У теперішній техногенний час електроенергія — як кисень. Коли є, то не цінуємо, а коли втрачаємо, то неначе задихаємося. Тому, без перебільшення, професія енергетика — одна з основоположних і життєво необхідних. Праця людей цієї надважливої сфери дає енергію для роботи всіх галузей промисловості і дарує громадянам світло і тепло, такі необхідні для комфортного життя в сучасному світі.
Вчора, 22 грудня, енергетики України відзначали своє професійне свято. Символічно, що воно співпало з найкоротшим світловим днем і найдовшою ніччю в році, коли робота енергетиків найбільш помітна. Кожне професійне свято — це гарний привід оцінити зроблене, підбити підсумки та окреслити плани на майбутнє. З огляду на цю обставину кореспондент “Полісся” взяв інтерв’ю у директора Камінь-Каширської філії ПрАТ “Волиньобленерго” Дениса Бутоліна.
— Денисе Леонідовичу, в січні виповнюється рік з часу вашого призначення на посаду. Тим не менше жителі району про вас практично нічого не знають. Тому найперше хочу попросити: розкажіть трішки про себе.
— Свій трудовий шлях я розпочинав у Луцькій міській філії. Згодом перейшов у обласну структуру ПрАТ “Волиньобленерго”. До призначення на посаду директора очолював інформаційно-аналітичний відділ.
— Яке у вас враження склалося про Камінь-Каширський, загалом жителів сіл?
— Дуже хороше. У вас надзвичайно привітні люди. Крім того, якщо їх порівнювати з лучанами, то мешканці Камінь-Каширського району набагато дисциплінованіші в плані розрахунку за спожиту електроенергію.
— Говорять, що у актовій залії Камінь-Каширської філії ПрАТ “Волиньобленерго” запрацювала бібліотека самообслуговування?
— Ініціатором такої хорошої ідеї є цехком Тетяна Літвінчук. Вона захоплюється літературою, багато читає. Наразі в бібліотеці найбільше пригодницьких книг та детективів. Також тут можна почитати періодичні видання, які передплачують у нашій філії. До речі, за бібліотечними правилами усі книги проштамповані.
Тож якщо хтось має зайву, прочитану вже літературу, у першу чергу книжки українською, не викидайте їх, а подаруйте їх нам.
—Пригадуєте відомий радянський афоризм про те, що кадри вирішують усе? Що можете сказати про своїх підлеглих, їх професіоналізм?
— Працівники філії відповідальні. Більшість із них — молоді люди, тому декому, можливо, не вистачає досвіду, терпіння. Однак поряд завжди є досвідчені колеги, які допоможуть, підкажуть, навчать.
У мене, як у кожного керівника, є свої вимоги до них. Скажу простіше, своя політика, правила, як треба ставитися до виконання своїх обов’язків. Тому, коли очолив філію, відразу старався привчити підлеглих до своєї, можна й так сказати, філософії у роботі.
— Як говориться, в житті, як і на роботі, без щоденних клопотів і проблем не буває. Узагальніть, якого характеру проблеми має енергетична галузь району сьогодні?
— Успішна робота підпри-ємств енергетики великою мірою залежить від розвитку інфраструктури в регіоні, який вони обслуговують. Наша філія не є винятком з цього правила: чим більше промислових підприємств діятиме на території міста та району, тим більше використовуватиметься електроенергії, відповідно — філія отримуватиме доходи.
На жаль, в районі діють переважно лісопереробні під-приємства. Дуже хочеться, щоб ситуація із розвитком бізнесу кардинально змінилася, щоб він трішки в плані розвитку підтягнувся.
Адже лише з фізичними споживачами дуже важко працювати. Не секрет, населення платить переважно за фактом спожитої електроенергії, а енергокомпанії купують її в держави наперед. Відбувається деякий неврегульований розрив.
Ще хочеться сказати про державні субсидії на енергоносії. Скажу відверто, що всі приватні енергокомпанії дуже чекають, коли їх, ці субсидії нарешті монетизують, закріплять реальними грішми. Поясню чому. Наприклад, ПрАТ “Волиньобленерго” надає електроенергію пільговим споживачам за 50 відсотків від її реальної ціни. Іншу частину вартості електроенергії, яку купує компанія, повинна компенсовувати держава. Але на ділі не все так просто. Держструктури не завжди вчасно повертають гроші. Скажімо, в Чернівцях така політика фактично привела місцеве обленерго до зубожіння. Не в кращій ситуації через ці субсидії також комунальне підприємство “Луцьктепло”.
— Ви, напевне, вже помітили, що житлова забудова в нових масивах міста розвивається дуже швидкими темпами. Але електрифікуються вони чомусь дуже повільно. Чому так?
— Нові масиви повинні електрифікуватися централізовано, відповідно до планів забудови. Головна проблема в тому, що не всі люди, які беруть ділянки в місті, хочуть відразу будуватися, тим більше проводити до своїх ділянок електромережі. Така проблема не лише в Камені-Каширському. Наразі в місті реалізується пілотний проект на міському масиві “Галагути”, що в селі Олексіївка. Наскільки мені пояснили, там ділянки під забудову виділятиме міська рада лише тим забудовникам, які реально погодяться внести свою частку коштів у співфінансування прокладення електромереж до цього масиву приватної забудови.
— Денисе Леонідовичу, ми з вами зачепили лише кілька, хоча й дуже важливих стратегічних питань, які в деякій мірі впливають на розвиток організації, яку ви очолюєте. А яка загалом нині економічна ситуація в Камінь-Каширській філії, чи вдалося зберегти колектив у цих непростих умовах і чи достойну плату за сьогоднішніми мірками отримують нині ваші підлеглі?
— На сьогодні у філії працює 105 працівників. Цифра, здавалося б, не значна. Однак обсяг робіт, які виконують енергетики району, дуже великий. Не завжди їх робота вдячна, але ціну цієї праці знає той, хто хоч раз після пориву стихії сидів без електропостачання.
Загалом наші працівники вчасно отримують достойну заробітну плату, мають премії, весь законодавчо закріплений соціальний пакет.
Незважаючи на всі негаразди у нашій державі, своє професійне свято ми зустрічаємо з хорошими результатами. Поставлені перед колективом планові завдання ми виконуємо у повному обсязі. Є навіть перевиконання окремих показників. Адже люди розуміють, що працюють на споживача. Я не називатиму загальні цифри, це надто довго, але хочу зазначити, що ми у повному обсязі виконали план із втрат, план з реалізації, з проведення капітальних ремонтів. А це говорить про певну роботу колективу.
Олесь Федорович,
фото автора.
