Суть журналістики, її завдання та покликання намагаються збагнути ще зі шкільної парти майбутні журналісти на звичайних заняттях у прес-клубах міських шкіл Каменя-Каширського. Свої знання та вміння учні демонструють та випробовують на спеціальних журналістських турнірах. І на них вони вчаться не лише орієнтуватися у важливих темах, що підказує сьогодення, а й формувати свою думку, виступати перед аудиторією, вести дискусію, відстоювати свою точку зору. Вихованці Камінь-Каширського НВК №2 вже не перший рік беруть участь у таких турнірах і їх наставники вважають, що це дає дітям можливість всебічно розвиватися. Слід зазначити, що рівень підготовки наших юних журналістів досить таки непоганий. Цьогоріч учениця 9 класу НВК №2 Катерина Василенко була членом збірної команди Волині, яка виступала на Всеукраїнському турнірі юних журналістів (ТЮЖ). Сьогодні ми поспілкувалися із Катею про ці змагання та про те, якою бачать журналістику майбутні акули пера.
— ТЮЖ вже 13-й рік поспіль проходить у місті Суми, де його і заснували. Профільні дисципліни турніру — українська мова та література. Участь у ньому беруть учні 9-11 класів, – розпочала розмову наша юна колега. — Основна мета ТЮЖу — навчити школярів висловлювати свою думку з приводу різних журналістських питань, вміти відстояти свою позицію і переконати у її правильності всіх інших. Фактично, турнір побудований на суцільній полеміці, що і робить його унікальним. Його можна поділити на дві частини: власне турнірні бої, де бере участь основна частина команди (3-5 людей), і творчий конкурс, який не є обов’язковим і проходить автономно для окремих представників команд. У березні відбуваються обласні та міські конкурси, а в квітні — завершальний етап. Цьогоріч на Всеукраїнський турнір приїхало 23 команди із різних куточків нашої держави — рекордна кількість за всі роки. Серед них було 9 харківських, 4 команди із Сумської області, дві команди із Луганської, команда міста Краматорськ, міста Львів та міста Миргород, а також представники Житомирської, Хмельницької, Черкаської, і, звичайно, Волинської областей. Наша команда називалася «Четверта влада».
Турнірні бої тривали із 19 по 23 квітня на базі Сумської гімназії №1, яка вже давно гостинно приймає цей захід. У перший день відбулося відкриття, жеребкування капітанів та представлення всіх команд. Наступні два дні — відбіркові раунди чвертьфіналу, де “Четверта влада” здобула 4 абсолютних перемоги і виборола перше місце в рейтингу. У півфіналі, змагаючись з іншими 15 командами, які перетнули відбірковий поріг, ми підтвердили свою першість. Ввечері, напередодні фіналу, ми отримали 5 нових завдань, на підготовку яких у нас була лише одна ніч. Звісно, неважко здогадатись, що ми витратили її на написання доповідей та опрацювання теорії, адже суперники у нас були серйозні. Зрештою, 23 квітня найкращі юні журналісти України зустрілися у вирішальному бою, де Волинь (вже вчетверте за 8 років участі) здобула блискучу перемогу.
— Катю, наскільки серйозними були суперники та важкими завдання?
— Змагання були цікаві, але зовсім непрості та дуже різнопланові: від традиційних “хвороб моральності українських медіа” джинси та плагіату — до нових відгалужень журналістики, стрімінгу та блогерства. Ми з’ясовували, як боротися з фейками та як правильно проводити журналістське розслідування, як використовувати метод маски. Були і практичні завдання: провести бліц-опитування в залі турніру, зробити фоторепортаж та креативний відеоанонс фінальної гри, скласти перспективний план тем для радіопрограми. Ми розбирали усі тонкощі військової журналістики, роботи медійників у зоні АТО та на мітингах. Особливо цікавими стали завдання фіналу: створити фейкову новину про “Євробачення”; провести ток-шоу в прямому ефірі; розповісти про інтерв’ю з видатною українською особою та питання, які будуть ставитися; відкрити для себе царину ігрової журналістики та уявити себе на місці топ-менеджера газети, яка переживає кризу.
Варто сказати, що всі питання були надзвичайно обширними. Нам доводилося розглядати теоретичні аспекти, законодавчу базу, шукати приклади, ознайомлюватися із коментарями журналістів та окремими працями, переглядати репортажі та читати різноманітні матеріали, поринати у світ статистики і цифр. Цікаво, що сам турнір не обмежується однією журналістикою: це правознавство, історія, політика та багато інших дисциплін. В результаті клопіткої праці і тривалої підготовки ми отримали величезний досвід, захоплюючу полеміку і багато нових знань.
Зауважу, що багато уваги приділялось тактиці та концепції гри. Більше того, ми виступали без жодних паперових носіїв, а втримати у голові 15 доповідей, кожна з яких займала 2-3 сторінки А4, було нелегким завданням. Окрема справа — побудувати свій виступ так, щоб він був змістовним і сподобався суддям. Чого ми тільки не вигадували: доповідали у медичних халатах та домашніх капцях, демонстрували зіпсоване молоко і свіже для наочності порівнянь, використовували терези, щоб показати ідеальний спосіб віднайти баланс, створювали плакати, презентації, фейкові сувеніри до “Євробачення 2017”.
— А ви молодці. Журі, напевне, оцінило ваші старання?
— Журі підібрали і справді поважне. Генеральний директор телеканалу «Тоніс» Олександр Бутко; заслужені журналісти України Алла Федорина і Василь Бирзул; доктор наук, викладач Сумського державного університету Володимир Садівничий; перший заступник директора творчого об’єднання «Промінь» Національної радіокомпанії України Ірина Гуцалюк; голова Сумського прес-клубу Олексій Захарченко; випусковий редактор проекту «Все буде добре» телеканалу «СТБ» Вікторія Єршова; відомі сумчани Ірина Вертикова, Галина Карпенко, Василь Чубур, редактори, кореспонденти, викладачі. Були присутні також численні журналісти різних сумських видань, телеканалу “Тоніс”, студенти Сумського Державного університету кафедри журналістики, які виконували роль ведучих, учасники турніру минулих років. І, звісно, така кількість людей, об’єднана спільною метою і любов’ю до своєї справи, створила надзвичайну атмосферу і зробила цей турнір незабутнім для мене.
— Попрацювати вам, звичайно, довелося добряче, щоб переконати журі у тому, що ви кращі. Але чи мали ви можливість, наприклад, познайомитися з пам’ятками Сум?
— Окрім напруженної праці нам подарували і цікаву культурно-розважальну програму. Під час перебування у місті Суми ми мали змогу відвідати Сумський театр імені Щепкіна та переглянути сучасну німу виставу “Шинель”, стати учасниками майстер-класу заслуженого журналіста України Анатолія Матвійчука, погуляти центром міста та мальовничим парком імені Кожедуба. А проживали учасники турніру в комфортабельному готелі “Олімпійський”.
— Скажи, а що дають такі змагання?
— На мою думку, такі турніри дуже необхідні і варто залучати ще більше школярів до участі в них. Оскільки мало лише володіти сухою теорією, потрібно вміти застосувати її на практиці. Ти вчишся виступати перед аудиторією, вести дискусію, формуєш свою точку зору, стаєш більш комунікабельним і впевненим. Турнір дає змогу реалізувати себе, спробувати свої сили і зрозуміти, що ти не один, адже спілкування і нові знайомства — невід’ємна його частина. Всі учасники ТЮЖу такі креативні, розумні та класні, що їх просто не можливо не любити. За 5 днів ми здружилися і знайшли спільну мову з усіма командами, і цьому не завадило навіть суперництво.
— Як ти вважаєш, чи допоміг тобі турнір зрозуміти суть журналістики?
— Насправді турнір спонукає задуматися над призначенням журналістики. На мою думку, сьогодні вона покликана не просто інформувати соціум, а й виконувати справжню роль четвертої влади. Медійники мають працювати виключно на благо суспільства, творити добро і справедливість, доносити людям правду. Одна моя харківська знайома зазначила: “Журналістика — це не здобна булочка, а черствий хліб”. І справді, журналісту доводиться бачити приховані реалії нашого житття, зіштовхуватися віч-на-віч із такими проблемами, про які мало хто підозрює і…допомагати їх вирішити. Слово журналіста має надихати, спонукати до дії і бути тим світочем, який вкаже кожній людині і цілій нації дорогу крізь пітьму до істини.
— То ти, можливо, вже визначилася із своєю майбутньою професією?
— На даному етапі я ще остаточно не визначилася із майбутньою професією, але журналістика – один із найперспективніших варіантів. Мені дуже подобається робота акул пера, і тому турнір однозначно став корисним. А захопила мене журналістикою та підготувала до турніру Лариса Степанівна Романюк, вчитель зарубіжної літератури нашої школи. Саме вона показала, що це може бути цікаво. Ми розпочинали зі звичайних занять прес-клубу, підготовки газети і дійшли до такого рівня. Я дуже вдячна їй за все. Сподіваюся, наступного року я знову стану частинкою “Четвертої влади” і поїду на Всеукраїнський етап турніру. Адже це щось неймовірне, фейєрверк нових емоцій та вражень, приємних знайомств і незабутніх моментів.
— Що ж, успіхів тобі, Катю, та нових досягнень.
Спілкувалася Тетяна Приходько.
