Коли ти носиш зелений мундир, а твоя стихія — природа, то завдань часом стільки ж, як в супергероя, чи навіть більше. Взявся садити дерева – то гектарами, і не інакше. Таким є обов’язок кожного представника однієї з найбільш романтичних професій сучасності – лісівника. Щодень тисячі цих мужніх чоловіків і жінок несуть свою поважну вахту. Вдень та вночі, в мороз і спеку, часом серед дикої природи і без будь-яких вигод цивілізації вони оберігають лісові насадження, з любов’ю плекають їх від маленького саджанця до дорослого дерева.
Про нелегкі будні працівників лісу, про випробування, які доводиться їм долати щодень, та про життя лісової галузі району загалом — у розмові з цікавим співрозмовником, хорошим господарником, фахівцем своєї справи, директором ДП “Камінь-Каширське ЛГ” В’ячеславом Кузьмичем (на фото).
Зроблено немало.
І це тішить
– В’ячеславе Петровичу, зазвичай професійне свято для керівника – не лише вітання та подарунки, а й час своєрідного підбиття підсумків зробленого за рік. Отож, як ведеться сьогодні лісівникам Камінь-Каширщини та чого вдалося досягти?
– Живемо щоденними клопотами, – посміхається співрозмовник. – Виконанням планів, які намічені, платимо податки, зарплати. Садимо ліс, доглядаємо його. Це першочергове наше завдання. Отаким чином працюємо. Ви знаєте, проблеми є: ліси всихають, та й цьогоріч залишились без державного фінансування. Тому надіємось тільки на себе. Самотужки заробляємо гроші, ще й платимо податки. Також нарощуємо потужності. В цьому році встановили нову котельню на заводі, газову термолінію для сушок. Робимо ремонти приміщень: капітально відремонтували контори Клітицького, Пнівненського лісництв. Зробили благоустрій території центральної контори лісгоспу. Заклали хороші розсадники, тож на наступний рік матимо свій посадковий матеріал. Господарство розвивається.
Дуже великі вкладення зроблені в рекреаційні зони. Частина з них відремонтовані, встановлені нові альтанки. До прикладу, на території заказника Озюрко облаштовано кілька нових будиночків. Ми їх залишили і громада користується. Приємно відзначити, що культура людей підвищилась, коли ми до цього підійшли модерново. Вони стали більш бережливіше ставитись до рекреаційних зон. Розуміють, що це сімейний відпочинок, дуже прекрасно.
Короїд — напасть,
з якою непросто боротися
– Як відомо, зі здобутками пліч-о-пліч завжди ідуть втрати. Наразі проблемою №1 для волинських, зокрема і місцевих лісівників, є нашестя верхівкового короїда, котрий знищує величезні площі лісових насаджень. Ситуація насті-льки важлива, що її під особистий контроль взяв сам губернатор Володимир Гунчик. За словами голови ОДА, до кінця 2018 року шкідника буде подолано. Чи реально це зробити в такий короткий термін та які кроки робляться, аби його приборкати?
– Всихання лісів через поширення шкідника-короїда для нас є найбільшою проблемою. Сьогодні Польща, Білорусь, Росія, Литва, Україна перебувають в епіцентрі поширення епідемії короїда. Це біопожежа, яку тяжко зупинити. Добре, що влада різних рівнів сприяє нам у її вирішенні. Зокрема, 12 вересня спільно з губернатором Володимиром Гунчиком було проведено засідання надзвичайної комісії, яка визнала, що це ситуація, котра потребує оперативного втручання. Дійсно, Володимир Петрович взяв її під свій особистий контроль. Подали звернення в Кабмін, аби там відреагували і спростили процедуру рубок. А доки цього не зроблено, ми продовжуємо відставати, і боротися з проблемою стає все важче. Наприклад, сусідня Польща іде на крок попереду короїда, а ми, на жаль, за ним. Коли там, виявивши зараження, за кілька днів ліс вирубують, то в Україні потрібно три місяці, аби отримати дозвіл на рубку. Вся причина у паперовій бюрократичній тяганині, нових санітарних правилах, які не дають нам вчасно відреагувати на це усихання. Проблема шириться і ми фізично не встигаємо. Ще дуже бракує кваліфікованих спеціалістів – лісопатологів, які дали б експертну оцінку, чи доцільно зрізувати конкретне дерево, чи ні. Коли в білоруських лісництвах майже при кожному лісництві є лісопатолог, то ми змушені викликати його аж із Херсона. Якщо держава зверне увагу на проблему більш прискіпливо і змінить правила рубок, то проблему ми зможемо вирішити до наміченого губернатором терміну.
Протести людей дали зворотній результат – епідемія лише розрослася
– Багато хто побоюється, що під шумок вирубується і здоровий ліс. Що Ви можете на це відповісти?
– Траплялось, що навіть перешкоджали лісівникам зді-йснювати вирубку. Але протести дали зворотній результат – епідемія лише розрослася. Побоювання людей не виправдані. Згідно нових санітарних правил ми обов’язково повідомляємо про суцільні санітарні рубки сільські ради, беремо дозвіл. І лише після цього виконуємо роботи. Сама реалізація зрубаної деревини не приносить нам великих дивідендів – це сухостій, який у більшості годиться лише на дрова. Навпаки, лісгосп платить місцевій раді за те, що вирубує ділянку. Але ми змушені іти на такі витрати. Потому звільнені ділянки засаджуємо молодняком, теж придбаним за власний кошт.
Цього року ми засадили свій посадковий матеріал, який використаємо для заліснення звільнених ділянок. Стараємося таким чином здешевити процес, адже раніше закуповували деревця у сусідніх лісництвах.
Населення має зрозуміти, що єдиний ефективний метод побороти нашестя короїда сьогодні – це вирубка зараженого лісу. Є ще токсичний, але тоді людина не зайде в ліс ні грибів позбирати, ні ягід. Більш нічого не придумано у світі. У Білорусі п’ять інститутів працює на потреби лісового господарства, але і там не можуть побороти шкідника. Короїд – шкідник маленький, але дуже небезпечний. Раніше він був другорядний. Але зважаючи на те, що рівень підземних вод впав, сосна ослабла і не може протистояти зараженню. Бо коли дерево здорове, вистачає йому вологи, то воно саме бореться, не пускає короїда.
У людей закрадається сумнів часткової недовіри, мабуть, через те, що ми прийшли, вирізали, а реальних коштів вони не бачать. Хочу вкотре наголосити, що податки сплачуються у бюджети сільських рад. Раніше за законодавством ці кошти ішли на озеленення села, дороги. Зараз відбулись зміни, і гроші залишаються у сільській раді. Мають місце і інші надумані міфи. Ми проводили виїзні семінари з депутатами районної ради, обласними, місцевими депутатами, науковцями. Спільно ми об’їжджали уражені ділянки, села, показували людям наслідки поширення короїда, розказували, що уражений короїдом ліс мертвий. Тому мусово вирізати, щоб насадити свіжий ліс, аби не порушувати екосистему. Через 4-5 років він дасть стільки кисню, як дорослі дерева. У нашому лісгоспі 43 тисячі гектарів лісу. З них на даний час сохне 20 тисяч гектарів. І що ми маємо, склавши руки, спостерігати, поки сухі дерева згниють на пнях? Чи все-таки діяти і через кілька років на вирубаних ділянках знову зазеленіють молоді насадження.
Сучасні технології — на службі лісівників
– А як в нас справи із протидією лісокрадіям? Лісівники здатні дати їм ефективну, а головне оперативну відсіч, чи проблемні місця все ж залишаються?
– Звісно, що можемо і даємо відповідь порушникам. З початку 2017 року працівниками держлісгоспу зафіксовано 50 випадків незаконної порубки дерев (сума завданих збитків сягає більше 107 тисяч гривень). Винні особи притягнуті до відповідальності, накладені штрафи, частина справ направлена до суду. На сьогодні автомобільний парк лісової охорони оновлений двома транспортними засобами: Renault Duster (Рено Дастер) і Нива. Мобільні групи здійснюють щоденне патрулювання території району, навіть у вихідні дні. Кожен маршрут фіксується GPRS-навігаторами. Минулого року організоване відеоспостереження в Добренському лісництві, цьогоріч подібні пристрої встановлені й на оглядовій вишці Великообзирського лісництва. В даний час вся територія лісгоспу контролюється з вишок камерами, загалом вісім точок, що дає нам змогу охопити повністю наші масиви. Ми можемо моніторити ситуацію в реальному часі, до прикладу, якщо десь трапилась пожежа. А на близькій відстані, навіть віддалено виявляти факти лісокрадіжок.
Щоденно інформація збирається камерами і надходить у центр до Каменя-Каширського, а вже працівники моніторингового центру аналізують її за монітором персонального комп’ютера. Це зручно, легко, а головне пришвидшує виявлення будь-яких надзвичайних ситуацій.
Скажу відверто, нововведення вже продемонстрували свою ефективність, адже відпала потреба щоразу забиратися на вишку для контролю території. Відразу на екрані ми можемо за азимутами (вказівниками) з великою точністю визначити, де трапилась пожежа. Звісно, це дає змогу оперативно реагувати на подію, відправляти пожежні автомобілі. До слова, маємо на господарстві шість пожежних авто.
У ситуації з лісокрадіями сучасні технології теж результативні, дозволяють збільшити якість виявлення фактів незаконного вирубування лісу. Дійсно, ліс продовжують красти, але не так масово, як це було раніше. Люди все ж бояться, що їх тримають під контролем. Всі хочуть працювати в законному руслі, розуміють, що сховатися тяжко. Якщо ми не справляємось своїми силами, то залучаємо на підмогу правоохоронців, робимо спільні рейди. Це сприяє більш швидкому реагуванню.
Де є лісництво, там має бути і школа лісової освіти
– В’ячеславе Петровичу, приємно відмітити позитивні напрацювання лісових господарств у плані навчання підростаючого покоління: в районі створюються пришкільні лісництва, відбуваються семінари, екологічні акції з посадки дерев, тощо. Розумію, що це корисно для дітей в плані особистісного становлення. Адже таким чином ви виховуєте нові кадри, котрі в мабутньому, можливо, поповнять ряди великої родини працівників лісу. Розкажіть більш детально про даний напрямок.
– В нас є три підшефних шкільних лісництва: Нуйнівське, Підцир’ївське і Добренське. Учні щоразу беруть участь у різних екологічних конкурсах, створюють малюнки на лісові теми, проекти. Зокрема, дівчинка із села Нуйно Наталія Мосійчук зайняла друге місце в області зі своїм проектом озеленення території поблизу місцевої церкви, який ми фінансуватимемо. Немало-небагато – 10 тисяч гривень. І що важливо – це стимул для дитини. Бо ідея, яку вона плекала, тепер стане реальністю і її бачитиме все село.
А ось минулого року взагалі Добренське шкільне лісництво зайняло перше місце в області і друге в Україні. Вагомий результат, особливо для молодого лісництва. Та такі здобутки були б неможливі без самої громади, яка активно долучається до наших ініціатив. Допомагають і педагогічні колективи школи, дирекція, котрі відводять години для спеціалізованих уроків екології.
Також школярі залучаються до посадки дерев. З одного боку для них це відпочинок, а з іншого – причина пишатися собою, адже діти роблять важливу і потрібну для держави справу. Хто знає, може через десятки років, подорослішавши, ті приведуть до створеного власними руками красеню-лісу вже своїх нащадків.
Нещодавно зробили реконструкцію лісництва в Клітицьку і відразу при ньому організували школу. Чекаємо, що зовсім скоро суди попрямують перші діти. Наступного року будемо робити реконструкцію Карпилівського лісництва, і теж закладемо класи та пасіку. Далі плануємо втілити даний проект у Пнівному. Наша мета: де є лісництво, там має бути і школа лісової освіти. Але в ній не викладатиметься просто теорія. Школярів знайомитимуть із справжнім життям лісівника, його професією. Коли дитина дає життя новому деревцю, то вона не буде нищити ліс. Це перспективний план, який ми намагатимемося активно розвивати.
– І наостанок питання трішки особисте. Як та де відзначатиме професійне свято головний лісівник району?
– Сам керівник не буде, – весело відповідає В’ячеслав Кузьмич, — а з колективом. Прозвітуємо про зроблене, відзначимо кращих працівників, проведемо концерт. Буде весело!
Лісові премудрості
дізнавався
Олександр Приймак,
фото автора.
