Діти пішли у школу, але з ультимативною умовою батьків, яку вони поставили перед районним відділом освіти
Застарілі шкільні приміщення в багатьох селах району давно потребують оновлення. Збудовані 40-50, а то й більше, років тому, наразі вони не спроможні вмістити весь загал дітей, або є аварійними чи не відповідають чинним санітарним нормам. Час від часу їх ремонтують, намагаються хоча б трохи покращити умови для учнів. Але скільки не накладай латок на стару діру, згодом вона розлізеться в ще більшу. Що й продемонструвала ситуація в Стобихівці.
Одноповерхове приміщення місцевої школи сьогодні нагадує казкову “рукавичку”. Лише дивом тут вдається розмістити 240 учнів (частина із них “гризе граніт” науки ще в сільському будинку культури, де облаштували три класні кімнати). Та й це не вихід. З кожним роком населення продовжує зростати, тому означена проблема нікуди не зникне. Це добре розуміють як батьки, так і представники влади.
Декілька разів чиновники бралися розв’язати складне питання: була розроблена проектно-кошторисна документація та навіть лунали обіцянки, що зовсім скоро в Стобихівці постане нова школа. Однак все запиналося на півшляху і далі справа чомусь не йшла. Народний гнів нуртував і одної миті вибухнув у справжній протест. Аби хоч якось привернути увагу до наболілої проблеми села, селяни обрали, на їх погляд, найдієвіший метод – не пустити дітей на навчання. Спрацювало… Про Стобихівку заговорили навіть в Міністерстві освіти, куди таки спромоглася пробитися ініціативна група батьків.
Проте, вислухавши протестувальників, столичні високопосадовці тактовно пояснили останнім, що без оновленого проекту на школу (попередній вже не відповідає сучасним реаліям) їм годі чогось домогтися.
Тому по завершенню більше двох тижнів вимушених “канікул” 18 вересня батьки таки відпустили дітей до школи. На урочисту лінійку прийшло 237 учнів: першокласники зробили маленькі кроки в країну знань, вчителі отримали від вдячних учнів ароматні букети квітів. Все, як і зазвичай. Та не зовсім… Не забули протестувальники й про дане напередодні слово тримати все на контролі. Тож через директора школи Анатолія Хельчика передали до районного відділу освіти ультиматум: “Обіцяємо відновити навчання дітей при умові, що начальник відділу освіти РДА зобов’язується до 15 жовтня ц.р. виготовити проектно-кошторисну документацію на будівництво школи. В разі невиконання своїх зобов’язань зі сторони Віктора Пася, діти до школи не підуть”.
Віктор Пась: “Це не ультиматум, а казна-що!”
Сам Віктор Пась наголошує, що не вважає отриманий лист ультиматумом, адже за такий термін зробити проект на школу – нереально. Йому не зрозуміла позиція батьків, так як відділ освіти виконує свої зобов’язання і намагається врегулювати ситуацію. До того ж, як зауважив чиновник, ніхто не сумнівається в потребі будівництва нової школи. Однак ці кроки слід виконувати поступово.
– Батьки поставили мене перед фактом. Комунікація не відбувається. Раніше були домовленості, що з понеділка навчання розпочнеться нормально. Зі свого боку, ще минулої п’ятниці (15 вересня) відділ освіти замовив проектно-кошторисну документацію. Укладено договір із ПП “Творча архітектурна майстерня Балан та Стельмащук” (м. Луцьк). На сьогодні вони вивчають скільки вартуватиме розробка проекту, – коментує Віктор Іванович. – Найбільш оптимістичні терміни появи готового проекту – перше грудня. Плюс ще потрібно пройти експертизу, яка робиться у Києві. Коли все буде завершене, тоді це питання може зрушити з місця… Ніхто ж не говорить, що школа в Стобихівці не потрібна. Але наразі старе приміщення не аварійне і батьки побачили навчальні заклади, де умови набагато гірші. Я за те, що все повинно відбуватися паралельно: будується школа і діти здобувають освіту. А робити заручниками дітей, то негарний приклад. Так може завтра встати піврайону, півобласті.
Як вважає начальник відділу освіти, поки основною проблемою стобихівської школи є те, що в ній не вистачає місця для навчання. Та в цьому громада села не єдина, і подібні незручності змушені терпіти багато населених пунктів району. Тому стобихівцям, на його погляд, варто було б проявити солідарність.
– Ось в Сошичне до восьмої вечора навчаються. Поїдьте у Добре, де діти змушені до 9-години вечора вчитися в дерев’яному приміщенні, в Стобихівці — цегляне. Там фундамент долитий за чорнобильські кошти і процес стоїть. Вони теж можуть завтра виступити з протестом. Але в Доброму батьки розуміють, що в районі не можуть будувати дві-три школи одночасно. Сьогодні в нас по місту є проблема, діти навчаються у дві зміни, але ніхто ж не страйкує!
Звісно, в Стобихівці школа тісна. Десь не відповідає тим державним санітарним нормам. Але навчатися в ній можна. А те, що треба будувати нову школу – це сумнівам навіть не підлягає.
Та поки тривали роботи в Житнівці, Осівці терпіли. У 2018 році здаємо школу в Осівцях, тоді, думаю, постане питання зведення наступної школи. Та хто саме отримає щасливий квиток, я не знаю.
За словами Віктора Івановича, врегулювати питання зведення школи в Стобихівці цілком реально. Проте на даний час відділу освіти і громаді села не вдається досягти взаємопорозуміння.
– Пояснюю їм, що є кроки, які треба пройти. Кажу, люди добрі, діти ідуть в школу, освіта переробляє проектно-кошторисну документацію, потому починаємо їздити до губернатора, голови облради, Констанкевич. Будемо переконувати, що існує проблема, потрібно будувати школу, ось в нас є готовий проект. Це вже буде питання на слуху… Потому, можливо, обласна рада виділить перший мільйон, чи Ірина Мирославівна дасть кошти із фондів для того, щоб розпочати, аби цей об’єкт включити до ДФРР. Так як в Осівцях, розпочали з грошей обласної ради і далі пішло. Батьки ніби розуміють. Та вже наступного дня ультиматум.
Анатолій Хельчик: “Громада побачила переваги, які може отримати від нової школи”
Причини такої “непоступливості” батьківського колективу намагається пояснити директор Стобихівської школи Анатолій Хельчик. Виявляється, все доволі зрозуміло: громада хоче добитися кращих умов навчання для своїх дітей. До прикладу, таких, як у Житнівці, де вже постала сучасна школа.
– Нещодавно ми спільно з керівництвом обласного управління освіти здійснили поїздку районом, оглянули типові сільські школи в Осівцях, Оленине, Соснівці, Житнівці. В Осівцях батьки, директор, вчителі розказували про проблеми свого навчального закладу. Якщо порівнювати з Осівцями, то в нас ситуація краща набагато. Там взагалі стеля на голову заледве не падає. В Оленине навпаки, перспектива, збудували нові класи, те ж саме в Соснівці. А коли в Житнівку наші батьки поїхали, то взагалі були здивовані – там музей. Звісно, що вони чогось подібного прагнуть для своїх дітей. Та все впирається в проектно-кошторисну документацію. Їм про це і в Києві сказали: “Матимете готовий проект, тоді приїжджайте і будемо включати на всіх рівнях питання про будівництво вашої школи”. Логічно, адже без проекту коштів не виділять.
Зважаючи на те, що проектно-кошторисна документація була розроблена ще 2012 року, міркує Анатолій Григорович, більшості проблем можна було уникнути вже давно, якби у свій час відповідальні люди зуміли натиснути на потрібні важелі. Однак це не вдалось здійснити через складну економічну і політичну ситуацію в країні. Освітянин погоджується, що для виготовлення нового проекту потрібно кілька місяців. Але, якщо здійснювати лише коригування його кошторису, з цим проектанти здатні впоратись до 15 жовтня. Цього й вимагають батьки. Як стверджує Анатолій Хельчик, все ж частина вини, що процес затягується, лежить і на самих батьках, адже освіта пропонувала батькам одразу взятися за проект.
– На сьогодні попередній проект дійсний. Лише потрібно відкоригувати його до цін 2017 року. За місяць проектант може виконати таке завдання. Батьки повинні самі вирішити на місці, що їм потрібно. Погодили 19 вересня про зустріч з проектантом, тоді буде відоме остаточне рішення. Звичайно, якщо робити проект з нуля, то це нереально. Та варто зважати на ціни. На сьогодні вартість будівництва зросла втричі. Якщо раніше за проектом школа вартувала 45 мільйонів, то зараз 135 мільйонів. Ніхто не буде будувати за такі гроші. Якщо сума в межах 50 мільйонів, тоді можна про щось говорити, домовлятися.
А поки тривають суперечки, найбільше тішить директора, що в його рідній школі нарешті відновилося повноцінне навчання. Та чи надовго? Покаже час.
P.S. Як стало відомо журналістам 19 вересня, тобто у вівторок, батьки спільно з дирекцією школи та начальником районного відділу освіти побували у Луцьку, де особисто поспілкувалися з виконавцями проектних робіт. Домовлено, що буде здійснюватись коригування проектно-кошторисної документації. Фірма пообіцяла впоратись з цим завданням до наміченої дати, тобто до 15 жовтня. Згодом проектанти відвідають наш район, поспілкуються з керівником відділу освіти Віктором Пасем та оглянуть місце, де має постати нова школа.
Олександр ПРИЙМАК.
Ось для порівняння дві школи. Внизу — сучасна ЗОШ села Житнівка, куди на екскурсію відділ освіти РДА і управління освіти ОДА возили делегацію батьків стобихівських школярів. Тут сьогодні навчається 136 учнів.
А зверху — ЗОШ села Стобихівка. Контраст разючий. Завдання для чиновників: як у цих тісних класних кімнатах розмістити 240 школярів? За кілька років у стобихівській школі знадобиться майже 400 учнівських місць.
