– Колись про життя та проблеми сліпих було не прийнято писати у ЗМІ. Високопоставленим чиновникам здавалося дивним, що ці люди чогось прагнуть, мають свої інтереси. Сьогодні все змінилося. Громадськість повинна мати найширшу інформацію про їх непросту долю. Тому ми постійно співпрацюємо з пресою… Також нам вдається налагодити конструктивну співпрацю з органами місцевої влади, соціальними службами. За минулий рік сліпі району безкоштовно отримали 7 палиць-орієнтирів (білі тростини). Та і тут є над чим працювати, треба підвищувати вимоги до виробників по їх якості, – зазначила Софія Шепшелей. – Болючим, як і раніше є питання коштів. Почасти місцевого, державного фінансування недостатньо для забезпечення всіх потреб організації, тому вимушені шукати додаткових джерел фінансування. Але не дивлячись на всі негаразди, організація виживає. Загалом вирішення будь-яких питань, пов’язаних з поліпшенням умов добробуту і життя людей з інвалідністю на сучасному етапі неможливе без практичної підтримки місцевих органів влади, керівників підприємств, установ, організацій, релігійних конфесій, бізнесменів,

Софія Омелянівна подякувала голові Волинської обласної організації УТОС Юрію Сименчуку, керівництву Камінь-Каширської та Ратнівської райдержадміністрацій, керівництву районних і міських рад, представникам духовенства району, пенсійного фонду і управління соцзахисту, керівникам лісових господарств, споживчих товариств, підприємцям, бібліотекарям, усім небайдужим, які надавали і надають утосівцям фінансову підтримку, допомагають в утриманні первинної організації та проведенні реабілітаційної роботи з незрячими.

 

Бути утосівцем – означає жити організацією

Тяжке життя навчило незрячих не цуратися підтримки оточуючих і щиро дякувати за зроблене добро.Проте загалом ці люди – самодостатні та дуже сильні, можливо не фізично, але духовно. Роками, а то й від самого народження вони змушені боротися за власне щастя, титанічною працею здобувати можливість хоч на коротку мить побачити барви довкола. Певне, тому й панує між утосівцями такий направду сімейний зв’язок. Ти зауважуєш його в мові, коли під руки ті неквапом заводять товаришів до зали засідань, допомагають одне одному зайняти потрібне місце, без вагань відкривають свою душу загалу. Наскільки зворушливо бачити в цей день сльози Софії Шепшелей, коли під завісу конференції в її адресу полинули безліч теплих слів привітань від колег по організації та гостей з нагоди нещодавнього ювілею – 75-річчя, як радісно жінка отримує квіти та без упину дякує за подаровану мить щастя. Бо ж кому, як не сироті, котра майже не бачить цей світ, знати його ціну.

Насамкінець вдвічі приємнішим для керівника місцевого осередку УТОС, яким Софія Омелянівна є ось уже понад двадцятиліття, було почути від представника районної влади, що 2018 року  проблему пільгового перевезення незрячих Камінь-Каширщини нарешті вирішать. Як відзначив перший заступник голови РДА Олександр Михалік, у поточному році у районному бюджеті на перевезення пільгових категорій громадян передбачено більше 400 тисяч гривень. За його словами, на найближчий час запланована робоча зустріч з перевізниками. І це питання буде влагоджено.

Олександр ПРИЙМАК,

фото автора.

с3

с4

Please enter banners and links.

ПУБЛІКАЦІЇ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *