Раджу жителям Каменя-Каширського не зволікати зі створенням об’єднань співвласників багатоквартирних будинків
У Камені-Каширському налічується 93 багатоквартирних будинки з усіма інженерними атрибутами: каналізаційними системами, обігрівом і освітленням під’їздів та їх обслуговуванням працівниками комунальної служби. Тоді, коли вони будувалися, годі було й уявити, що колись забракне коштів на утримання цих житлових споруд. Тепер, виявляється, вони як більмо на здоровому оці усього міста. Їхні прибудинкові території не завжди вчасно викошені, не у всіх під’їздах є освітлення, опалення, не кажучи вже про ремонти. Подібна картина загалом в державі.
Як відомо, ще рік тому набув чинності закон № 417-VIII “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках”, який направлений запровадити нову модель управління комунальним житлом. Відповідно до нього на плечі самих жильців перекладається відповідаль-ність за технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонти спільного майна багатоквартирного будинку, дотримання правил утримання будівлі та прибудинкової території. Вони мають або створити своє об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, або обрати собі управительську компанію, яка від їхнього імені буде керувати їхнім будинком.
Отож, саме про те, якими темпами просувається реформа житлово-комунальної сфери в Камені-Каширському, наша розмова із заступником міського голови Миколою Швораком.
— Миколо Івановичу, реформа у житлово-комунальній сфері породила багато запитань. А як самі жильці багатоквартирних будинків міста ставляться до того, що їм треба створювати об’єднання спів-власників багатоквартирних будинків?
— На даний час немає ніякої від них ініціативи. Вони не хочуть брати управління на себе чи просто не готові створювати ОСББ.
— Чому, на вашу думку, наші люди зволікають?
— З одного боку, суть реформи не була доведена до кінця, до цього часу багато жителів міста толком не знають за що відповідають і цілком покладаються на державу. Мовляв, саме вона має піклуватися про багатоквартирні будинки, утримувати їх, ремонтувати. А з іншого — через інертність більшості наших громадян вони хочуть жити по-європейськи, але не мають бажання самі для цього щось зробити.
Просто люди звикли, що квартири їхні, а про все, що поза ними в будинку, повинна дбати держава. Вони мають зрозуміти, що їм ніхто нічого не зобов’язаний. Для того, аби оновити свій під’їзд чи зробити його енергоефективним, їм потрібно передусім зрозуміти, що це спільна власність кожного власника квартири у такому будинку.
Та, чесно кажучи, такою ж є ментальність жителів і індивідуальних будинків. Багато з них теж ніяк не можуть звикнути до ринкових відносин у сфері послуг, живуть залишеним у спадок з радянських часів стереотипом поведінки: за все, що за порогом, парканом мого будинку, відповідає держава, влада.
Наведу приклад. Міськрада за свої кошти впровадила експеримент із вивезення побутового сміття від приватного сектору, пішла назустріч людям, щоб вони мали можливість його позбутися. У певні дні тижня вулицями став курсувати трактор комунального підприємства і забирати сміття. Жителям треба було лише укласти договір та закупити поліетиленові пакунки із відповідним маркуванням на його вивезення. Але вони його як самовільно зносили на тротуари, так це і роблять. Лише одиниці уклали договори на вивезення і погодилися заплатити. Простіше: цей експеримент повністю не виправдав себе. Місто за сміття, яке люди зносять, платить, а вони вірять, що так і треба. При цьому вимагають дороги, тротуари, вуличне освітлення, дитячі майданчики…
Ситуація подібна із смітничками, які ми поставили на пішохідних доріжках бічних вулиць. Комунальне підприємство вже змушене було їх забрати звідти. Адже деякі любителі “халяви” просто біля них стали звалювати гори мішків зі своїм непотребом: битою цеглою, побутовими відходами, гіллям дерев і листям. Нагромаджували просто гори біля цих маленьких урн, які розраховані лише на те, щоб перехожі мали куди викинути, наприклад, лушпиння чи недопалок цигарки, обгортку цукерки тощо.
— Але не вивозити сміття з вулиць — теж не вихід…
— Місту потрібно буде вирішити ту масу проблем, яка накопичилась у нашому суспільстві. От візьмімо той же Євросоюз. Там ці проблеми вирішує штрафами муніципальна поліція. Можливо, щось подібне буде створене і у нас. Принаймні мова про це вже ведеться.
— Миколо Івановичу, давайте від культури поведінки перейдемо до статистики. Жителі скількох багатоквартирних будинків із наявних 93 вже створили об’єднання співвласників?
— На сьогодні мешканці лише 2 будинків, що по вулиці Воля, створили об’єднання співвласників.
— Це ті двоповерхівки, що біля адмінбудівлі?
— Так…
— І як живеться цим мешканцям в нових умовах?
— Вони набули реальних прав на свої житлові будинки та на прибудинкове майно. Хоча, по-суті, нічого в гірший бік для них не змінилося. Камінь-Каширське управління житлово-комунального господарства й далі продовжує їх обслуговувати. Головне, що вони впевнені: якщо щось у законодавстві зміниться, то вони вже офіційно є власниками, повторюся, не лише своїх квартир, а й всього прибудинкового майна.
Жителі решти комунальних будинків міста мусять знати, що їм все одно доведеться вибирати: або самі будуть господарювати, або довірять обслуговування будинку управлінській компанії, яку їм призначать на конкурсній основі. Не радив би людям чекати до останнього дня, щоб знову не лишитися із своїми будинковими проблемами.
Олесь Федорович,
фото автора.
