Шкільні роки. Перший дзвоник, перші несміливі, а згодом впевнені і рішучі кроки у країну знань, цікаві уроки та веселі перерви…
Напевно, ми всі не раз поринаємо думками у ці незабутні роки дитинства і юності. Але особливим щемом відгукнулися ці спогади у серцях колишніх учнів ЗОШ І-ІІІ ступенів села Підцир’я 1988 року випуску, які нещодавно зібралися у стінах рідної школи.
Зустріч однокласників виявилась напрочуд щирою і теплою. Адже окремі із нас не бачилися 10, 20 а то й 30 років після випускного у 8 класі (ми завершували навчання у колишній Підцир’ївській восьмирічці).
Але, насамперед, ми словами вдячності, поваги і любові згадали своїх наставників та однокласників, які вже ніколи не будуть поруч, – Веремейчик Олену, Фінюка Сергія, першу вчительку Пронцевич О. Й., найкращого класного керівника, який «знаходив ключі до наших сердець», Тишкова О.І. Пам’ять про них назавжди залишилася в наших серцях.
У затишному приміщенні нової школи учні провели для нас цікаву і змістовну екскурсію. Особливі враження справили приміщення музею, де зібрані досить цікаві експонати, і галерея Слави, присвячена героям Небесної сотні та учасникам бойових дій у зоні АТО на Донбасі.
Згодом до всіх присутніх зі словами привітання звернувся директор школи Ф. І. Мельницький. А також ми мали змогу побачити і почути акторські здібності юних співаків, декламаторів, маленьких танцюристів.
Переглядаючи фотографії, знову думками поринули у щасливі шкільні роки. Під час своєрідного інтерв’ю, організованого старшокласниками, згадали про найкращі та найкурйозніші моменти шкільного життя, проведені вечори відпочинку, які, до речі, завжди були тематичними та досить веселими. У пам’яті ожили цікаві екскурсії, уроки, туристичні та спортивні змагання, акції по збору попелу, металобрухту, вирощування кролів, допомога радгоспу у збиранні картоплі. І, звичайно ж, світлі спогади про дорогих наставників.
Приємно, що ми й досі можемо почути теплі слова, поради від Божко М. І., Дмитрук Л. С., Бігун В. С., Бігуна І. О., Гордійчук В. В., Гурського А. І., Хаймика В. Н., Нестерчук Р. А. Ми вдячні всім своїм наставникам за мудре слово, щиру пораду, розуміння і терпіння, за ґрунтовні знання і просто за людяність. Нехай Бог дарує їм многії літа, міцне здоров’я і благополуччя. Адже вони разом із нашими батьками допомогли нам стати такими, ким ми є нині. Хтось досяг успіху у науковій сфері, кар’єрному рості, бізнесі. Окремі залишилися сіяти добре, мудре і вічне у стінах рідної школи. А хтось став простим робітником. Але головне, що нас об’єднує, – всі ми стали людьми.
Своїми спогадами, враженнями ми продовжили ділитися за святковим столом. Було відчуття, що зібралася дружня велика родина. Особливим сюрпризом для всіх стало спілкування за допомогою скайп-зв’зку із однокласниками Людмилою Гальом, яка проживає із сім’єю в Америці, та Ростиславом Монцем, якого доля закинула до Москви.
На якусь мить здалося, що ніби й не було тих років розлуки. Атмосфера доброзичливості, щирості, розуміння, веселого настрою зуміла знову об’єднати нас у дружній клас.
Час спілкування минув, наче мить. І знову наші шляхи розлітаються у круговерті життєвої суєти. Нехай же будуть вони всіяні лише добрими справами, гідними вчинками, любов’ю, милосердям і Божим благословенням. Бажаю всім міцного здоров’я, сімейного затишку і добробуту, миру і спокою у серцях, домівках і нашій Україні.
До нових зустрічей, дорогі однокласники!
Н.М.Островська,
випускниця Підцир’ївської школи 1988 року.
