Близько восьми тисяч гривень в місяць пропонує держава сім’ям, котрі готові взяти на певний період опіку над дітьми, які потрапили у складні життєві обставини.
Кожен з нас погодиться, що притулки та інтернати – не найкраще місце для дітей. Тож, як альтернативу прийомним сім’ям та дитячим будинкам сімейного типу, минулого року в Україні вирішили запровадити таке новаторство, як патронатна родина. Отже, що це таке та хто може бути кандидатом у патронатні батьки? Про це поговоримо сьогодні із директором центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Анатолієм Філюком.
—Дійсно, притулки та інтернати — не завжди оптимальний варіант у випадках вирішення проблем, пов’язаних із перебуванням дітей у сім’ях, що потрапили у складні життєві обставини. Та донедавна, крім прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, альтернатив у дитини, яка опинилася без батьківської опіки, не було, — розповідає Анатолій Миколайович. — Відтак в Україні вирішили ввести в практику патронатні родини. Це поняття для нас є дещо новим, але у багатьох країнах Європи та в США патронатні родини є свого роду підготовкою дитини перед тим, як її візьмуть у прийомну сім’ю чи всиновлять.
— Тобто патронатні батьки — це люди, які беруть дітей на виховання лише на деякий час?
— Так, патронатна родина – це тимчасовий догляд дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Коли виникає необхідність забрати дитину із сім’ї, то її не відправляють одразу у притулок, де таких знедолених багато, а в родину. Таким чином вона переживає менший стрес, її легше реабілітувати.
— Тимчасово — це на скільки?
— На період від 3 до 6 місяців. Поки дитина там у теплі й безпеці, соціальні працівники будуть працювати з її рідною родиною. Наприклад, якщо треба привести помешкання до ладу, якщо потрібно – допомагають з працевлаштуванням, працюють із залежними, якщо є бажання батьків змінитися. Коли сім’я вийшла з проблемної ситуації, тоді дитина повертається у родину. Якщо не вдається досягнути позитивного результату, то далі йдеться про влаштування у прийомні родини, усиновлення.
— Чи будь-яка родина може стати патронатною?
— Ні. Тут діє обмеження у вікові: від 35 до 60 років (для жінки) та від 35 до 65 років (для чоловіків), які перебувають у зареєстрованому шлюбі. Окрім того подружжя має проживати на спільній житловій площі і мати позитивний досвід виховання дітей. Окрім того хтось із подружжя виконання обов’язків патронатного вихователя не повинен поєднувати з іншою трудовою діяльністю. Звичайно, ті, хто виявляє бажання стати патронатною сім’єю, повинні пройти курси спеціальної підготовки.
— До речі, а чи є в районі вже такі патронатні сім’ї?
— На жаль, поки що немає.
— Якимось чином заоохочується таке «тимчасове виховання та догляд» дітей, які потрапили у складні життєві обставини?
— Так. Держава заохочує коштами створювати сім’ї патронатного виховання. На кожну дитину, яка перебуває на вихованні в родині, платиться два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку на місяць. Соціальна допомога використовується патронатним вихователем у повному обсязі для забезпечення повноцінного харчування, виховання, навчання та розвитку дитини відповідно до її потреб.
Окремо патронатний вихователь, якщо є діти на вихованні, за свою роботу щомісячно отримуватиме п’ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб на місяць, а в період між влаштуванням дітей – півтори мінімальні заробітні плати.
Тому хочеться наголосити для жителів району, якщо хтось виявить бажання спробувати себе у ролі патронатних батьків, нехай звертаються до Камінь-Каширського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою: м. Камінь-Каширський, вул. Шевченка, 10, тел: 2-39-09 та служби у справах дітей Камінь-Каширської РДА: м.Камінь-Каширський, вул. Воля, 2, тел. 2-26-26.
Тетяна ПРИХОДЬКО.
