Роль релігії у різні часи життя українського народу була неоднаковою, власне, як і її вплив на формування свідомості та культури. Ще не так давно, за часів радянської влади, церкви масово руйнували, а релігійне вчення називали “опіумом для народу”. Школярам, вчителям, партійним діячам заборонялося ходити до храмів, у вишах викладався атеїзм. Таким чином формувалося суспільство “безбожників”. Хоча і в ті часи таємно хрестили новонароджених — навіть партійні чиновники, вінчалися та відправляли інші релігійні обряди.
Сьогодні діє Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”, за яким людина сама вільно обирає, до якої церкви ходити, яку релігію сповідувати або не визнавати жодної. Але, як виявилося, в реальному житті все не так просто. Адже не всі ще у нашому суспільстві засвоїли, що таке громадянське суспільство, толерантність та повага до почуттів віруючих інших конфесій. Певно причина криється у тому ж радянському вихованні, яке довгі роки втовкмачувало нетерпиме ставлення до віруючих.
Натомість у сучасних країнах Західної Європи міжконфесійні конфлікти спалахують дуже рідко. Там ще з часів Середньовіччя добре усвідомили, до чого можуть призвести розбіжності на релігійному ґрунті. Правильно, бо там віками вбивали один одного католики із протестантами. Крові через релігійні протистояння пролилося стільки, що нею можна було ріки наповнити. На жаль, наші люди ще не вивчили гіркого досвіду минулого Старої Європи. Тому й дозволяють собі різного роду релігійні суперечки, не розуміючи, до чого вони можуть призвести.
Ось минулої неділі віряни зі священиком Анатолієм Литвином з села Грудки і віруючі церкви ЄХБ “прославилися” на всю Україну. В мережі Інтернет на популярному відеохостингу YouTube, що надає послуги розміщення відеоматеріалів, можна переглянути відеоролики, як вони сперечаються між собою (Євангельські Християни Баптисти кількох церков району прибули до місцевого озера Ольблє, щоб провести священнодію водного хрещення). У той день відразу чотири євангельські церкви — з Камінь-Каширська, Осівців, Раків-Лісу та Бузак — збиралися провести спільний захід на березі водойми з боку Грудківської сільської ради. Не так давно громада цього села подбала, щоб озеро набуло пристойного вигляду, за людські кошти тут були встановлені бесідки, дитячі спортивні тренажери, запущено рибу та прибрано територію.
Саме це місце і облюбували віруючі баптистських церков, розмістивши машину з музичним озвученням, та стали прославляти ім’я Господнє, готуючись до обряду. Однак урочисту мить події обірвав прихід на це місце місцевого православного священика Анатолія Литвина. Батюшка прийшов на чолі групи мирян із хресним ходом. Зав’язалася словесна суперечка, суть якої у більшості зводилася до того, що, мовляв, хто вам дав право на цьому місці проводити свої служіння…
— Оскільки я є настоятелем місцевого храму, а ваша громада не зареєстрована у нашому селі, то ми із жителями проти того, щоб ви проводили будь-які свої релігійні обряди у нас. Хочете купатися, то купайтеся. Але не провокуйте жителів, не проводьте свої релігійні дійства. Адже ви не маєте дозволу на це від громади, — наголосив отець Анатолій.
За деякий час сюди прибув і голова Грудківської сільської ради Іван Іщик та підтвердив слова священика села.
— Ніякої згоди на проведення зібрання на озері я не давав. Ви зрозумійте, мене обрала громада, перед якою я відповідаю. Якщо люди нашого села проти, то як я можу йти проти їх волі, — підсумував голова сільради, звертаючись до приїжджих гостей.
Не так часто можна побачити таку безпорадність сільського голови, але для Івана Васильовича це перше головування, і його навіть стало по-людськи шкода.
Тривалий час пастирі церков та віруючі ЄХБ пробували вмовити священика та представників його пастви дати дозвіл провести на озері обряд. Однак православні учасники хресної ходи правили своє: “Тут щороку хреста купаємо, а вони хочуть осквернити! Якщо в бочку плюнути, вже ти води з неї не будеш пити! Ми боїмося, що після них оскверниться озеро, і потім будуть люди топитися, я боятимуся купатися після них!”
— Але ми маємо всі погоджувальні документи від влади району. Перешкоджаючи нам, ви порушуєте закон. Президент підписав указ, згідно з яким в рамках святкування річниці Реформації протестантські церкви вільні проводити свої зібрання, — мовив один із представників ЄХБ.
— Їдьте собі з Богом і проводьте зібрання там, де зареєстрована ваша громада, — відказав йому отець Анатолій.
Депутат Камінь-Каширської міської ради та член братерської ради міської церкви ЄХБ Ростислав Кот почав пояснювати священику, що так негоже говорити, адже всі ми жителі одного району. Жителі міста, каже він, радо приймають у себе всіх мешканців сіл.
— Багато жителів Грудків працюють у Камені-Каширському. Хіба хтось хоча б раз боронив їм приїздити в місто? Певно ж ні! — зауважив Ростислав Кот.
У 1996-му він і сам приймав хрещення в цьому ж озері, а цьогоріч хрестився його син. Певно найважче у цій ситуації було молодим хлопцям і дівчатам, які з нетерпінням очікували прийняти хрещення. Вони були одягнені у легенький одяг білого кольору, а на вулиці час від часу моросив холодний дощик.
— Бог вчить любити ближнього, всі ми християни однієї віри. Це священик налаштовує людей проти нас. Але ми не тримаємо на нього образи, — сказав пресвітер Камінь-Каширської церкви ЄХБ Анатолій Калюх.
— Це не батюшки ініціатива, він не причетний! Це ми змусили його прийти до озера, — почав вигукувати хтось із православної хресної ходи.
До речі, наступного дня представники православної громади села Грудки принесли в редакцію “Полісся” свого листа, в якому підтвердили, що саме через наполягання громади отець Анатолій пішов з ними. “Оскільки всі ми, православні, проводимо щорічно на озері чин освячення води, то наш священнослужитель не мав вибору і підкорився волі громади. Ми дуже обурені поведінкою представників ЄХБ, які без дозволу, не поцікавившись думкою жителів села, приїхали в село…. Це ображає наші релігійні почуття і ми просимо допомогти їх відстояти”, — написали грудківчани у листі. Загалом його засвідчили своїми підписами триста чоловік.
Добрих півтори години селяни дискутували з віруючими ЄХБ, один одному кожен хотів донести свою правоту. Добре, що хоч до силового протистояння, не дійшло. В цьому свою певну позитивну роль зіграли й поліцейські Камінь-Каширського відділу, які слідкували за порядком. Вони зайняли нейтральну сторону і стежили лише, щоб не дійшло до бійки. Правда, і в їхню адресу посипалися докори від представників ЄХБ начебто за бездіяльність.
— А що ви від нас хочете, ви пропонуєте нам йти і силою розігнати учасників хресної ходи, — відказав один із патрульних у відповідь на звинувачення, що правоохоронці нічого не роблять. — Ніякого силового протистояння ми не допустимо.
Нарешті до отця Анатолія, який разом із пресвітерами відлучився від загального гурту (вони намагалися з’ясувати хто ж спровокував цей конфлікт), зателефонували на мобільний. Поговоривши, батюшка поспішив до озера з відеречком свяченої води. Окропивши водойму і присутніх біля неї, отець пішов з парафіянами. А віруючі ЄХБ продовжили обряд водного хрещення, правда під церковні співи прихожан храму Святого Архістратига Михаїла УПЦ, які повернулися за деякий час сюди знову.
Молоді дівчата та парубки у білому заходили в озеро та по черзі підходили до своїх служителів, які занурювали їх у водяну купель. А з прохолодної води вони виходили усміхнені та по-справжньому задоволені, що їм нарешті таки дозволили охреститися. Хочеться вірити, що у своїх юних душах ці молоді люди не затаять злоби. Та й усі учасники цієї події знайдуть сили у серцях простити один одного. Адже так у Святому Письмі вчить чинити щодо ближнього свого наш Господь.
Олесь Федорович,
фото автора. с. Грудки.
