Після кількох публікацій у “Поліссі” про порушення земельного законодавства окремими жителями міста на вул. Б.Хмельницького до редакції завітала група тих самих героїв газетних розповідей.
І не з порожніми руками, а з листом, авторами якого, як засвідчують підписи, є В.Ю.Пікуль, С.Ю.Пікуль, Ф.М.Пікуль, Коваль, В.Є.Коваль, Цюрик, В.О.Соловей, К.М.Корінчук, Н.В.Соловей, Калюх, В.Матвійчук. Правда, у ньому жодного слова про земельний конфлікт. Натомість у листі йдеться про сусідку авторів листа Наталію П., яка теж згадується у зазначених публікаціях як така, що вважає своїх сусідів порушниками земельного законодавства і потерпілою від окремих із них. Згадані вище підписанти характеризують свою опонентку цілком негативно, котра “завжди вирує якимось непотрібним і незрозумілим гнівом, емоціями; не добирає слів ні з дорослими, ні з дітьми, головним козиром якої є матюки; вона і руки може простягати — побила свою сусідку, людину похилого віку…”. Автори листа також зазначають: “Боїмося ми Наталію П. і переживаємо за неї. Адже за професією вона педагог. А чого навчить вчителька з таким ось “хобі”?
Журналісти “Полісся” ретельно поставилися до перевірки згаданого листа. Вдалося з’ясувати, що не всі люди, чиї прізвища стоять над ним (саме так, спочатку стоять підписи, а нижче під ними — текст), знайомі із змістом. Так, Н.В.Соловей повідомила, що підпису за цей лист не ставила і не розуміє, чому її прізвище та прізвище її сина хтось сюди уписав. Ще один умовний співавтор Коваль зазначив, що не є співавтором листа, але з його змістом погодився, коли журналісти ознайомили з ним. Інший чоловік на прізвище Калюх відповів, що перш, ніж щось говорити конкретно, він мав би ознайомитися із змістом листа. Він хоче мирного розв’язку ситуації, бо ця тема йому вже набридла. Ще із кількома підписантами нам так і не вдалося зв’язатися за вказаними у листі телефонами.
Оскільки Наталія П. є педагогом, то зважили ми за потрібне дізнатися думку про неї особисто від директора школи, в якій працює. “Як і кожній людині, Наталії П. властиві і позитивні, і негативні риси”, — так коротко, нічого більше не додавши, сказала директор школи.
Поспілкувалися ми і з людьми, які знають Наталію П. і живуть невіддалік. “Усі ми не безгрішні”, — так підсумувала нашу розмову одна із співрозмовниць, яка не виявила бажання, аби її прізвище фігурувало в газеті.
Ради справедливості маємо згадати про ще один документ, копію якого надали редакції ті, хто приніс і листа. Йдеться про постанову Камінь-Каширського районного суду від 30 серпня 2011 року. У ній зазначено: суд вважає,, що Наталія П. вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.126 КК України, оскільки заподіяла потерпілій побої, які завдали фізичного болю та не спричинили тілесних ушкоджень. Наталію П., як вбачається із постанови суду, тоді було звільнено від покарання згідно із Законом України “Про амністію у 2011 році”.
Петро ПОЛІСЬКИЙ.
