Люди у сільській глибинці особливі – вони відкриті, не приховують своїх емоцій, а тому на зустрічі із народним депутатом України від УКРОПу Іриною Констанкевич висловили і своє задоволення, і обурення.
А побувала Ірина Мирославівна цього разу у селах Мельники-Мостище, Острівок, Черче, Підбороччя.
Кілометри сільського бездоріжжя, розпач утомлених важкою працею пенсіонерів, сльози матерів вдів – це те, що в першу чергу вкарбувалося у пам’ять після чергової поїздки селами Камінь-Каширщини.
Мельники-Мостище
Передусім приємні емоції у людей від того, що ремонтуються навчальні заклади та створюються у них комфортні умови.
Так, у ЗОШ села Мельники-Мостище на одному із корпусів перекривають дах. Ці роботи виконуються за кошти, які народному депутатові вдалося залучити із фонду «соцеконом». Відтак Ірина Констанкевич побачила, як працюють на об’єкті, та обговорила разом із головою райдержадміністрації Валерієм Дунайчуком, начальником відділу освіти РДА Віктором Пасем, підрядником Костянтином Марчуком питання додаткового фінансування ще деяких об’єктів.
На Камінь-Каширщині уже розпочали роботи з перекриття навчальних закладів у селах Личини, Мостище, Хотешів, Верхи. На це за сприяння Ірини Мирославівни було виділено по 100 тисяч гривень із державного бюджету, згодом у вересні ще по 50 та 44 тисячі гривень. Однак, як запевняє місцеве керівництво, цього замало, аби завершити розпочату роботу. Потреба у коштах в середньому по кожному об’єкту становить ще по 150 тисяч гривень. Тож народний депутат запевнила, що спробує потрібну суму знову ж таки залучити у район на школи вищеперелічених сіл. Адже коли громада активна, люди небайдужі, то з ними можливо і варто працювати на позитивний результат.
Як приклад візьмемо цю ж Мельники-Мостищенську школу. Старе приміщення одного із корпусів закладу свого часу утеплили, оновили фасад, поставили енергозберігаючі вікна за кошти місцевого бюджету та батьківські кошти, а тепер от за сприяння народного депутата роблять дах. Батьки небайдужі, а тому підготували проекти на придбання музичної апаратури та шкільних дошок на умовах співфінансування із благодійним фондом Ігоря Палиці «Тільки разом». Отже, вже на цій зустрічі Ірині Мирославівні демонстрували придбані речі.
Створений затишок і комфорт у сільських школах демонстрували і в Острівку та Підбороччі. Громади підкреслюють, що досягти такого результату їм вдалося спільними зусиллями батьківських та педагогічних колективів, районного відділу освіти за кошти районного бюджету. Проте є питання, які без сприяння народного депутата їм не вирішити. Відтак були зроблені певні напрацювання для подальшої роботи.
На запрошення селян побувала народний депутат і у місцевій церкві. Прихожанам та настоятелю храму було дуже приємно, що Ірина Мирославівна відгукнулася і завітала у їхній храм. При нагоді селяни звернулися до неї з проханням допомогти вирішити проблему вуличного освітлення. У населеному пункті уже поставили електричні опори, протягнули лінію, однак ліхтарі ніяк не засвітять через бюрократію – у підключенні відмовляють через неможливість узгодження цих питань між сільською радою, філією “Волиньобленерго” та Казначейською службою.
Поскаржилися люди Ірині Констанкевич на жахливий стан доріг. Кажуть: тут не лише автомобілем неможливо їхати, а навіть підводою – «всю душу витрясає».
Острівок
Тему бездоріжжя продовжили і у Острівку. Селяни обурені, мовляв, скільки вже можна нічого не робити.
«Від доріг залишилася одна назва, а вони для галочки розсипали один причеп щебеню на кілометри. Називається провели ремонт. А дорогою як не можна було їхати, так і тепер неможливо».
— Дороги — це наша хвороба. А на Волині вони особливо погані, – зазначила Ірина Мирославівна у спілкуванні із острівчанами. – Над темою доріг я тепер почала більш ретельно працювати і вивчати, що все-таки можна зробити. Вже сьогодні можу вам сказати, що наступного року ситуація зміниться. Фінансування місцевих доріг проводитиметься Дорожнім фондом. Гроші із цього фонду, а це акцизні збори на паливо, спеціальні мита і штрафи за такі порушення, як перевищення ліміту ваги, вже будуть напряму іти на обласну державну адміністрацію, а звідти розподілятися на дороги. Тепер завдання — зробити так, щоб усі ці автошляхи і пропозиції по них були враховані державною адміністрацією. І щоб не було так, як цьогоріч: на волинські дороги виділили понад 400 мільйонів гривень, а освоєно трохи більше 100 мільйонів. Питання: чому не освоїли решти 300 мільйонів? І де вони? Зокрема, на Камінь-Каширський район ще навесні були виділені 12 млн грн. на дорогу Камінь-Каширський—Полиці. Ці кошти досі не дійшли. Виходить, що депутат вас чує, вибиває ці гроші, їх виділяють, а кошти пропадають.
Однак, як зазначила Ірина Констанкевич, рук не треба опускати. Деякі питання все ж можна вирішити. Якщо в селі громада активна і готова докластися, то і район трохи докладеться, народний депутат долучиться.
Голова обласної ради Ігор Петрович Палиця сказав: «Зверніть увагу на найгостріші проблеми, які є у селах. Ми розуміємо, що дороги — це дуже дорого, але якщо всі в складщину, то щось зробимо», — зауважила депутатка.
Порушили на зустрічі із Іриною Мирославівною іще одну не менш болючу проблему — забезпечення ФАПів ліками першої необхідності. Бо ж людям із села та ще по такому бездоріжжю не наїздитись у район, а то ще й до Ковеля, щоб отримати медичну допомогу. На що Ірина Мирославівна повідомила, що вже розробляється програма, відповідно до якої мають намір забезпечити кожен ФАП набором ліків першої необхідності.
Черче
У Черче до загальних проблем сільських фельдшерсько-акушерських пунктів додається ще й гнилий дах. Через це у приміщенні постійно затікає стеля, цвітуть кутки. Тож до народного депутата знову ж звернулися з проханням допомогти.
Цвіль — проблема номер один і у ЗОШ села Черче. І хоча про це голосно не заявляють, та коли заходиш у приміщення навчального закладу, вже у повітрі відчуваєш її запах. У коридорах та навчальних класах вона приховалася довкола вікон на відкосах. Але у спортзалі її приховати неможливо. Тут її не змиєш вже і не зафарбуєш, бо з часом вона чорного, зеленого, синього, жовто-оранжевого кольорів з’являється знову і знову. І що найгірше — цим грибком дихають діти! Відтак з Іриною Констанкевич обговорили можливість вирішення даної проблеми – сподіваються, тут зарадить витяжка.
І все-таки черченців найбільше турбували жалюгідні дороги.
«Фури відмовляються до нас їхати. І для нас це тривожно, бо весь урожай, який ми зібрали, може пропасти!» — б’ють на сполох селяни.
«Якщо не зробити дорогу до зими, хтозна чи буде вже що ремонтувати навесні!» — стурбовано окреслюють проблему.
На що присутній на зустрічі голова райдержадміністрації Валерій Дунайчук повідомив наступне:
— У вас проблемною є дорога Щетинь—Черче—Бузаки. Її протяжність — 15,4 кілометри. Це 12,9 км — білого шосе, 1,1 км – бруківка, 1,4 – грунтова дорога. На приведення її в належний стан треба приблизно 1,5 мільйона гривень. Начальник філії “Старовижівський автодор” Микола Янчук повідомив мені, що домовився із службою автомобільних доріг про виділення коштів на 120 тонн щебеню на цей шлях. Це поки що. А взагалі дороги в області ремонтуються на умовах співфінансування. Тож на початку року надходили такі пропозиції: виділяє сільська рада 50 тисяч, 50 тисяч — района рада, 100 тисяч — частка обласного бюджету – і дорога робиться. Однак цього не було. Тому ситуація ось така.
Загалом в районі, за словами Валерія Савовича, 352,8 кілометра доріг.
— 102,4 км з них — це територіальні дороги, які обслуговує служба автомобільних доріг і “Волиньавтодор”. Інші 250,4 км — це наші дороги. Для того, щоб їх привести в нормальний стан, нам треба близько 150 мільйонів гривень. Незабаром буде верстатися бюджет на наступний рік. Пропоную вашим депутатам сільської ради, сільському голові передбачити кошти на дороги, які вам треба зробити, наприклад, Кобилянка і Черче—Підбороччя.
Зрештою про долучення громади до вирішення певних проблем говорила і Ірина Мирославівна. Вона також зазначила:
— Ми працюємо задля людей. З владою намагаємося знайти компроміс, спільну мову і бути корисними для вас. Це – найголовніший наш принцип. Тому сьогодні ми звертаємося до вас з питаннями, над вирішенням яких проблем нам треба буде працювати у наступному році.
Підбороччя
З нетерпінням чекали зустрічі із народним депутатом у селі Підбороччя. Тут селяни порушили питання перерахунку пенсій. Розчаровані тим, що сподівалися на дійсно суттєве підвищення виплат, а отримали лише по 100-200 гривень більше.
Не стримав свого обурення 84-річний Василь Токарчук:
— Ми з дружиною Ольгою отримуємо по 1600 гривень пенсії в місяць. Господарства ніякого не тримаємо, бо вже не маємо здоров’я. Дружина в школі пропрацювала 40 років, я 47 років у господарстві. І нам тепер ось таку пенсію дали, що ми не можемо прожить. Ми жебраками стали! Ми працювали на Україну. Виховували дітей. Я маю два ордени. 13 років Донбас розбудовував… Нам люди зносять продукти! Це держава? Це держава «чудєс»!
На що Ірина Констанкевич розповіла:
— Я в Міністерстві соцполіти поки що усно запитала, чому такі мізерні доплати. А мені відповіли: «А що ці люди хотіли отримати? Вони мали малі зарплати – вони отримали малі доплати». Тому ми на підставі звернень від пенсіонерів тепер робимо звернення, по кожному персонально розбираємося. Бо із усього свого виборчого округу мені лише одна жінка сказала, що отримала доплату 1700 гривень і в той же час підкреслила «краще б я не отримувала цих грошей, бо мені незручно перед людьми, своїми односельчанами».
Зі сльозами на очах говорили також про таку незахищену категорію людей, як матері-вдови, діти-напівсироти. Відповідно до чинного законодавства вони мають копійчану підтримку. Хоча насправді опиняються у дуже складних життєвих обставинах.
Народний депутат пообіцяла вивчити дане питання та зробити певні напрацювання, щоб можна було ініціювати якісь поправки до законодавства чи вносити зміни.
Тетяна ПРИХОДЬКО.
