Земля – багатство народу, а тому володіти нею має кожен із нас. Однак реальність виявляється зовсім іншою – сьогодні українцям дуже складно набути право власності на землю, а тим паче згодом її продати, особливо землі сільськогосподарського призначення. Причина у мораторії, тобто забороні на її продаж, що ось уже більше десятиліття діє в нашій країні. Тож цілком логічно, що останніми роками все частіше піднімається питання про скасування цієї норми, котра, на думку провідних вітчизняних та світових експертів, лише сповільнює економічний розвиток України. Зокрема, таку вимогу перед нашим урядом ставлять і головні кредитори – Міжнародний валютний фонд (МВФ). До кінця 2017-го року українські депутати мають розробити та прийняти спеціальний законопроект, який повинен лібералізувати і повністю легалізувати ринок землі, надавши право кожному громадянинові розпоряджатися землею на власний розсуд. Звучить непогано, однак багато хто побоюється, що під гарною обгорткою прихована справжня катастрофа, адже після скасування усіх обмежень цілком можливо, що територію України просто розпродадуть за борги. Ми спробували перевірити дане твердження та з’ясувати, які переваги і недоліки принесе для нашої держави відміна мораторію.
Переваги
Погодьтеся, якось абсурдно виглядає ситуація, коли, законно отримавши клапоть поля, селянин чи фермер фактично назавжди залишаються прикутими до нього, бо розроблених державою механізмів, які б дозволили реалізувати свою земельну ділянку іншому власнику, практично не існує. А ті кілька обхідних шляхів, що на даний час використовуються, як і у випадку з автомобілями на іноземних номерах, не дають жодних гарантій, що ви чи ваш сусід у підсумку не залишитесь “з носом”.
Давайте повернемося до витоків проблеми. Епопея із мораторієм на продаж земель сільськогосподарського призначення розпочалась одразу після проголошення Незалежності.
Ще за нормами Земельного кодексу України від 1992 року передбачалося, що протягом шести років буде діяти заборона на відчуження приватизованих земельних ділянок. Згодом, у 2002 році її “осучаснили” відповідно до прийнятого напередодні нового Земельного кодексу.
Вважалося, що такий крок є тимчасовим і покликаний захистити економіку України та дозволить усім гравцям ринку землі призвичаїтись до змін.
Правда, через три роки мораторій мали відмінити, однак законодавці про це якось забули. А вже у грудні 2012 року набув чинності Закон “Про внесення змін до Земельного кодексу України”, який продовжив мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2016 року. Згодом його знову переглянули, і тепер заборона діє до 1 січня 2018 року.
Протягом усіх цих років не вщухає дискусія щодо доцільності такого рішення. З одного боку експерти називають мораторій дійсно дієвим механізмом, який дозволив після ліквідації колгоспів зосередити у руках значної частини українців трохи більше 29 мільйонів гектарів угідь. З іншого – вказують, що сьогодні це призвело до закостеніння ринку, перехід його у тінь. Адже, надавши людям землю, їх одразу ж обмежили у правах нею володіти. Тобто, якщо власник поля (паю) хоче продати його чи придбати інший, то через заборону зробити це законно він не може. Напівлегально, використовуючи шпарини у законодавстві, землю, звісно, реалізовують. Скажімо, її можна передати комусь у спадок, здати в оренду, чи виписати довіреність на право власності. Але для продавця і покупця землі ці схеми нагадують радше лотерею, бо в кінцевому випадку кожен із них може запросто залишитись як без грошей, так і без паю.
Для України дія мораторію вже стала причиною недоотримання до державного бюджету щорічно сотень мільйонів гривень, запустіння полів, які власники не хочуть, або не можуть обробляти через різні причини, перехід великої кількості сільгоспугідь до рук офшорних компаній, що не поспішають сплачувати податки на території нашої держави, збідніння тутешнього населення, особливо із сільських територій.
Тож відміна такої неоднозначної норми, за оптимістичного сценарію, дозволить повернути незаконно відчужені землі у власність держави, залучити сюди інвесторів і їх капітали, підвищити вартість української землі відповідно до світових цін, а для простих українців – заробляти на її продажі.
Виграють від цього і сільгоспвиробники, адже зможуть підшуковувати собі кращі землі, за вигідними цінами. Для ринку – це підвищення якості кінцевої продукції, зниження її собівартості, відповідно і зменшення цін на споживчому ринку.
Недоліки
Частина економістів, політиків і просто громадських активістів називає можливість відміни мораторію вже у 2017 році поспішною. За їх словами, на сьогодні вітчизняний земельний ринок не готовий до таких кардинальних змін. Так, як основний аргумент вони вказують те, що досі не завершений процес формування Державного земельного кадастру. Відповідно в майбутньому виникатиме безліч суперечностей у визначенні власників земельних ділянок, а це не те, на що очікують інвестори, які звикли до прозорої гри.
Ще одне побоювання, що у разі відкриття ринку землі її одразу скуплять західні корпорації чи місцеві олігархи, у яких є для цього ресурси і давно налагоджені зв’язки. Українським фермерам – одноосібниками, що десятиліттями виживають лише за рахунок власного ентузіазму, годі з ними тягатися, адже останні, у своїй більшості, користуються орендованими наділами та не мають достатньо вільних коштів, щоб викупити їх у власників.
Відповідно відбудеться монополізація ринку, коли один чи група великих гравців диктуватимуть ціни на землю для решти. Не виключено, що витягнувши із українських земель усі соки, ті залишать нам сплюндровані, схожі на пустелю неугіддя.
Скасування обмежень розв’яже руки різного роду спекулянтам і перекупникам, які зароблятимуть на перепродажі землі, поступово підвищуючи її вартість, що ми маємо на разі із курсом долара. У підсумку це призведе до ще більшого зубожіння сільського населення, яке з власної волі, чи з примусу, продавши свої землі, залишиться без основного джерела прибутку і змушене буде шукати підзаробітку деінде.
На жаль, поки в Україні не існує спільного бачення, як захистити усіх гравців земельного ринку від впливу таких негативних факторів, неможливо досягти ефективного економічного розвитку нашої держави.
А що думають про це камінь-каширці?
Про те, чи варто скасовувати в Україні мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення та які позитиви і негативи це принесе громадянам, ми запитали також у районних експертів, землевласників, представників місцевої інтелігенції. І ось що вони нам відповіли.
Іван Мартинюк – начальник відділу агропромислового розвитку та інвестицій райдержадміністрації:
— Скасування мораторію ще не на часі. Суспільство треба підготувати до цього кроку. Пояснити людям всі його переваги і недоліки. На мій погляд, земля має бути у руках держави, а вже вона повинна вирішувати кому її виділяти, а кому ні. Цей процес обов’язково слід прописати на законодавчому рівні, аби нівелювати жодні спекуляції на цю тему. Інакше землю скуплять ті, хто має більше грошей.
Віталій Нестерук – громадський активіст, керівник районної спілки Всеукраїнського об’єднання ветеранів:
— Я категорично проти скасування мораторію. Земля – основне, що залишилося в нашого народу. Якщо це зробити, то ми підемо по світу з простягнутою рукою, як жебраки. Вважаю, що власником землі має бути держава. До прикладу, в США саме держава викупляє землю у свого населення, бо вона є національним багатством і продавати будь-кому свої території – це абсурд. А всі обіцянки про економічне зростання, прихід інвесторів — замилювання очей.
Влада вже відкрито оголошує про намір виставити на продаж сільгоспугіддя. Треба негайно зупинити цей злочинний намір, бо на кону не просто земля, на кону наша з вами Батьківщина.
Що чекає на український народ, коли чиясь гаряча голова раптом поставить свій підпис під указом про вільну купівлю-продаж української землі?
Отоді вже точно свої та “забугорні” товстосуми, мов ті круки, позлітаються шматувати її, нашу годувальницю, а потім обнесуть “прихватизовані” наділи колючим дротом і виставлять охорону. І простому смертному боронь Боже буде хоч кроком ступити на свою, але вже чужу земельку.
На мою думку, політику, економіку, соціальну сферу – словом всю країну вища державна влада перетворила на власний бізнес і викачує з неї прибутки. Їй не потрібні села, люди, школи, лікарні… Ні, хай буде пустка і земля, – цього достатньо для суперприбутків! Але це – шлях у глухий кут.
Наприклад, Бразилія і Аргентина спочатку “підчисту” розпродували свої землі, а потім змушені були повертати їх у власність фермерів, аби розвивати сільське господарство і годувати народ. Чи не те саме чекає на Україну через кілька років? Тому потрібно наполягати на прийнятті законів, що заборонять продаж української землі.
Василь Демидюк – фермер, село Брониця:
— Тут є як свої плюси, так і мінуси. Позитивом скасування заборони на продаж сільгоспземель стане для тих, хто у селі доживає свого віку. Для них ті копійки потрібні. Можна зрозуміти цих людей, які, володіючи землею стільки років, не можуть її продати. Серед мінусів — те, що з відкриттям ринку землю одразу ж скуплять ділки, підіймуть ціни і простій людині вона стане недосяжна. Якщо буде забезпечене державне кредитування, тоді вже можна буде говорити про переваги від відміни мораторію.
Степан Жданюк – фермер, село Брониця:
— Відміняти мораторій сьогодні недоцільно, адже люди залишаться і без землі, і без грошей. У нас у сільській раді середній пай на людину складає майже 2 гектари. Скажіть, який розумний власник погодиться продавати його за безцінь? Свою землю продавати я точно не планую. Якщо буде створений державний банк землі, куди її можна буде за конкурентними цінами продати, а при бажанні знову викупити, то це інша справа. А так, при цій владі, коли ринок не врегульований законодавчо, віддавати її кому-небудь не можна.
Олександр Приймак.
