Ось уже впродовж понад двадцять років кожного 12 липня жителі велелюдної пнівненської громади полишають всі свої звичні справи та гуртуються у місцевому парку, аби гарно відпочити, поспівати пісень, а ще випробувати сили у різноманітних народних забавах.
Не став винятком і нинішній рік. Цього разу зазвичай тихе Пнівне знову перетворилося на величезний розважальний майданчик. Щось неймовірне відбувалося на його вулицях, а особливо біля місцевого будинку культури. Пішоходи, велосипедисти, візники на конях і автомобілісти, – все злилося в якийсь багатоголосий вулик людей, котрі завітали сюди із сусідніх сіл Волиця, Фаринки, Городок, Соснівка, Винімок. Воно й не дивно, адже не щодня тут відбувається подібне дійство. День села — раз у рік.
І ось урочиста мить… Ведучі виходять на імпровізовану сцену. Концерт розпочався. Під вітальні оплески загалу звучить вальс “Ранок” у виконанні шкільного духового оркестру. Цікаво, що майже усі його учасники – дівчата. Грають натхненно, напрочуд професійно. Навіть не скажеш, що цей колектив сформувався лише рік тому.
А далі “зал” просто вибухає, коли до мікрофону підходять усміхнені жіночки у вишиванках із фольклорного гурту “Фаринчанка”. Лише зачувши перші мелодії популярної пісні “Гуляй, село”, ноги самі просяться в танок. Учасниці ж не вгавають і виплескують на присутніх нову порцію жартів, лірики, заворожують співом вже направду народних композицій: “А у нашому селі”, “Ой, у лузі, при дорозі”, “Вечірні зорі”.
Вже зо два десятиліття цей “воєнний” колектив, як величає “фаринчанок” директор будинку культури села Пнівне Володимир Фарина, тішить публіку своїм вокальним талантом. Та й загалом цей край багатий талантами. В цьому гості могли переконатися особисто, щойно наблизившись до епіцентру святкування.
Посеред парку пнівненчанка Анастасія Приходько декламує вірш “Моє рідне село”. Потому ще й грає на бандурі, яку, до речі, освоїла самотужки. Тут же можна було переглянути виставку робіт художниці Наталії Ярошик, а ще отримати від майстрині на згадку власноруч виконаний на тілі “замовника” креативний боді-малюнок. Відбою від охочих не було аж до пізньої ночі; хтось просив зобразити йому тризуб чи український прапор, інші – рослинні орнаменти, тощо.
Ну, звісно ж, не могли ми оминути увагою і тематичну експозицію “Своє коріння плекаємо й бережемо”, яку організували працівники бібліотеки. Окрім літератури про техніку вишивки, створення оберегів тут були представлені саморобні ляльки-мотанки, писанки-крашанки, що їх виготовила тутешня дітвора. До слова, з року в рік бібліотекарі намагаються додати щось нове до святкування. Минулого року вони пропонували селянам залишити свої побажання на “дереві бажань”, а цього разу провели вікторину для малечі, де ті відгадували цікаві загадки і вирішували складні головоломки.
– У нас вже стало доброю традицією відзначати “День села” у Пнівне 12 липня на свято Апостолів Петра і Павла. Якось двадцять років тому вирішили, і все. Тепер не дай Бог не проведеш, то буде халепа. Селяни з нетерпінням чекають цього дня, запитують, що плануємо. Як ви бачите, сьогодні тут доволі велелюдно. Мені дуже приємно, що люди задоволені, – розповідає Володимир Фарина. – Робили все своїми силами. Для дорослих організували спортивні змагання, на яких наші міцні чоловіки перетягували канати, піднімали гирі, а ще мірялися силою у дисципліні амрестлінг. Так, найсильнішим у армрестлінгу виявився Микола Поліщук. Що ж до перетягування канату, то тут цьогоріч не було рівних команді із Пнівного. А наш земляк Іван Швайко завоював перше місце у підніманні гирі, він 32 рази підняв два снаряди по 16 кілограмів.
Як розповідає Володимир Михайлович, не забули і про найменших. Для дітей теж вигадали кілька розваг. Зокрема, запросили із селища Ратне атракціони, батути. Розташували їх поряд з парком, аби дітлахи могли послухати концерт і водночас вдосталь позабавлятися.
Та найбільші пристрасті цього дня вирували під час народних забав. Тут вам і п’ятиметровий стовп із подарунками, на котрий під підбадьорливі вигуки та сміх загалу карабкалися усі: від молоді — до старших чоловіків. У підсумку першим підкорив вершину Василь Ковальчук. Місцеві називають чоловіка “людина-кіт”. Кажуть, що він за кілька секунд легко вибирається на будь-яку опору. Правда чи ні, хто зна. Повіримо на слово селянам. А ще тут і “підступні” молодички, які виловлювали хлопців на яблука, підвішені до рибальської волосіні. Провели для присутніх і розіграш святкової лотереї.
До пізньої ночі люди просто неба забавлялися біля лісу під співи й танці своїх талановитих односельчан. Хотілося, щоб ця чудова концертна програма тривала і далі, але, на жаль, все має своє завершення.
Ось на сцену вийшов вокаліст Олександр Багнюк, під акомпанемент Володимира Фарини він заспівав пісню на вірш пнівненського поета і гумориста Семена Дроздика “Я серцем до тебе приріс”, що стала вже справжнім гімном села… Хвилина тиші, а далі кожен присутній повторював за виконавцем куплет за куплетом. Усе це нагадувало своєрідний співочий флеш-моб, який об’єднав усю громаду. І як велично звучали наостанок слова “Шануймо, ми, друже, той край, де нас мама родила. Бо наше коріння врослося отут на весь вік. І ніколи щоб наша любов не міліла, хай квітне воно і живе, процвіта з року в рік”, мовлені сотнями рідних голосів.
По завершенню дійства для молоді провели дискотеку, з останнім акордом якої Пнівне знову вгамувалося і після втоми поринуло у глибокий сон…
Олександр ПРИЙМАК,
село Пнівне.
