Упродовж останнього часу чи не в кожному номері “Полісся” можна зустріти публікації, у яких окремі люди, а то й цілі громади бідкаються, скаржаться про те, що болить і турбує. А нарікають вони з приводу сумнівних на їх погляд дій і бездіяльності посадовців, проїзду в транспорті і якості доріг, ущемлення інтересів громади у зв’язку з виділенням земель зовсім чужим людям тощо.
Не від доброго життя люди апелюють до газети, як до останньої інстанції, яка залишилася в районі практично єдиним інформаційним містком між владою і простим народом. І я, як депутат, котрий діє передусім в інтересах своїх виборців і громади села Нуйно загалом, теж зважив за потрібне попросити слова на сторінках районки.
Отож, складається враження, що керівники нашої сільської, районної влади не їздять автомобілями головною дорогою через Нуйно, а літають повітряним транспортом. Бо ж напевне вони бачили б, до якого жалюгідного стану доведені окремі ділянки головного автошляху через село. Тут утворилися такі ями, що вже не один автомобіль побив у них колеса. Ось і чергова “жертва”, що стоїть обабіч дороги без коліс вже кілька днів. Це ще благо, що постраждала лише машина. Неодноразово доводиться бачити, як авто, водій якого угледів цілий каскад ям, вискакує на зустрічну смугу і летить лоб у лоб зустрічному транспорту. Добре, що завдяки пильності іншого водія вдається уникнути трагедії. Таких випадків, якщо постоїш хоч півгодини, побачиш безліч. Але нікому ніякого немає до цього діла. Дорожня служба, котра відповідальна за стан доріг і базується в Старій Вижві, давно “забила” на наші шляхи. Сільський голова, районні керівники, схоже, не переймаються такими “дрібницями”. А варто було б їм кожен свій робочий день розпочинати із нагадування керівнику служби автодоріг в області та голові ОДА про жахливий стан шляхів. А так з усього видно, що нікому ми не потрібні зі своїми проблемами. А коли станеш про це говорити з районної трибуни, то ще й винуватим залишишся, намагаються позбавити слова.
Глибочезні і широкі ями, до самої основи колишньої шосейки з каменю, утворилися не лише від першого повороту за Обеліском Слави у напрямку Каменя-Каширського. Подібні пастки чатують на свою чергову жертву і перед мостом на в’їзді у Нуйно. Люди, які мешкають поруч з аварійно небезпечними ділянками головної дороги в Нуйно, розповідають, що живуть в страху. Особливо страшно, кажуть вони, в темну пору доби. Здається, що машина ось-ось влетить у паркан і дістане будинку. Водії, бідолашні, маневрують, скачуть по тих ямах, нерідко пробивають колеса, б’ють, гнуть диски і йдуть до найближчої хати за допомогою.
Невже і тут треба селянам складатися по відрові щебеню, асфальту (навчила ж влада громади частково за свій кошт ладнати комунальні дороги), аби залатати глибочезні діри? Чому для цього не знайшлося часу впродовж цілого року? Невже, щоб закрити дірки на дорозі хоча б у межах села, потрібні такі великі кошти?
І як тут скажеш, що проблема надумана, про що окремі владці люблять дорікати. Це свята гірка правда.
Анатолій Ханейчук,
депутат районної ради,
село Нуйно.
