На державну систему медицини не нарікав хіба що лінивий. І далеко не кожен з тих, у кого виникла потреба відвідати лікарняні кабінети, згадує про це, як про приємну процедуру. Цьогоріч з липня стосунки пацієнтів з лікарями мають змінитися. Адже Міністерство охорони здоров’я взялося докорінно реформувати медичну галузь країни. Найперше зміни торкнуться сфери загальної практики сімейної медицини. Отож, більш конкретніше про нововведення, які на нас очікують найближчим часом, погодився розповісти головний лікар Камінь-Каширського центру первинної медико-санітарної допомоги Ігор Соловей.
— Ігорю Петровичу, перше запитання до вас стосуватиметься суті цієї реформи. Розкажіть, що конкретно вона передбачає?
— Наразі громадянам надали право вільно обирати собі сімейного лікаря, який найкраще задовольнить потреби пацієнта. З цим лікарем можна буде укласти напряму угоди із чітко прописаним обсягом послуг, гарантованих і оплачених державою.
Таким чином нашу медицину хочуть наблизити до європейських стандартів. Адже у цивілізованому світі держава декларує пакет медичних послуг і закуповує їх в надавачів цих послуг. Своєю чергою, громадяни, тобто пацієнти, обирають самі тих, у кого держава повинна замовити послуги. У цьому полягає принцип «гроші ходять за пацієнтом». Впровадження цієї моделі не потребуватиме додаткових видатків. Кошти йтимуть із державної субвенції, яка вже виділяється.
— Зрозуміло, що стара модель державної медицини, яку ми успадкували від радянської системи, виявилася неефективною в умовах ринкової економіки. Але тоді було все просто: якщо у пацієнта боліли зуби, то він йшов прямо до стоматолога, очі — до окуліста, серце — до кардіолога і так далі. А хто такий лікар загальної практики сімейної медицини? Чим він відрізняється від дільничного терапевта?
— Одна з основних вимог, на якій акцентує увагу Всесвітня організація охорони здоров’я — це доступність медичної допомоги населенню. У зв’язку з цим виникла необхідність у формуванні якісно нової схеми надання первинної медико-санітарної допомоги населенню та якісно нового спеціаліста — лікаря загальної практики, або сімейного лікаря, до функцій якого віднесено вирішення більшості медичних питань одночасно із наданням кваліфікованих рекомендацій та профілактичної допомоги. Сімейну лікувальну практику необхідно розглядати, як таку, що забезпечує тривалу опіку за здоров’ям пацієнта і всіх членів його сім’ї незалежно від характеру хвороби у всі періоди життя людини.
Думаю, що ми всі хотіли б обирати свого лікаря, який буде опікуватися нами, займатися не лише лікуванням, а й профілактикою – буде вимірювати тиск, рівень цукру в крові, здійснювати раннє виявлення тієї чи іншої хвороби. І держава наразі всім громадянам такий шанс надала.
— Із якого часу дозволено підписувати договір із сімейним лікарем?
— Починаючи з липня цього року, планують запровадити укладання договорів на надання послуг первинної медико-санітарної допомоги. До цього часу громадяни повинні самостійно визначитися, хто ж стане їхнім сімейним лікарем.
Проте яким чином ця реформа буде втілюватися на практиці, поки що сказати складно, оскільки нам доведені до відома лише пропозиції у вигляді міністерських проектів. Найближчим часом мають бути внесені зміни до основного законодавства, яке стосується медицини. Міністерство охорони здоров’я України вже розробило проект нової системи фінансування первинної медичної допомоги, яка за умови погодження та подальшого внесення змін в державний бюджет буде запроваджена вже цього року.
— Ігорю Петровичу, якщо людина з якихось причин не укладе договір, чи отримає вона безкоштовну допомогу на первинній ланці?
— Якщо людина захворіє раптово, то може звернутися у будь-яку амбулаторію — у допомозі їй не відмовлять, пацієнт ні в якому разі без допомоги не залишиться.
До речі, хоча угода не є обов’язковою вимогою, проте краще себе перестрахувати і укласти її, щоб мати оплату за первинну допомогу у вигляді державного страхування. У такому разі хворий за отриману первинну медичну допомогу нічого не платитиме, бо кошти на його лікування вже заклала держава.
— А сімейного лікаря людина може обирати, не прив’язуючись до місця проживання?
— Так. У цьому році кожен мешканець зможе укласти угоду з сімейним лікарем за власним вибором. І якщо ви мешкаєте, приміром, у селі Нуйно, а бажаєте лікуватися у лікаря, який приймає у Камені-Каширському, то можете укладати угоду з цим лікарем. Хоча раджу все ж обирати лікаря за територіальним принципом. Так буде зручніше хворому.
— До вузького спеціаліста можна буде потрапити тільки за направленням сімейного лікаря?
— Поки що можна звернутися напряму. Але вже сьогодні є актуальним направлення сімейного лікаря, наприклад, у великих містах.
— Скільки пацієнтів має припадати на сімейного лікаря?
— Наразі ці норми озвучені, але законодавчо вони не закріплені. Раніше йшлося, що сімейний лікар може обслуговувати 1200-1500 пацієнтів. На сьогодні пропонується не більше, ніж 2 тисячі громадян на одного лікаря, щоб він мав можливість приділити достатньо уваги кожному.
— Чи вистачає у нас таких спеціалістів?
— Лікарів первинної ланки у нас дуже мало. Ними ми забезпечені всього лише трохи більше, як на 60 відсотків. Якщо точніше, то маємо всього лише на район 22 лікарів загальної практики сімейної медицини. А потребуємо щонайменше ще 12 таких спеціалістів. Особливо бракує сімейних лікарів у сільській місцевості. Практично у кожній сільській амбулаторії є потреба ввести додаткові штатні одиниці.
— На вашу думку, чому в села не поспішають йти працювати молоді фахівці? Адже держава їм начебто і гарантує певні пільги за це.
— Треба створити відповідну мотивацію для роботи через підвищення зарплат та подбати про належні умови праці.
Олесь Федорович.
